Рішення № 23886237, 26.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/1420-2012 26.04.12

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК", м. Київ

до Головного управління розвідки Міністерства оборони України, м. Київ

про внесення змін до договору

За зустрічним

позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах державний

уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі: Головного управління розвідки Міністерства оборони України (військова частина А 0515), м. Київ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "УМК", м. Київ

про спонукання виконати договірні зобов'язання та визнання майнових прав

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -пред. по довір.

Від відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 - пред. по довір.

Від прокуратури Рубан Д.В. - посвідчення № 59

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про внесення змін до Договору № 63 від 05.12.2003р. на пайову участь у будівництві житла, посилаючись на зміни чинного законодавства , які регулюють питання забудови земельної ділянки і містобудівної діяльності .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2012р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 29.02.2012р.

29.02.2012р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити повністю.

29.02.2012р. від Генеральної прокуратури України надійшло клопотання про вступ до участі у розгляді даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 14.03.2012р.

07.03.2012р. до суду від Заступника Генерального прокурора України надійшла зустрічна позовна заява в інтересах держави в особі: Головного управління розвідки Міністерства оборони Україна (військова частина А0515).

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав зустрічну позовну заяву.

Суд розглянувши зустрічну позовну заяву визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає спільному розгляду з первісним позовом відповідно до вимог ст.60 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 28.03.2012р. та прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом.

28.03.2012р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач підтримав повністю заявлений Генеральною прокуратурою України зустрічний позов. 28.03.2012р. від відповідача надійшла заява про недостовірність письмових доказів та доручення інших доказів. У вказаній заяві відповідач зазначив, що надані позивачем звіт та висновок є недостовірними доказами та просив залучити копії листування.

28.03.2012р. від Генеральної прокуратури України надійшла заява про уточнення позовних вимог та визначено площі квартир, які мають бути передані позивачу за зустрічним позовом.

28.03.2012р. від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні вимог відмовити повністю.

28.03.2012р. від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо первісного та зустрічного позовів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 26.04.2012р.

18.04.2012р. від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі

25.04.2012р. від відповідача (позивач за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення на відзив відповідача за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом).

В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав в повному обсязі, а проти задоволення зустрічного позову заперечував.

В судовому засіданні представники прокуратури та відповідача (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечували, а щодо зустрічних вимог - просили задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.04.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2003р. між Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМК»(позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом), як пайовиком, було укладено Договір № 63 про пайову участь у будівництві житла.

Відповідно до п.2.1. Договору, його предметом є будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в порядку пайової участі, а саме будівництво житлового комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового,торгівельного та адміністративного призначення та інженерні мережі на земельній ділянці орієнтовною площею 2,9 га В Голосіївському районі м. Києва на території військового містечка № 141 по вул. Трутенка, 3.

Відповідно до п.2.2. Договору пайовик забезпечує повне фінансування будівництва об'єкту в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.1. Договору замовник передає пайовику земельну ділянку об'єкту під забудову згідно з п. 2.1.

Після введення житлового будинку в експлуатацію (п.3.2. Договору) замовник отримує квартири, загальною площею 10 (десять) відсотків від фактичної загальної площі збудованого житла (квартир), розташованого в Голосіївському районі м. Києва на території військового містечка № 141 по вул. Трутенка, 3 (п.п.3.2.1. Договору).

Пайовик отримує квартири, загальною площею 90 (дев'яносто) відсотків від фактичної загальної площі збудованого житла (квартир), розташованого в Голосіївському районі м. Києва на території військового містечка № 141 по вул. Трутенка, 3 та 100 (сто) відсотків вбудовано-прибудованих приміщень соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення та інженерні мережі (п.п.3.2.2. Договору).

У відповідності до положень п.2.3. Договору сторони узгодили, що за домовленістю сторін, пайовик може передати замовнику квартири на відповідну загальну площу житла згідно з п.3.2.1 в інших житлових будинках м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 18.03.2004р. № 125/1335 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»було затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва та надано відповідачеві вказану земельну ділянку у постійне користування (п. 30 Рішення).

Вказаним Рішенням відповідача було зобов'язано: питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003р. № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (п. 30.1.4. Рішення).

Рішенням Київради віт 27.02.2003р. № 271/431 розмір таких внесків було встановлено на різні до 25% від вартості будівництва об'єкта. Такі вимоги органу місцевого самоврядування обґрунтовувались положеннями п.5 ст.22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Також, відповідача було зобов'язано передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків (крім службової) відповідно до п.41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003р. № 267/1142 «Про бюджет міста Києва на 2004 рік»(п.30.1.6. Рішення).

Враховуючи наведене рішення Київської міської ради в частині значного підвищення відрахування органам місцевої влади, відповідач у квітні 2004 року звернувся до позивача із пропозицією щодо внесення відповідних змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди, на що позивач погодився.

