Рішення № 23886242, 27.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/4195-2012 27.04.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА"

до відповідача: Української Страхової компанії "Гарант Авто"

про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 4048,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю від 28.02.12

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "АРМА" (надалі - позивач), звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Української Страхової компанії "Гарант Авто" (відповідач) про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 3606,54 грн.

Позивачем надано до суду заяву про виправлення описки в тексті позовної заяви, відповідно до якої позивачем зазначено, що сумою страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача є сума в розмірі 4048,00 грн., а не 3606,54 грн., як помилково зазначено в позовній заяві.

Текстом позовної заяви та матеріалами справи доводяться твердження позивача про те, що ним було допущено описку стосовно суми, яка заявлена до стягнення, та, з огляду на таке, позовними вимогами, що є предметом розгляду у даній справі є стягнення витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 4048,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним, у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту від 30.09.2010 року, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування в розмірі 4048 грн., а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, з урахуванням розрахованого у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнту фізичного зносу, та з урахуванням передбаченої полісом ВС/1470745 франшизи, сума до стягнення не може перевищувати 2930,66 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 022-75801062, укладеного 30.09.2010 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "АРМА" (страховик), та ОСОБА_2 (страхувальник), було застраховано транспортний засіб -автомобіль Subaru Legacy, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2011 року в м. Києві по пров. Куренівський, 17, відбулась дорожньо-транспортна пригода -наїзд на ТЗ, що стоїть, за участю автомобіля Subaru Legacy, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля ГАЗ3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_3.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26.04.2011 року, якою на ОСОБА_3 накладено відповідне адміністративне стягнення.

Відповідно до висновку № 0031 автотоварознавчого дослідження, складеного 22.04.2011 року суб'єктом оціночної діяльності -судовим експертом -товарознавцем ТОВ «Альфа-Плюс», вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Legacy, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 6310,08 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт № 1361 від 31.05.2011 року ПП «Компанія «Автодок», вартість ремонтних робіт та запчастин з урахуванням ПДВ склала 4880,00 грн.

За страховим випадком -ДТП, що сталась 31.03.2011 року за участю застрахованого автомобіля, згідно Страхового акту № 3869-А-К та Страхового акту № 3869-4-К-Д до договору страхування 22-75801062, позивачем визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 4048,00 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником у відповідності до вимог договору страхування наземних транспортних засобів № 022-75801062 від 30.09.2010 року та перерахував страхове відшкодування в розмірі 4048,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1027 від 20.05.2011 року на суму 3072,00 грн. та видатковим касовим ордером від 15.06.2011 року на суму 976,00 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому порядку було встановлено вину водія, який керував автомобілем ГАЗ3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована у Української Страхової компанії "Гарант Авто" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/1470745).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування наземних транспортних засобів, суд робить висновок про те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги на суму шкоди, яка оцінена у встановленому законом порядку, в межах фактичних затрат, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність такої особи, у даному випадку, до відповідача у даній справі.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 25.07.2011 року на виплату страхового відшкодування в розмірі 4048,00 грн. Проте, відповідачем суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно із ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як зазначалось, Відповідно до висновку № 0031 автотоварознавчого дослідження, складеного 22.04.2011 року суб'єктом оціночної діяльності -судовим експертом -товарознавцем ТОВ «Альфа-Плюс», вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Legacy, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 6310,08 грн.

Натомість, позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4048,00 грн., тобто в межах суми, визначеної звітом, та саме наведена сума сплачена позивачем в порядку страхового відшкодування.

Як зазначалось, позивачем заявлено до стягнення з відповідача саме відшкодовану позивачем вартість матеріального збитку суму в розмірі 4048,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1470745 було встановлено франшизу в розмірі 510 грн. та ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, у сумі 50000,00 грн.

Враховуючи визначені полісом № ВС/1470745 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, у відповідача наявний обов'язок відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3538,00 грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку в розмірі 4048,00 грн. мінус 510,00 грн. франшиза за полісом).

Проте, позивачем не враховано встановлену полісом № ВС/4018803 франшизу в розмірі 510 грн., та помилково включено її до суми, що підлягає стягненню з відповідача

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 3538,00 грн. (заявлена до стягнення сума з вирахуванням франшизи за полісом).

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 6, 9, 12, 22, 29, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" до Української Страхової компанії "Гарант Авто" про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 4048,00 грн. -задовольнити частково.

Стягнути з Української Страхової компанії "Гарант Авто" (юридична адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, фактична адреса: 01004, м. Київ, Червоноармійська, 15/2, ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" (03037, м. Київ, пр.. Червонозоряний, 52, ЄДРПОУ 21265671) суму страхового відшкодування в розмірі 3538,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1406,72 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині -відмовити.

Суддя С.А. Гончаров

В судовому засіданні 27.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 03.05.2012р.