Рішення № 23885402, 03.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2012Справа №5002-28/546-2012

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», м. Сімферополь.

До відповідача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь.

Про визнання договорів недійсними.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 19 від 01.02.2012 р.

Від відповідача - ОСОБА_4 - представник, довіреність від 21.09.2010 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» генеральну кредитну угоду № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., кредитний договір № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007 р., кредитний договір № 012/02-5/103-07 від 13.08.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/111-07 від 21.09.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/112-07 від 21.09.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/155-07 від 20.12.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/56-08 від 01.04.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 1054 та 1056-1 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що у вказаних правочинах відсутні умови щодо порядку визначення розміру відсоткової ставки, а відповідно умови про відсоткову ставку в цілому по договору, які є істотними умовами. Також, позивач вказує на односторонню зміну відповідачем кредитних договорів, що за чинним законодавством заборонено.

07 березня 2012 р. від відповідача надійшла заява, в якій останній просить застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ Фірми «Консоль ЛТД» про визнання недійсними договорів та відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Також, 07 березня 2012р. від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти заявлених вимог, мотивуючи тим, що посилання позивача на відсутність умов відносно процентних ставок не відповідають дійсності, оскільки умовами кредитних договорів передбачалися як фіксована процентна ставка (по кредитах в гривні) так і змінювана (по кредитах в іноземній валюті), при цьому було встановлено порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами. Також, відповідач зазначає, що на момент укладання спірних договорів на законодавчому рівні не було встановлено заборони щодо можливості використання в кредитних договорах змінюваної процентної ставки.

06 квітня 2012 р. від позивача надійшли додаткові пояснення щодо застосування позовної давності до позовних вимог.

09 квітня 2012 р. в судовому засіданні представник позивача надав заяву, в якій вказав на помилку при зазначенні в позовній заяві відповідачів по справі, а також вважає, що відповідачем по справі є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». У зв'язку з наведеним, суд зазначив вірне найменування відповідача.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

У справі оголошувались перерви, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009р. (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (позичальник) укладена генеральна кредитна угода № 02-5/07-07 (а. с. 1-2, т. 2).

Відповідно до п. 1.1 угоди, кредитор, на підставі цієї генеральної кредитної угоди зобов'язується надавати позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Вказівка на номер і дату угоди в додаткових договорах, що укладатимуться між позичальником та кредитором в рамках угоди, є обов'язковою.

Відповідно до п. 1.2 угоди, загальний розмір фактичної позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 7 500 000 Євро. В межах ліміту кредитування встановлюються наступні субліміти: а) 3 187 530,00 Євро - непокриті трансферабельні безвідкличні акредитиви, після розкриття акредитивів - невідновлювальні кредитні лінії за рахунок коштів іноземного банку; б) еквівалент 4 312 470,00 Євро - невідновлювальні мультивалютні кредитні лінії.

Термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 05 серпня 2011 року (п. 1.3 угоди).

Згідно п. 4.1., кредитор зобов'язується на умовах цієї генеральної кредитної угоди надавати позичальнику кредити згідно умов договорів, укладених сторонами, у відповідності до загальних умов, визначених у ст. 1, 2 цієї угоди.

В свою чергу, позичальник зобов'язується використати отримані кредитні кошти за цільовим призначенням і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків відповідно до умов додаткових договорів, укладених в рамках угоди (п. 5.1 угоди). Позичальник зобов'язується сплачувати кредитору, додатково до встановленої відсоткової ставки та комісії за кредит, неустойку, передбачену ст. 10 даної угоди, за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушення умов п. 7.2. угоди (п. 5.2 угоди).

