Постанова № 2388635, 04.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.11.2008 р.                                                                                                     № 6/436

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання податкових повідомлень-рішень та рішення нечинними

за участю представників

позивача: Куницький В.В. (довіреність від 10.01.2008 р. № 14-25);

відповідача: Воронова О.Ю. (довіреність від 20.05.2008р. № 753/9/10-206), Демченко Л.Д. (довіреність від 16.09.2008 р. № 1395/9/10-206); Шевчук О.М. (довіреність від 06.12.2007р. №22227/9/10-110)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.11.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Київа звернулась Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 27.06.2007 р. № 0001454120/0, від 22.10.2007 р. № 0001814120/1, від 26.10.2007 р. № 0001814120/2 та від 05.12.2007 р. № 0001814120/3 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.08.2007 р. № 9340/10/25-019.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рентна плата за транзитне транспортування природного газу не є податком або збором (обов’язковим платежем), тому несвоєчасна сплата вказаного платежу до бюджету за штрафними санкціями передбаченими п.п.17.1.7. п.17.1. ст..17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосуванню не підлягають.

Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне. Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» порушені граничні строки сплати узгоджених податкових зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України. Оскільки рентні платежі, згідно п.9 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», віднесені до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), то штрафні санкції, передбачені пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за несвоєчасну сплату сум узгодженого податкового зобов’язання застосовані до позивача правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі –відповідач) проведено виїзну планову перевірку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі-позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 14.06.2007р. №539/41-20/20077720 (надалі –акт перевірки).

Актом перевірки, встановлено порушення позивачем п.6 «Порядку обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2005р. №424 «Про обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України»та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі Закону № 2181-ІІІ).

В порушення вищезазначених норм встановлено, несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами за період лютий 2006 року –грудень 2006року в сумі 1356565609,18грн.

На підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0001454120/0 від 27.06.2007р. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України та затримкою від 31 до 90 календарних днів граничного строку узгодженою суми податкового зобов’язання у розмірі 263596822,19 грн. за яким, позивач зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 52719364,45 грн. Однак, рішенням про результати розгляду скарги, скаргу було задоволено частково, та прийняте податкове повідомлення-рішення було задоволено частково в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 20540547,12 грн.

За податковим-повідомленням рішенням №0001814120/1 від 22.10.2007р. (№0001814120/2 від 26.10.2007р., №0001814120/3 від 05.12.2007р.) в порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України та затримкою від 31 до 90 календарних днів граничного строку узгодженою суми податкового зобов’язання у розмірі 263596822,19 грн. позивач зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 20% тобто в сумі 32178817,33 грн.

Крім того, позивач не погодився з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 № 2181-ІІІ. За результатами оскарження винесені скарги були залишені без змін. Крім податкового повідомлення-рішення №№ 0001454120/0 від 27.06.2007р. , яке було задоволено частково.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Суд погоджується з висновками відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків по сплаті рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України податком, збором, обов’язковим платежем.

Щодо визначення рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України податком, збором, обов’язковим платежем відповідно ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ.

Як свідчать обставини справи, позивачем в порушення п.6 «Порядку обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами», затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2005 року № 424 «Про обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкових зобов'язань з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами за період лютий 2006 року - грудень 2006 року в сумі 1 356 565 609,18 гривень.

Відповідно до п.6 «Порядку обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами», затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2005 року № 424 «Про обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України»суми податкових зобов'язань з рентної плати за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, вносяться платником за місцем його податкової реєстрації авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця) виходячи з:

- фактичних обсягів природного газу та аміаку і відстані відповідних маршрутів їх транспортування територією України;

- фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що транспортуються територією України, у відповідних декадах місяця.

Визначена у податковому розрахунку за відповідний звітний (податковий) період сума податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів вноситься платниками податків до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 для подання податкової декларації.

Згідно з преамбулою Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251, цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 13 Закону України «Про систему оподаткування" визначає види податків та зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, відповідно до якої в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

Згідно ст.14 зазначеного Закону до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1)          податок на додану вартість;

2)          акцизний збір;

3)          податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4)          податок на доходи фізичних осіб;

5)          мито;

6)          державне мито;

7)          податок на нерухоме майно (нерухомість);

8)          плата (податок) за землю;

9)          рентні платежі;

10)          податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів..."

Таким чином, статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування" встановлено, що рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Преамбула Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ зазначає, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення ".

Таким чином, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закону України «Про систему оподаткування»поширюються на правовідносини, які виникають з приводу сплати рентних платежів.

Крім того, наказом ДПА України від 25 червня 2003р. №311, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2003р. №549/7870 затверджено форму розрахунків рентної плати за транспортування природного газу територією України.

Форма розрахунку рентної плати за транспортування природного газу територією України містить рядок 3 «Сума недоплати (заниження податкового зобов'язання), яка збільшує податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки (помилок) (р. 1 - р. 2)*, якщо р. 1 >р. 2 „ та рядок 5 «Сума штрафу (нараховується платником самостійно відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 -ІІІ (р. 3) х 5 %

Отже, можливість платника податків, який до перевірки контролюючим органом, виявляє факт заниження суми рентної плати за транспортування природного газу територією України скористатися можливістю передбаченою пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181 свідчить про віднесення рентної плати за транспортування природного газу територією України до категорії податкового зобов'язання.

Відповідно до даних довідки про стан розрахунків з бюджетом станом на 19.09.2008р. у позивача наявний податковий борг за попередні періоди з рентної плати за транзитне транспортування природного газу.

У відповідності до п 8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Отже, оскільки в позивача виник відповідний податковий борг, то як наслідок, виникла і податкова застава.

Таким чином, згідно з приписами пп. 3.1.1 п 3.1 ст.3, ст..7, ст..8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», у такому випадку позивач не міг самостійно визначити порядок черговості погашення своїх податкових зобов’язань»

Згідно з п 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашених податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Таким чином, сума податкового зобов'язання, яку платник податків узгодив та не в строки передбачені в п.п. 5.3.1 п 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ автоматично визнається сумою податкового боргу на підставі п 1.3 ст. 1 та п.п. 5.4.1 п 5.4 ст.5 Закону №2181.

Отже, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з збору, (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та силосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Відповідно до норм підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, у разі якщо платник податків не сплачує самостійно визначеної суми податкового зобов'язання у строки, зазначені у ст. 5 Закону 2181, така сума визнається сумою податкового боргу платника податків, а платник податків несе відповідальність у вигляді застосування штрафу відповідно до загального строку затримки згідно із пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 та нарахування пені із пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону 2181 від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7п 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ.

          Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі, коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку і узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої податкового зобов'язання –у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 6.1.7 підпункту 6.1 пункту 6 «Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої Державною податковою адміністрацією України від 17.03.2001 р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459, із змінами, та доповненнями, у разі, податків не сплачує (не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання граничних строків визначених законодавством, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання , - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у пунктах 6.1.1 - 6.1.6 чи не були.

При цьому складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2001 р. № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 із змінами та доповненнями.

Повідомлення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання:

1)          при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу. Тобто, повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості сплати за вказаний період;

2)          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу. Аналогічно до попереднього повідомлення приймається одне повідомлення за весь період;

3)при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на вступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу.

Податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 31 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тягнуть за собою застосування до позивача штрафних санкцій.

Враховуючи викладене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення: № 0001454120/0 від 27.06.2007р № №0001814120/1 від 22.10.2007р.( №0001814120/2 від 26.10.2007р., №0001814120/3 від 05.12.2007р.) якими застосовано штрафні (фінансові) санкції в за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України, є правомірним.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

          2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.