Рішення № 23886061, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/3104-2012 18.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

До Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 024,83 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 94 від 24.11.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № 177-1-4/15 від 19.12.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення 12 076,11 грн. у рахунок відшкодування частини витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.03.10 р. на вул. Антонова в м. Київ за участю транспортних засобів «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_2, та 948,72 грн. пені.

Ухвалою суду від 15.03.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/3104-2012 та призначено її розгляд на 18.04.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

27.03.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.03.12 р., які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких було додано до позовної заяви; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 15.03.12 р. у даній справі, які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення по суті спору; суму позовних вимог визнав частково.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.10 р. по вул. Антонова в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який належить ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна».

ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, не надала дорогу автомобілю «Toyota», державний номер НОМЕР_2, що рухався справа, яким керувала ОСОБА_4, внаслідок чого здійснила з ним зіткнення, чим порушила Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ВДАІ з обслуговування Солом'янського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 29.03.10 р. та постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.10 року в адміністративній справі № 3-3410/10, відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.10 року в адміністративній справі № 3-3410/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Toyota», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»(страховик) та ЗАТ Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»(страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.587/10,ДВ12-01.588/11,Дот02-01.589/12 від 10.06.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Toyota», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota», державний номер НОМЕР_2, замовив у ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

31.03.10 р. було складено дефектну відомість огляду колісного транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_2.

08.04.10 р. надано звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю «Toyota», державний номер НОМЕР_2 (вихідний № 98 від 08.04.10 р.), складений оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 3720 від 09.07.05 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 3294-ПК від 17.06.09 р.. свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 4481 від 28.02.06 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota», державний номер НОМЕР_2, становить 12 926,11 грн.

На підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування № 855/04-10 від 12.04.10 р. Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено акт № 6966 про настання страхового випадку від 01.03.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 11 726,11 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.587/10,ДВ12-01.588/11,Дот02-01.589/12 від 10.06.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 244 від 08.06.2010 р. суму страхового відшкодування у розмірі 11 726,11 грн. ЗАТ Джей Ті Інтернешнл Компані Україна».

Враховуючи те, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2010 року в адміністративній справі № 3-3410/10 ОСОБА_3, яка керувала автомобілем «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, визнано винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті її зіткнення з автомобілем марки «Toyota», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Toyota», державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3, яку визнано винною у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/1149987.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»на підставі договору добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.587/10,ДВ12-01.588/11,Дот02-01.589/12 від 10.06.2009 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.03.10 р. на вул. Антонова в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ЗАТ Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»-власнику автомобіля «Toyota», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення 12 076,11 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.03.10 р. на вул. Антонова в м. Київ за участю транспортних засобів «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_2, та 948,72 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, зокрема до відповідача у даній справі -Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1149987 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -125 000,00 грн. та франшиза -0,00 грн., тип договору -3.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»10.11.10 р. було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»заяву (вих. № 2609 від 05.11.10 р.) на виплату частини страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 076,11 грн.

Проте Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач визнав частково позовні вимоги у розмірі 11 726,11 грн. суми страхового відшкодування.

При цьому, суд приймає до уваги, що відшкодування витрат на проведення експертизи в сумі 350,00 грн. не передбачено договором добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.587/10,ДВ12-01.588/11,Дот02-01.589/12 від 10.06.2009 р. і не може бути включено до фактичних витрат по відшкодуванню майнової шкоди, заподіяної транспортному засобу, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача 350,00 грн. витрат на проведення експертної оцінки транспортного засобу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 948,72 грн. пені за період з 13.05.11 р. до 13.11.11 р. у зв'язку з несплатою суми страхового відшкодування в порядку регресу.

У відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення та виплатити відшкодуваня (редакція чинна на момент звернення позивача з позовом до суду).

Таким чином, оскільки звернення (вих. № 2609 від 05.11.10 р.) позивача до відповідача про виплату частини страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 076,11 грн. було направлене 10.11.10 р., то період з 13.05.11 р. до 13.11.11 р., за який позивач нарахував пеню у розмірі 948,72 грн., є необґрунтованим і безпідставним, у зв'язку з чим суд відмовляє ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»у задоволенні даної позовної вимоги.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»щодо стягнення 11 726,11 грн. частини суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.03.10 р. на вул. Антонова в м. Київ за участю транспортних засобів «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Toyota», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(провулок Новопечерський, буд. 19/3, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(вул. Борщагівська, 145, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 16467237) 11 726 (одинадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 11 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 449 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 23.04.2012 р.