Рішення № 23885920, 25.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/2233-2012 25.04.12

За позовомЗаступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України, 2) Військової частини А0215 до Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе" простягнення неустойкиСуддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратуриПогорєлов А.А. -представник від позивача-1 Ліщенко С.М. -представник від позивача-2Ящук М.М. -представник від відповідача Лікаренко М.І. -представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе" неустойки за несвоєчасне повернення речей одержаних у найм у розмірі 1 716 352,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору оренди відповідач не повернув орендоване майно після розірвання договору оренди в судовому порядку та зобов'язання відповідача повернути майно, а тому на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України з нього підлягає стягненню неустойка з березня 2010 року по лютий 2012 року.

Позивачі позовні вимоги прокурора підтримують в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що не мав змоги вчасно виконати рішення суду щодо повернення об'єкта оренди, у зв'язку з корпоративними спорами в авіакомпанії. Також відповідач зазначає про неможливість повернення державного майна, оскільки на даний час неможливо встановити місцезнаходження двигунів. Відповідач зазначає, що наказом державної авіаційної адміністрації України від 25.09.2009 № 357 було анульовано сертифікат експлуатанта ЗАТ "Авіакомпанія Воларе", після чого використання авіаційних двигунів типу Д-30КП2 стало неможливим. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

16.12.1998 між Військовою частиною А-0155 та Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія Воларе" укладено Договір № 23/98 на експлуатацію двигунів Д-30КП2 (далі - Договір).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах від 23.06.2001 № 109, витягу з наказу Міністра оборони України від 21.10.2004 № 471, витягу з директиви Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 01.09.2004 № 122/1/01, свідоцтва про державну реєстрацію юридично особи правонаступником військової частини А-0155 є військова частина А0215 (позивач-2).

На виконання умов Договору, військова частина передала, а відповідач прийняв 5 двигунів Д-30КП2, а саме двигуни: Д-30КП2 НОМЕР_1; Д-30КП2 НОМЕР_2; Д-30КП2 НОМЕР_3; Д-30КП2 НОМЕР_4; Д-30КП2 НОМЕР_5 згідно приймально-здавальних актів, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

13.10.2005 між позивачем-2 та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), якою Договір викладено в новій редакції.

Відповідно до умов Додаткової угоди, предметом останньої, є оренда відповідачем двигунів Д-30КП-2 з метою використання їх за призначенням на власних (в тому числі орендованих) літаках.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 у справі № 50/417 задоволено позов заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; розірвано, укладений між Командуванням Військово-Повітряних Сил Збройних сил України (військова частина А-0155) та Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія Воларе" договір № 23/98 від 16.12.1998 на експлуатацію двигунів Д-30КП-2 та зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія Воларе" повернути Військовій частині А 0155 Командування Військово-Повітряних Сил Збройних сил України у строк та порядок визначений у договорі двигуни: 1) Д-30КП2 НОМЕР_1, 2) Д-30КП2 НОМЕР_2, 3) Д-30КП2 НОМЕР_3, 4) Д-30КП2 НОМЕР_4, 5) Д-30КП2 НОМЕР_5.

Вказане рішення суду вищестоящих інстанцій не оскаржувалось та набрало законної сили.

відповідно до п. 7.5 Договору в редакції Додаткової угоди у випадку розірвання Договору орендар забезпечує повернення двигунів в строк 7 діб.

Прийом та повернення двигунів повинні бути оформлені письмово у вигляді відповідного акту прийому-передачі (п. 7.6 Договору в редакції Додаткової угоди).

Згідно з п. 7.7 Договору в редакції Додаткової угоди зобов'язання орендаря по поверненню і передачі орендованих двигунів вважається виконаним з моменту підписання акту прийому-передачі двигунів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач орендовані двигуни станом на момент вирішення спору судом за актом прийому-передачі не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, несвоєчасне повернення орендарем об'єкта оренди дає право вимагати стягнення з орендаря неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.

З розрахунку прокурора вбачається, що неустойка за несвоєчасне повернення відповідачем об'єкта оренди нарахована за період з березня 2010 року по січень 2012 року у розмірі 1 716 352,00 грн.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди, суд встановив, що він відповідає законодавству України, матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення орендарем об'єкта оренди після розірвання Договору, відповідачем не надано, факт прострочення повернення орендованого майна відповідачем не спростований.

Твердження відповідача про неможливість встановити місцезнаходження орендованих двигунів не звільняє останнього від обов'язку щодо повернення об'єкту оренди після розірвання договору оренди.

Посилання відповідача на неможливість використання об'єкта оренди судом не приймається, оскільки відповідач належними доказами не довів наявність обставин, за які він не відповідає і які перешкоджають йому користуватися орендованим майном.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі № 50/417 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 з підстав недоведеності заявником обставин щодо неможливості виконання рішення суду про зобов'язання відповідача повернути двигуни.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 Цивільного кодексу України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі № 40/117.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 716 352,00 грн. за період з березня 2010 року по лютий 2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 2, ідентифікаційний код 24593176) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) неустойку у розмірі 1 716 352 (один мільйон сімсот шістнадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Воларе" (03115, м.Київ, вул. Святошинська, 2, ідентифікаційний код 24593176) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34 327 (тридцять чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 04 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 28.04.2012