20 грудня 2007р. між сторонами укладено додаткову угоду до генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007р. (а. с. 3, т. 2), відповідно до якої сторони домовились п. 1.2 читати у наступній редакції: «загальний розмір фактичної позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 12 900 000 Євро. В межах ліміту кредитування встановлюються наступні субліміти: а) 8 069 270,00 Євро - непокриті трансферабельні безвідкличні акредитиви, після розкриття акредитивів - невідновлювальні кредитні лінії за рахунок коштів іноземного банку; б) еквівалент 4 812 470,00 Євро - невідновлювальні мультивалютні кредитні лінії.».

13 серпня 2007 р. сторонами укладено кредитний договір № 012/02-5/102-07 (а.с. 5-6, т. 2).

Відповідно до п. 1.1 договору, кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 07.08.2009р. із сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США. Під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитні кошти призначені для фінансування поточної діяльності.

Відповідно до п. 3.2. договору, сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Згідно п. 5.1. кредитного договору, кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20636365 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.

Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточного при погашенні кредиту (п. 6.1 договору).

30.03.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/102-07/56 до кредитного договору № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007р. (а. с. 8-9, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати перший абзац п. 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 30.07.2010р. зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

04.08.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/102-07/198 до кредитного договору № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007р. (а. с. 10-11, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати перший абзац п. 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 01.09.2010р. зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

29.09.2010 р. між сторонами також укладено додаткову угоду № 012/02-5/102-07/327 до кредитного договору № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007р. (а. с. 12-13, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати перший абзац п. 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 25.03.2011р. зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро.

Також, 13.08.2007р. у виконання генеральної кредитної угоди між сторонами було укладено кредитний договір № 012/02-5/103-07 (а. с. 14-15, т. 2).

Відповідно до п. 1.1 договору, кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 1 636 270 Євро строком до 05.08.2011 р. із сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

03.12.2007р. між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 012/02-5/103-07 від 13.08.2007р. (а. с. 17, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати п. 1.1 кредитного договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 1 636 270 Євро строком до 05.08.2011р. зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.

30.03.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/103-07/57, 04.08.2010р. - додаткову угоду № 012/02-5/103-07/203 та 29.09.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/103-07/328, якими сторони визначили порядок виконання кредитного договору № 012/02-5/103-07 (а. с. 18-23, т. 2).

Крім того, в рамках генеральної кредитної угоди сторонами уклали: договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/111-07 від 21.09.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/112-07 від 21.09.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/155-07 від 20.12.2007 р., договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/56-08 від 01.04.2008 р.

Відповідно до п. 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/111-07 від 21.09.2007 р. (а. с. 24-26, т. 1), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком RABOBANK NEDERLAND (Нідерланди):

а) відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений RABOBАNK NEDERLAND, на суму 1 080 000 Євро, на користь компанії DUMASCO INTERNATIONAL BV (далі - експортер) терміном дії 8 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання технологічного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів, згідно контракту № 2007/6 від 10.08.2007 р. (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером.

Права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.

б) надає позичальнику за рахунок коштів RABOBANK NEDERLAND невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 080 000 Євро (далі - Кредит), терміном дії 28 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку:

- 216 000 Євро не раніше ніж через 12 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216 000 Євро не раніше ніж через 18 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216 000 Євро не раніше ніж через 24 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216 000 Євро не раніше ніж через 30 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;

- 216 000 Євро не раніше ніж через 36 місяців з дати відкриття акредитиву але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу.

Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,5 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5 відсотків річних.

Пунктом 5.1. договору № 012/02-5/111-07 визначено, що кредитор зобов'язується на умовах цього договору у термін 10 банківських днів після отримання заяви позичальника та сплати їм відповідної комісії, відкрити акредитив терміном дії 7 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву на користь експортера, та авізувати даний акредитив через RABOBANK NEDERLAND.

Пунктом 6.1 цього ж договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

30.03.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/111-07/58 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/111-07/202 та 29.09.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/111-07/329, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 25.03.2011р. (а. с. 27-32, т. 2).

