Постанова № 2388629, 27.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27.10.2008 р.                                                                                                     № 9/372

14:57

За позовомДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»

про стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники: Від позивачаСичик М.В. (довіреність № 7519/12 від 01.07.2008 р.) Від відповідачаНе прибув Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»про стягнення штрафу у розмірі 1700,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»не сплачено штрафні санкції, застосовані постановою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про застосування штрафу за порушення вимог законодавства про фінансові послуги № 239/11/04/1-ФК від 23.07.2004 р., у встановлені законодавством України про фінансові послуги строки.

Відповідач в судове засідання не прибув, докази належного повідомлення знаходять у матеріалах справи. Заперечення проти позову не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було проведено планову інспекцію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»за період з 01.01.2005 р. по 01.01.2007 р.

За результатами проведеної інспекції Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було встановлено порушення законодавства про фінансові послуги, а саме:

вимог пункту 2.1. та 3.1. Положення про професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.2004 р. № 1590 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.06.2004 р. за № 955/9554, в частині не проходження такого навчання;

вимог частини 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо невиконання Товариством вимог, які стосуються призначення головного бухгалтера фінансової установи;

вимоги пункту 2.3 Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 41 від 28.08.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 р. за № 797/8118;

вимоги статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині виконання зобов’язань фінансової компанії щодо подання та оприлюднення звітності про її діяльність, яка повинна включати копію аудиторського висновку, що підтверджує достовірність та повноту річної звітності до 1 червня наступного за звітним року;

вимог статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, підпункту 1 пункту 24 Вимог до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затверджені наказом Державного департаменту фінансового моніторингу № 40 від 24.04.2003 р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2003 р. за № 337/7658 та підпункту 2 пункту 2.1.5 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні № 25 від 05.08.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2003 р. за № 715/8036, щодо обов’язку суб’єкта первинного фінансового моніторингу призначити на посаду відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу за 5 днів до першої фінансової операції;

вимог статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», пункту 3.1. розділу 3 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 р. № 25 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2003 р. за № 715/8036, щодо обов’язку суб’єкта первинного фінансового моніторингу розробляти і реалізувати правила фінансового моніторингу, що являють собою внутрішній документ установи, який визначає порядок та умови проведення заходів, спрямованих на запобігання та протидію використанню установи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

вимог статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», пункту 3.3 розділу 3 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 р. № 25 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2003 р. за № 715/8036, щодо обов’язку суб’єкта первинного фінансового моніторингу розробляти і реалізовувати програми здійснення фінансового моніторингу;

вимог статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», пункту 3.3 розділу 3 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.08.2003 р. № 25 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2003 р. за № 715/8036, щодо обов’язку суб’єкта первинного фінансового моніторингу розробляти та реалізувати з метою виявлення фінансових операцій які можуть бути пов’язані з реалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму програму навчання та підвищення кваліфікації працівників установ щодо здійснення заходів з фінансового моніторингу;

вимог пункту 6 Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.09.2003 р. № 55 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.10.2003 р. за № 965/8286 (із змінами та доповненнями), в частині не проходження навчання.

За результатами інспекції складено Акт інспекції Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»від 30.03.2007 року за № 26/07-26-382.

Розпорядженням про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги № 26/07-26-382/11/04/4-ФК від 13.04.2007 р. установлено, що Товариством порушено вимоги пункту 6 Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 16.09.2003 р. № 55 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.10.2003 р. за №965/8286 (із змінами та доповненнями), в частині не проходження працівником, відповідальним за проведення фінансового моніторингу, навчання за програмою «Практика впровадження Закону України «Про запобігання та протидію легалізації «відмиванню»доходів, одержаних злочинним шляхом». На підставі пункту 1 частини першої статті 40 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та пункту 2.1., 2.2 розділу 2 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 125 від 13.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2004 р. за № 1310/9909 за підсумками розгляду справи про порушення законодавства про фінансові послуги зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»у термін до 18.06.2007 р. усунути порушення викладені у розпорядженні та в термін до 21.06.2007 р. письмово проінформувати про це Держфінпослуг та надати копії документів підтверджуючих усунення порушень.