Додатковою угодою № 1 від 06.04.2005р., що укладена на виконання рішень Київської міської ради від 27.02.2003р. № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»та від 18.12.2003р. № 267/1142 «Про бюджет міста Києва на 2004 рік»було внесено, зокрема, зміни до підпунктів 3.2.1. та 3.2.2. укладеного між сторонами Договору.

Так, пунктом 2 Додаткової угоди № 1 вказані підпункти викладено у наступній новій редакції:

3.2.1. Після введення житлового будинку в експлуатацію замовник отримує 25% загальної житлової площі «Об'єкта»

Оформлення документів щодо прийому збудованих квартир здійснюється Дніпровською квартирно-експлуатаційною частиною Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

3.2.2. Пайовик отримує: 75% загальної житлової площі «Об'єкта»; 100% нежитлової площі «Об'єкта»; 100% авто місць в паркінгу «Об'єкта».

Додатковою угодою № 1 сторони внесли зміни до інших положень Договору.

Таким чином, частка відповідача визначалася з 10% до 25% загальної житлової площі забудови «Об'єкта»(25% квартир).

Позивач за первісним позовом вважає, що відбулася істотна зміна обставин, виходячи з наступних змін законодавства України.

14.01.2009р. набрав чинності Закон України від 25.12.2008р. № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Підпунктом 11 п.4 розділом III Прикінцеві та перехідні положення наведеного Закону виключено п.5 ст.22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», нормами якого було встановлено право Київради залучати кошти інвесторів забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, і на підставі якого видано рішення Київради від 27.02.2003р. № 271/431 та встановлено обов'язок відрахування до 25% від вартості будівництва об'єкту.

Постановою КМ України від 28.04.2009р. № 415 скасовано всі акти Кабінету Міністрів України, які містили вимоги щодо відрахувань коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів та встановлювати розмір таких відрахувань.

12.03.2011р. набрав чинності Закон Україи від 17.02.2011р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати для житлових будинків 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів; органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею.

Враховуючи наведені обставини та приписи чинного законодавства, позивач за первісним позовом звертався до відповідача із листами № 1/1-276 від 07.04.2011р., № 1/1-365 від 03.10.2011р. щодо повернення до первинної редакції Договору в частині розподілу житлової площі (квартир) між замовником та пайовиком в об'єкті будівництва.

Листами № 222/5Д/935 від 20.04.2011р., № 222/5Д/2524 від 05.10.2011р. відповідач відмовився від зазначеної зміни умов Договору.

Позивач вважає, що до Договору № 63 від 35.12.2003р. про пайову участь у будівництві житла мають бути внесені зміни на підставі ст. 652 ЦК України та положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», шляхом виключення положень пункту 2 Додаткової угоди № 1 від 06.04.2005р., якими внесено зміни до пункту 3.2. Договору № 63 від 05.12.2003р. з тексту цієї угоди.

Окрім Додаткової угоди № 1 до Договору № 63 від 05.12.2003р. про пайову участь у будівництві житла вносились додаткові зміни та доповнення, а саме, Додатковою угодою № 2 від 20.12.2006р. (пункт 2.1.) також було визначено обсяг передачі замовнику загальної житлової площі квартир Об'єкту будівництва в розмірі 25% (15% у першій черзі забудови та 10% у другій черзі забудови) .

Додатковою угодою № 3 від 11.07.2007р. визначено конкретний перелік квартир у першій черзі забудови Об'єкта, виходячи із 25% розподілу загальної площі квартир Об'єкта на користь відповідача.

В подальшому сторонами було укладено також додаткові угоди № 4,5 та 6. Ці угоди були направлені на визначення строків будівництва, виконання істотних умов договору та тощо.

Додаткова угода № 2 від 20.12.2006р. в частині розподілу житлової площі (квартир) між сторонами в Об'єкті будівництва є похідною від положень щодо розподілу, визначених Додатковою угодою № 1 від 06.04.2005р.

З огляду на наявність правових підстав щодо змін умов Додаткової угоди № 1, з тих же самих підстав позивач вважає, що слід також внести зміни до підпункту 2.1. Додаткової угоди № 2, виклавши її у редакції: «2.1. «Пайовик»будує та передає, після вводу в експлуатацію відповідної черги будівництва, а «Замовник»отримує загальну площу квартир «Об'єкту»у розмірі 10%. При цьому обсяг квартир, що передаються у кожній відповідній черзі будівництва (житловий будинок № 1 та № 2) має бути пропорційний від загальної житлової площі (квартир) всього «Об'єкта»будівництва».

Додаткова угода № 3 від 11.07.2007р. укладена з метою визначення строку і обсягів передачі квартир першої черги забудови Об'єкту і по своїй юридичній сутності є окремою угодою доповненням до Договору № 63 від 05.12.2003р. про пайову участь у будівництві житла стосовно конкретного (поквартирного) розподілу першої черги забудови, а не змінами до Договору.

Із внесенням відповідних змін до Додаткових угод № 1 та № 2 не може залишатись діючою похідна від останніх Додаткова угода № 3 від 11.07.2007р. - адже змінились правовідношення сторін та вбачається неможливість виконання цієї Додаткової угоди № 3.