Відповідно до п. 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/112-07 від 21.09.2007 р. (а. с. 33-35, т. 2), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком RABOBANK NEDERLAND (Нідерланди):

а) відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений RABOBАNK NEDERLAND, на суму 2 056 401,90 Євро, на користь компанії DUMASCO INTERNATIONAL BV (далі - експортер) терміном дії 7 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання технологічного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів, згідно контракту № 2007/5 від 16.07.2007 р. (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером.

Права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.

б) надає позичальнику за рахунок коштів RABOBANK NEDERLAND невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 056 401,90 Євро (далі - Кредит), терміном дії 28 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку по 411 280 Євро (4 платежі) та 411 281,90 Євро (1 платіж).

Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,5 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5 відсотків річних.

Пункти 5.1 та 6.1. договору № 012/02-5/112-07 аналогічні відповідним положенням договору про відкриття акредитиву № 012/02-5/111-07.

30.03.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/112-07/59 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/112-07/201 та 29.09.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/112-07/330, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 25.03.2011р. (а. с. 36-41, т. 2).

Відповідно до п. 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/155-07 від 20.12.2007 р. (а. с. 42-44, т. 2), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком BНF-BANK, Frankfurt та за участю ЄБРР:

а) відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений BНF-BANK, Frankfurt на суму 2 402 800 Євро, на користь компанії «EUROGRU SERVICE GMBH» (далі - експортер) терміном дії 6 місяців та 21 день з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання будівельного обладнання, згідно контракту № 06/07 від 30.10.2007 р. (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером.

Права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.

б) надає позичальнику за рахунок коштів BНF-BANK, Frankfurt невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 402 800 Євро, терміном дії 29 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку по 600 700 Євро (4 платежі).

Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 4,75 відсотків річних.

30.03.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/155-07/60 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/155-07/200 та 29.09.2010р. - додаткову угоду № 012/02-5/155-07/331, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 25.03.2011р. (а. с. 45-50, т. 2).

Відповідно до п. 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/56-08 від 01.04.2008 р. (а. с. 51-53, т. 2), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 р., та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком BНF-BANK, Frankfurt та за участю ЄБРР:

а) відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений BНF-BANK, Frankfurt на суму 2 478 940 Євро, на користь компанії «EUROGRU SERVICE GMBH» (далі - експортер) терміном дії до 13 листопада 2008р. для виконання зобов'язань з придбання будівельного обладнання, згідно контракту № 06/07 від 30.10.2007 р. (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером.

Права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.

б) надає позичальнику за рахунок коштів BНF-BANK, Frankfurt невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 478 940 Євро, терміном дії до 24 квітня 2011р., та погашенням згідно графіку по 495 788 Євро (5 платежів).

Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,25 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5,75 відсотків річних.

30.03.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/56-08/55 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 р. - додаткову угоду № 012/02-5/56-08/199 та 29.09.2010р. - додаткову угоду № 012/02-5/56-08/332, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 24.04.2011р. (а. с. 54-59, т. 2).

Позивач просить визнати усі зазначені 7 договорів недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідач, у свою чергу, в заяві від 07.03.2012р. просить суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин. Заява обґрунтована тим, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, оскільки усі спірні договори укладені протягом 2007-2008 року, а позивач звернувся до суду у 2012 році.

Позивач у письмових поясненнях від 06.04.2012р. зазначив, що твердження відповідача про необхідність обчислення терміну позовної давності з 2007-2008 року - дати укладення спірних договорів, що містять в п. 1.1. умови про відсотки, не відповідає ні умовам самих цих договорів з урахуванням подальших змін їх умов, ні законодавству України, що діяло на дату внесення змін в ці договори 30 березня 2010 року, оскільки пунктами 1.1 вказаних вище договорів, відсоткова ставка по кредитах була встановлена лише 30 березня 2010 року. Позивач також вважає, що укладаючи 30 березня 2010 р. вказані вище додаткові угоди, що змінюють пункти 1.1. спірних договорів про відсоткову ставку по спірних договорах, відповідач зобов'язаний був забезпечити дотримання положень ст. 1056-1 ЦК України, недотриманням якої і обґрунтовані позовні вимоги.