Розпорядженням про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги № 26/07-26-382/11/04/3-ФК від 13.04.2007 р. установлено:

1) Товариством порушено вимоги пунктів 2.1. та 3.1. Положення «Про професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.2004 р. № 1590 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2004 р. за № 955/9554, в частині не проходження підвищення кваліфікації керівником Товариства за формою «спеціалізація»;

2) Товариством порушено вимоги частини 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в товаристві здійснюється самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності безпосередньо керівником товариства;

3) Товариством порушено вимоги пункту 2.3. Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 05.12.03 №152 зареєстрованого в ігерстві юстиції України 29.12.2003 р. за № 1252/8573 та пункту 13 Розділу 1 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 р. за Х2797/8118, а саме: власний капітал Товариства менше ніж 1 млн. грн. На підставі пункту 1 частини першої статті 40 Закону України ,Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та пункту 2.1., 2.2 розділу 2 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 125 від 13.11.2003 р (зі змінами та доповненнями) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2004 року за №1310/9909 за підсумками розгляду справи про порушення законодавства про фінансові послуги, зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія «Тетта»у термін до „18" червня 2007 року необхідно усунути порушення викладені у цьому розпорядженні та в термін до „21" червня 2007 року письмово проінформувати про це Держфінпослуг та надати копії документів підтверджуючих усунення порушень.

Постановою про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства про фінансові послуги № 239/11/04/1-ФК від 23.07.2007 р. встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»не надано інформацію про виконання розпоряджень про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги №26/07-26-382/11/04/4-ФК від 13.04.2007 р. та №26/07-26-382/11/04/3-ФК від 13.04.2007 р., що є порушенням пункту 2.2 розділу 2 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг №125 від 13.11.2003 р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.12.2003 р. за №1115/8436 (зі змінами та доповненнями) та накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 вересня 2003 р. N 55, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 2003 р. за N 965/8286розроблено відповідно до підпунктів 4, 5 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003, Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від05.08.2003 N 25, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.08.2003 N 715/8036, має на меті реалізацію вимог законодавства України з питань запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, які передбачають необхідний обов'язковий рівень знань, навичок та постійне їх вдосконалення і оновлення для осіб, які провадять первинний фінансовий моніторинг у фінансових установах.

Положенням № 55 встановлено, що загальний порядок навчання спрямований на забезпечення додержання вимог актів з питань запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Вимоги Положення поширюються на всі фінансові установи, за діяльністю яких здійснює нагляд Держфінпослуг і до яких належать: кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а також юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі види фінансових послуг.

Навчанню в порядку, установленому цим Положенням, підлягають:

а) керівники фінансових установ (у разі, якщо вони є відповідальними за проведення внутрішнього фінансованого моніторингу);

б) працівники, відповідальні за проведення фінансового моніторингу.

З метою підвищення кваліфікації фахівці, відповідальні за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, повинні проходити навчання не рідше одного разу на рік.

Професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 липня 2004 р. N 1590, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за N 955/9554, розроблені відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003, а також вимог Положення про навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації та складання екзаменів особами, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 25 грудня 2003 року N 183 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2004 року за N 122/8721.

Професійними вимогами № 1590 передбачено, що професійні вимоги визначаються рівнем освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатнім для повного і якісного виконання робіт за посадою.

Професійні вимоги поширюються на нижчезазначених осіб:

керівників фінансових установ;

головних бухгалтерів фінансових установ або посадових осіб, на яких покладено ведення бухгалтерського обліку /якщо у фінансовій установі не створено бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером/ (далі - головні бухгалтери).

Керівник фінансової установи (крім керівника адміністратора недержавного пенсійного фонду, голови ради недержавного пенсійного фонду) повинен відповідати професійним вимогам, зокрема, пройти підвищення кваліфікації за формою "спеціалізація" відповідно до програм, погоджених із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг).

Головний бухгалтер фінансової установи повинен відповідати професійним вимогам, зокрема, пройти підвищення кваліфікації за формою "спеціалізація" відповідно до програм, погоджених із Держфінпослуг.

Контроль за дотриманням цих Професійних вимог здійснюється Держфінпослуг відповідно до законодавства України.

Фінансові установи, керівники та/або головні бухгалтери яких не відповідають підпункту "а" пунктів 2.1, 3.1, повинні привести свій керівний склад у відповідність до нього протягом двох років з дня набрання чинності Професійними вимогами.