На думку позивача, слід припинити правовідносини по цій додатковій угоді, шляхом її розірвання.

Суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом щодо відсутності підстав для внесення змін до Додаткових угод та розірвання Додаткової угоди № 3.

Підставами для внесення спірних змін в частині збільшення частки замовника було насамперед приведення положень Договору у відповідність до Положень про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 01.07.1993р. № 240/93 (чинного на час укладення Додаткової угоди № 1).

Відповідно до вказаного положення погашення інвестицій інвесторам, які вклали кошти у будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, виконується шляхом набуття ними у власність до 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення.

Замовникам будівництва -міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, які мають військові формування дозволялось в окремих випадках збільшувати частку житла, яка передається у власність інвестора, до 50 відсотків.

Таким чином, укладення Договору, відповідно до умов якого замовник отримував 10 % суперечило чинному спеціальному законодавству, що регулює сферу будівництва житла для військовослужбовців.

Рішення Київради вказані вище є чинними та продовжують містити норми, з яких випливають обов'язки щодо пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури та передачі місцевим органам влади 5 % житла.

Відповідач за первісним позовом надав суду листування стосовно приведення рішень Київради до нового законодавства, проте, ним були отримані відповіді, що підстав для коригування по суті рішень Київради немає.

Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом належними доказами , якими посвідчуються наведені факти та обставини .

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Суд вважає, що істотної зміни обставин не відбулося, Додаткові угоди прийняті зі згодою сторін та з розумінням ризиків та їх наслідків, доводи позивача за первісним позовом документально не підтверджені, а тому підстав для задоволення первісного позову не вбачається.

Позивач за зустрічним позов звернувся з вимогами щодо зобов'язання відповідача передати 25 % загальної житлової площі та визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на квартири.

Додаткової угодою № 5 від 26.12.2008р. сторони погодили, що будівництво першої черги об'єкту, до якої входить будівництво житлового будинку № 1, завершується у 2 кварталі 2009 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.12.2006р. житловий будинок № 2 повинен бути збудований відповідачем за зустрічним позовом та введений в експлуатацію не пізніше 4 кварталу 2010 року.

В порушення зазначених умов Додаткових угод відповідач за зустрічним позовом визначену житлову площу позивачу за зустрічним позовом не надав.

Позивачем за зустрічним позовом надано листування, що підтверджує факт направлення претензій та листів щодо невиконання відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов'язань та відповіді на них.

Відповідач за зустрічним позовом неодноразово гарантував виконання договірних умов, за його ініціативою укладалися Додаткові угоди, якими змінювався строк закінчення будівництва та уточнювалися умови виконання зобов'язання .

Сторонами проводилися робочі зустрічі, в результаті яких представники відповідача за зустрічним позовом висловлювали готовність виконання умов Договору.

З метою досудового врегулювання спору, 15.03.2011р. позивач за зустрічним позовом направив відповідачу за зустрічним позовом претензію з вимогою вжити заходів для виконання умов Договору та підписання додаткової угоди з визначенням строку здачі в експлуатацію житлового комплексу.

08.04.2011р. відповідач за зустрічним позовом надіслав лист вих. № 1/1-276 із пропозицією внесення змін до Договору щодо зменшення частики замовника з 25 % до 10 %.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду як і за договором про пайову участь у будівництві одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу та виконати зобов'язання в межах договірних повноважень та визначених умов . Тому вимоги за зустрічним позовом про зобов'язання виконати умови договору є правомірними.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач за зустрічним позовом не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача за зустрічним позовом та підтверджували заперечення проти задоволення зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, зустрічний позов визнається судом доведеним, обґрунтованим але таким, що підлягає частковому задоволенню. Щодо зустрічних позовних вимог про визнання майнових прав на вказаний перелік квартир суд визнає зазначені вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано достатніх доказів, які б свідчили про наявність факту оспорення вказаних прав.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем за первісним позовом понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату судового збору, то зазначені витрати покладаються на позивача за первісним позовом.

Судовий збір за зустрічним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 525 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором та Додатковими угодами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК»(04176, м. Київ, вул. Софії Перовської, 10-Б, оф. 103, код ЄДРПОУ 32670844) виконати умови Договору № 63 на пайову участь у будівництві житла від 05.12.2003р. та передати Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України (04176, м. Київ, вул. Електриків, 33, код ЄДРПОУ 22990919) 25 %(двадцять п'ять відсотків) загальної площі квартир у житловому комплексі по вул. О.Трутенка, 3 в Голосіївському районі м. Києва, а саме: у житловому будинку № 1 -10 808,6 (десять тисяч вісімсот вісім цілих і шість десятих) метрів квадратних та у житловому будинку № 2 -6 970,03 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят цілих і три сотих) метрів квадратних.

4. В решті зустрічного позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК»(04176, м. Київ, вул. Софії Перовської, 10-Б, оф. 103, код ЄДРПОУ 32670844) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі -1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Повне рішення складено 04 травня 2012 року.