Суд розглянув заяву відповідача про застосування позовної давності та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 261 ЦК України, позицію Верховного суду України, посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права після укладення додаткових угод від 30.03.2010р. до спірних кредитних договорів, які на його думку не відповідають нормам ст. 10561 ЦК України, яка діяла на той час, суд вважає, що останнім не пропущений 3-річний строк позовної давності, у зв'язку з чим, відсутні підстави для застосування положень п. 4 ст. 267 ЦК України, а справа підлягає розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивач посилається на те, що спірні договори не передбачають порядку визначення розміру відсоткової ставки, тобто в договорах відсутня суттєва умова необхідна для кредитних договорів, у зв'язку з чим, відповідач самостійно в одноособовому порядку змінює ставку по відсоткам за всіма договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З підпунктів 1.1 усіх спірних договорів, зміст яких приведений вище та які укладені сторонами у період з 2007 по 2008 рік вбачається, що кожен з них, крім генеральної кредитної угоди (з підстав визначених п. 5.1 цієї угоди) містить положення про сплату відсотків. Кредитні договори: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США. Договори про відкриття акредитиву та надання кредиту передбачають відсоткову ставку, кожен окремо: 6 місячний EURIBOR + 4,75%; +5%; + 5,75 %.

Як на підставу для задоволення позову, позивач посилається на положення ст. 10561 ЦК України, відповідно до якої, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Також позивач посилається на положення ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно якої, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Проте, суд не приймає посилання позивача на вказані норми ст. 10561 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», у зв'язку з тим, що ці норми доповнені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» 12 грудня 2008 року N 661-VI. При цьому ст. 10561 ЦК України двічі змінювалась відповідно до Законів України від 21.01.2010 р. N 1822-VI та від 22.09.2011 р. N 3795-VI.

У свою чергу, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В Рішення від 9 лютого 1999 року у справі N 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний суд зазначив, що Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Позивач в поясненнях від 06.04.2012р. (том 2, а. с. 65-70) посилається на те, що умови про порядок встановлення процентів у вказаних кредитних договорах та договорах про відкриття акредитива та надання кредиту були встановлені не в 2007-2008 роках при їх укладенні, а 30.03.2010р. при укладені додаткових угод до цих договорів.

Проте, вивчивши положення додаткових угод, укладених 30.03.2012р. до вказаних договорів, суд встановив, що жодна з цих додаткових угод не містить положень про встановлення чи зміну порядку встановлення відсотків, відповідно, як вже більш детально зазначено вище, положення про відсотки були встановлені безпосередньо в договорах, які укладались в період 2007 - 2008 р., тобто до прийняття законодавцем Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» 12 грудня 2008 року N 661-VI.

Таким чином, в силу ст. 58 Конституції України, положення ст. 10561 ЦК України та ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Крім того, з матеріалів справи, а саме: з клопотання позивача від 2007р. (том 4, а. с. 12-14) вбачається, що позивач свідомо клопотав перед відповідачем про відкриття не відновлювальних кредитних ліній зі сплатою відсотків на умовах, які він вважає незаконними. В матеріалах справи також знаходять банківські виписки по рахунку позивача (том 3), з яких вбачається, що позивач тривалий час сплачував відсотки за кредитом, розраховані, зокрема, із застосуванням ставки EURIBOR.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що позивач намагався у встановленому законом порядку, змінити умови спірних договорів в частині порядку нарахування відсотків за кредитними договорами або розірвати їх.

Відносно необхідності відображення в кредитному договорі порядку визначення процентної ставки, що змінюється на умовах LIBOR та EURIBOR, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що йому не було відомо як розраховуються відсотки на умовах LIBOR та EURIBOR до ознайомлення з Постановою ВГС України від 19.07.2011р. №6/293пд.

