Рішення № 23886107, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/2711-2012 18.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна"

до Приватного підприємства "Д" Торговий дім Тернопіль"

про стягнення 22 633,75 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Білоцька В.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 22 633, 75 грн., з яких: основний борг -16 689,76 грн., пеня -334, 48 грн., 28 % річних -602, 59 грн., 30 % штрафу - 5 006, 92 грн. згідно договору поставки № 27-11 від 01.12.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. припинено провадження у справі № 5011-51/2711-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" до Приватного підприємства "Д" Торговий дім Тернопіль" в частині стягнення 2 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не налаяв, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача - 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 18, оф. 74 та повернуті до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 18.04.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" та Приватним підприємством "Д" Торговий дім Тернопіль" укладено договір поставки № 27.11. за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач -приймати та оплачувати продукти харчування в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у видаткових накладних, та своєчасно його оплачувати.

Відповідно до п. 5.3. договору відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару протягом 21 календарного дня з дати, вказаної у видатковій накладній.

Згідно з п. 5.5. договору днем виконання зобов'язань відповідача по оплаті товару є дата зарахування коштів на рахунок позивача.

Згідно з п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, а при несвоєчасній оплаті товару більше, ніж на 1 календарний місяць штраф у розмірі 30 % вартості неоплаченого вчасно товару.

У відповідності до п. 8.4. договору у випадку порушення термінів оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 28 % річних від простроченої суми, термін оплати по якій було порушено.

Договір, відповідно до п.п. 12.2., 12.5., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р. та щорічно продовжується без зміни умов у разі відсутності повідомлення за 1 місяць до дати його закінчення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору поставки № 27.11 від 01.12.2011 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку чим у нього виникла заборгованість 16 689, 76 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 334, 48 грн., 28 % річних у розмірі 602, 59 грн. та 30 % штрафу, що становить 5 006, 92 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 689, 76 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ-0001850 від 29.12.2011 р.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору встановлено, що оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з дати, вказаної у видатковій накладній.

Тобто, у даному випадку отриманий за видатковою накладною № РТ-0001850 від 29.12.2011 р. товар відповідач мав оплатити не пізніше 19.01.2012 р.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем товару лише на суму 8 000, 00 грн. (з яких 5 000, 00 грн. -02.02.2012 р., 1 000, 00 грн. -02.03.2012 р., 1 000, 00 грн. -05.03.2012 р. та 1000, 00 грн. -26.03.2012 р.)

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу положень ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за договором поставки № 27.11 від 01.12.2011 р., або об'єктивних причин неможливості здійснення оплати вартості отриманого товару не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 27.11 від 01.12.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Між тим, наявними у справі документами заборгованість відповідача підтверджується на суму 13 689, 76 грн., а відтак - вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню на суму 13 689, 76 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 334, 48 грн., 28 % річних у розмірі 602, 59 грн. та 30 % штрафу, що становить 5 006, 92 грн. суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір штрафу за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання становить 5 006, 92 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

При цьому, суд відзначає, що заявлені позивачем до стягнення пеня та штраф за несвоєчасну оплату товару за своєю правовою природою є штрафними санкціями. Штраф, стягнення якого вимагає позивач, передбачений договором та за своїм змістом є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме - за односторонню відмову від договору в частині порушення строків оплати. При цьому суд зазначає, що цим договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань як у вигляді штрафу, так і у вигляді пені.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлено ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач фактично двічі притягається до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тож, враховуючи те, що пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності та стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суперечить положенням Конституції України і загальним засадам законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені за час прострочення оплати за поставлений товар відповідачем за період з 19.01.2012 р. до 01.03.2012 р. у розмірі 334, 48 грн., є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 12.07.2007 р. у справі № 13/170-06.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № 27.11 від 01.12.2011 р. встановлено відповідальність у розмірі 28 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір 28 % річних від простроченої суми грошового зобов'язання становить 602, 59 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору, а відповідач заявлених до нього вимог не спростував, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про часткове задоволення позову, а саме -заборгованість розмірі 13 689, 76 грн., 28 % річних у розмірі 602, 59 грн. та 30 % штрафу, що становить 5 006, 92 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Д" Торговий дім Тернопіль" (0102, м. Київ, вул. Мечникова, 18, оф. 74, код ЄДРПОУ 35578237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек Україна" (02068, м. Київ, пр. Бажана, 1-М, оф. 22, код ЄДРПОУ 30107943) заборгованість у розмірі 13 689, 76 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять грн. 76 коп.) грн., 28 % річних у розмірі 602, 59 (шістсот дві грн. 59 коп.) грн., 30 % штрафу у розмірі 5 006, 92 (п'ять тисяч шість грн. 92 коп.) грн. та 1 372, 38 (одна тисяча триста сімдесят дві грн. 38 коп.) грн. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 23.04.2012 р.