Керівникам та головним бухгалтерам фінансових установ проходити підвищення кваліфікації за формою "спеціалізація" відповідно до програм, погоджених із Держфінпослуг, кожних 3 роки.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 3 Закону України № 996 встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положеннями статті 8 Закону № 996 встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Відповідно до норм статті 14 Закону № 996 встановлено, що фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5 грудня 2003 р. N 152, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1252/8573розроблене відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року за N 292/2003, Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року за N 41 (далі - Положення про реєстр), та інших актів законодавства, які регламентують відносини, що виникають у сфері надання фінансових послуг.

Положенням № 152 встановлено, що Держфінпослуг вносить інформацію про заявника та видає йому Свідоцтво та додаток до нього, який є його невід'ємною частиною, у разі дотримання фінансовою компанією - заявником таких обов'язкових умов, зокрема, наявності власного капіталу в розмірі не менше ніж 3 млн. грн. на дату подання заяви для фінансових компаній - заявників, які планують надавати послуги по залученню коштів фізичних осіб, та не менше ніж 1 млн. грн. для усіх інших фінансових компаній –заявників.

Державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових компаній, частиною якого є контроль за додержанням вимог цього Положення здійснюється Держфінпослуг.

Контроль за додержанням вимог цього Положення здійснюється Держфінпослуг шляхом моніторингу звітності учасників ринків фінансових послуг, безвиїзних перевірок та виїзних перевірок (інспекцій).

Положенняпро Державний реєстр фінансових установ, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 січня 2007 р. N 6640), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2007 р. за N 92/13359, розроблене відповідно до вимог Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", Указів Президента України від 04.04.2003 N 292 "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України", від 22.07.2003 N 740 "Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" та інших нормативно-правових актів, які регламентують відносини, що виникають у сфері здійснення фінансових послуг.

Відповідно до Положення № 41 юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата схвалення Держфінпослуг як колегіальним органом рішення про внесення інформації до Реєстру.

Для отримання статусу фінансової установи юридична особа зобов'язана виконати вимоги відповідних нормативно-правових актів.

Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є Свідоцтво.

У разі виникнення підстав для переоформлення Свідоцтва або видачі дубліката Свідоцтва фінансова установа зобов'язана виконати дії відповідно до вимог цього Положення.

Вимоги, установлені законодавством України щодо діяльності, пов'язаної з наданням відповідних видів фінансових послуг, повинні виконуватись фінансовою установою протягом усього строку перебування інформації про неї в Реєстрі.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року N 2664-IIIвстановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (далі - Положення) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послугу межах, визначених законодавством.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів); здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ; установлює критерії та нормативи щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання фінансових послуг; визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають установленим вимогам для зайняття цих посад; розробляє відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування під час ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у фінансових установах; проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом; надсилає фінансовим установам обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів; звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги; проводить і координує у встановленому порядку навчання, підготовку та перепідготовку кадрів, установлює у визначених законом випадках кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, здійснює організацію нарад, семінарів, конференцій з питань надання фінансових послуг;

Комісія має право в межах своїх повноважень здійснювати інспектування та застосовувати заходи впливу.

Положеннями статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) порушувати питання про ліквідацію установи.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Нормами статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції, в тому числі за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг - у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

Штрафи, накладені Уповноваженим органом, стягуються у судовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що на день розгляду справи штраф у розмірі 1700,00 гривень відповідачем не сплачено.

Враховуючи те, що відповідач не виконав вимоги розпоряджень позивача про усунення порушень законодавства про фінансові послуги, не оскаржив їх в судовому порядку, не довів відсутності встановлених ними порушень законодавства про фінансові послуги, беручи до уваги те, що штраф до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у розмірі 1700,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; рішення про його застосування не оскаржив, доказів виконання розпоряджень, за ухилення від виконання яких накладено штраф, відповідачем не надано, доказів погашення відповідачем зазначеної суми штрафних санкцій станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№ 254 к/96-ВР від 28.06.1996 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.          

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тетта»(03067, м. Київ, вул. Гарматна, 6, код ЄДРПОУ 30974193) до Державного бюджету України штраф у розмірі 1700 (тисяча сімсот) грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                         О.В.Кротюк