Проте, суд не приймає посилання позивача на цю обставину, оскільки з визначенням терміну LIBOR та EURIBOR без перешкод можливо ознайомитися як в словниках економічних термінів, так і за допомогою всесвітньої мережі internet, наприклад на сайті uа.wikipedia.org.

LIBOR - Лондонська міжбанківська ставка пропозиції (англ. London Interbank Offered Rate, LIBOR) - середньозважена процентна ставка по міжбанківських кредитах, що надаються банками, які виступають на лондонському міжбанківському ринку з пропозицією коштів в різних валютах і на різні терміни, - від одного дня до 12 місяців. Ставка фіксується Британською банківською асоціацією починаючи з 1985 року щодня в 11:00 по західно-європейському часу на підставі даних, що надаються вибраними банками.

LIBOR ставка вираховується для таких валют: австралійський долар, данська крона, долар США, Євро, канадський долар, новозеландський долар, фунт стерлінгів, шведська крона, швейцарський франк, японська єна.

EURIBOR - Європейська міжбанківська ставка пропозиції (англ. European Interbank Offered Rate, EURIBOR) - усереднена процентна ставка по міжбанківських кредитах, що надаються в євро. Визначається за підтримки Європейської банківської федерації, що представляє інтереси кредитних установ в країнах-членах Євросоюзу, а також Ісландії, Норвегії, Швейцарії і Асоціації фінансових ринків. Підрахунок ставки йде для різних термінів - від 1 тижня до 12 місяців. Розрахунок і публікація ставки виконується компанією Reuter щодня в 11:00 по центрально-європейському часу на підставі даних, що надаються декількома десятками банків з першокласним рейтингом. Перелік котируваних банків регулярно переглядається на відповідність високим рейтинговим вимогам. Для розрахунку відкидаються 15% найвищих і найнижчих котирувань, а останні усереднюються і результат округляється до 3 знаків після коми.

Постанова НБУ від 3 серпня 2004 року N 363 «Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів» передбачає, що максимальний розмір процентної ставки (з урахуванням комісій, неустойки та інших зборів, установлених відповідними договорами) для короткострокових, середньострокових та довгострокових запозичень, за якими резиденти мають здійснювати зовнішні запозичення у вигляді кредитів, позик в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 (зі змінами) (далі - Класифікатор), а саме: для плаваючої процентної ставки: ставка LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 750 базисних пунктів.

Постановою від 9 лютого 2005 року N 33 Національний банк України, рекомендував банкам під час визначення ціни за залученими коштами в національній валюті орієнтуватися на розмір облікової ставки Національного банку України плюс 5 - 7 відсоткових пункти (в залежності від терміну залучення коштів), в іноземній - на розмір ставки LIBOR плюс 1 - 3 відсоткових пункти (в залежності від терміну залучення коштів).

Слід також зазначити, що відповідно до листа департаменту валютного регулювання НБУ від 04.08.2006 р. N 13-210/2832-8198, роз'яснив, що якщо договором передбачена плаваюча процентна ставка для євро (EURIBOR), то її числове значення, включаючи маржу, не може перевищувати на дату подання резидентом-позичальником пакета документів до Управління розмір плаваючої ставки LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 750 базисних пунктів відповідно до Постанови N 363.

Враховуючи викладене та наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про виконання позивачем тривалий час з 2007р. грошових зобов'язань по сплаті відсотків, розрахованих із застосування змінюваних ставок LIBOR та EURIBOR, суд вважає, безпідставним посилання позивача на те, що йому не зрозумілий порядок розрахунку відсотків за спірними кредитними договорами.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Проте позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для їх задоволення відсутні.

Судом встановлено, що позивачем сплачено суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сума у розмірі 539,00 грн. підлягає поверненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (код ЄДРПО України 20676633) з Державного бюджету зайво сплачений платіжним дорученням № 894 від 16.02.2012р. судовий збір у розмірі 539,00 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 03.05.2012р.

Повне рішення складено - 08.05.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.