Ухвала суду № 23890650, 17.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року м. Київ К-52834/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 червня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року

у справі № 2а-280/09/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя,

за участю Прокуратури м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі - відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000232340/0 від 19 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Морський індустріальний комплекс»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 01 червня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Морський індустріальний комплекс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за періоди: січень 2008 року, лютий 2008 року, за результатами якої складено акт № 1058/10/23-423/32897734/80 від 19 грудня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232340/0 від 19 грудня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 334,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагента -Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Ел Україна».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на інформаційну довідку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, відповідно до якої чисельність працюючих на ТОВ «Бі Ес Ел Україна»складає вісім осіб, а згідно з деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2007, грудень 2007 року та січень 2008 року розрахунки з бюджетом за зазначені податкові періоди ТОВ «Бі Ес Ел Україна»склали 0,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бі Ес Ел Україна»укладено договір купівлі-продажу будівельного обладнання № 15/11/07 від 15 листопада 2007 року, фактичне виконання якого підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентаризаційним описом основних засобів, фотографічними матеріалами щодо застосування отриманого обладнання у виробництві.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Бі Ес Ел Україна» будівельного обладнання, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є факт надмірної сплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

При цьому, судами попередніх інстанцій на підставі довідки № 7/23-515/32204261 від 03 квітня 2009 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Бі Ес Ел Україна» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ «Морський індустріальний комплекс».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 01 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко