Рішення № 23885334, 03.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2012Справа №5002-28/11048-2008

За позовом - Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», м. Ялта.

До відповідача - Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, м. Ялта.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ;

2. Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», смт. Кореїз;

3. Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», м. Ялта;

4. Кореїзька селищна рада, смт. Кореїз;

5. Виконавчий комітет Кореїзької селищної ради, смт. Кореїз.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Верховна рада Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.

Про визнання незаконним рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - ОСОБА_2 - вед. ю/к. юр. відділу, довіреність № 26 від 10.01.2012 р.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином

Від третьої особи-1 - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи-2- ОСОБА_3 - представник, довіреність від 19.09.2011р.; ОСОБА_4 - представник, довіреність № 226 від 25.04.2012р.

Від третьої особи-3 - не з'явився, повідомлений належним чином

Від третьої особи-4 - ОСОБА_5 - представник, довіреність № 02-13/968 від 30.09.2011р.

Від третьої особи-5 - ОСОБА_5 - представник, довіреність № 02-13/968 від 30.09.2011р.

Від третьої особи - ОСОБА_6 - консультант відділу, довіреність № 28-50/585 від 19.12.2011р.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.09.2008р. № 1947 про внесення доповнення до п. 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 15.03.2002р. № 73 (13) «Про оформлення права власності на пляжні будівлі і споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» в частині оформлення права власності на споруди: буну № II площею 128,0 кв.м, буну № III площею 132,9 кв.м та буну-пірс № I площею 1167,3 кв.м за ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця».

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаним рішенням відповідач порушує права та законні інтереси позивача, який є державним комерційним підприємством, входить до переліку підприємств республіканського підпорядкування АР Крим і знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим. Відповідно до постанови Верховної Ради АР Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» від 15.03.2000р. №982-2/2000 із змінами, внесеними постановою Верховної Ради АР Крим «Про деякі питання, пов'язані з управлінням майном, що належить Автономній Республіці Крим» від 19.02.2003р. №444-3/03, спірні берегоукріплювальні і протизсувні споруди санаторію «Місхор» (м. Ялта) входять до складу майна Автономної Республіки Крим, а позивач користується ним на праві господарського відання.

07 липня 2009р. позивач надав суду заяву про доповнення позовної заяви та предмету позову, в якій просить визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11.09.2008р. № 1947 про внесення доповнення до п. 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 15.03.2002р. № 73 (13) «Про оформлення права власності на пляжні будівлі і споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз».

У цій заяві позивач додатково зазначив, що відповідач вийшов за межі територіальної підвідомчості, прийнявши рішення відносно майна, що знаходиться на землях селища Кореїз та є повноваженнями Кореїзської селищної ради та його виконавчого органу.

09 липня 2009р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі призначено проведення будівельно-технічної експертизи. Однак, експертизу не було проведено, у зв'язку з ненаданням сторонами необхідних матеріалів.

20 грудня 2010р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі знов призначено проведення будівельно-технічної експертизи. Експертизу не було проведено, у зв'язку з відсутністю об'єктів дослідження.

10 березня 2011р. рішенням господарського суду АР Крим у справі № 2-6/11048-2008 позов КРП «Протизсувне управління» задоволено, визнано рішення «Про внесення доповнень в рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №73 (13) від 15.03.2002р. «Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» № 1947 від 11.09.2008р. незаконним. Крім того, з відповідача стягнуто судові витрати.

01 листопада 2011р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-6/11048-2008 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» залишено без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 10.03.2011р. у справі № 2-6/11048-2008 залишено без змін.

20 січня 2012р. постановою Вищого господарського суду України у справі № 2-6/11048-2008 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. та рішенням господарського суду АР Крим від 10.03.2011р. у справі № 2-6/11048-2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу розподілено автоматизованою системою документообігу господарського суду АР Крим на суддю С.О. Лукачова та привласнено новий номер - № 5002-28/11048-2008.

16 лютого 2012р. ухвалою господарського суду АР Крим залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кореїзьку селищну раду та Виконавчий комітет Кореїзької селищної ради.

13 березня 2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги в частині скасування рішення про оформлення права власності на споруди: буну № II площею 128,0 кв.м, буну № III площею 132,9 кв.м та буну-пірс № I площею 167,3 кв.м.

17 квітня 2012р. ухвалою господарського суду АР Крим залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Верховну раду Автономної Республіки Крим.

03 травня 2012р. від КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.

Представник Кореїзької селищної ради та її виконавчого комітету письмові пояснення по суті спору не надав, в судовому засіданні 03.05.2012р. усно пояснив, що спірне рішення не порушує права Кореїзької селищної ради та її виконавчого комітету.

Представник Верховної ради Автономної Республіки Крим підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2008р. виконавчий комітет Ялтинської міської ради прийняв рішення № 1947 «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 73 (13) від 15.03.2002р. «Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» (а. с. 10, т. 1), виклавши пункт 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 73 (13) від 15.03.2002р. в наступній редакції: «оформити право власності на пляжні будівлі та споруди ДП «Клінічний санаторій «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз у тому числі: санвузли, вбудовані в підпірну стіну-туалет літ. М, павільйон «сон у моря» - спортзал літ. З, медпавільйон літ. Ж, дитячий павільйон літ. ОІ площею17,3 кв.м, прохідна літ. ЖІ площею 17,4 кв.м, навіс літ. Н площею 134,4 кв.м, навіс літ. О площею 462,1 кв.м, споруди: буна № ІІ площею 128 кв.м, буна № ІІІ площею 132,9 кв.м, буна-пірс № І площею 167,3 кв.м, та видати свідоцтво про право власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Враховуючі зміст вказаного рішення, суд дійшов висновку, що у позовній заяві, як в мотивувальній так і в прохальній частині позову, а також в заяві від 07.07.2009р. про доповнення позовної заяви та предмету позову, позивачем допущено помилку в частині зазначення площі буни-пірсу № I у розмірі 1167,3 кв.м., оскільки відповідно до спірного рішення, площа вказаної буни-пірсу складає 167,3 кв.м.

24 вересня 2008р. комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації зареєструвало за ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» право власності на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за вказаною адресою (а. с. 13, т. 1).

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку зі зверненням КРП «Протизсувне управління» звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про визнання незаконним зазначеного рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1947 від 11.09.2008р. в частині оформлення права власності на споруди: буну № ІІ площею 128 кв.м, буну № ІІІ площею 132,9 кв.м і буну-пірс № І площею 167,3 кв.м, посилаючись на порушення цим рішенням своїх майнових прав господарського відання на вказані споруди.

У подальшому заявою про доповнення позовної заяви та предмету позову від 06 липня 2009 року позивач просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради «Про внесення доповнень в рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 73 (13) від 15.03.2002р. «Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» № 1947 від 11.09.2008р. в цілому з підстав порушення відповідачем правил територіальної підвідомчості з огляду на те, що спірні об'єкти нерухомості знаходяться в межах населеного пункту смт. Кореїз, а тому подібні рішення повинна була приймати Кореїзька селищна рада.

Розглянувши підстави заявленого позову, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх правових підстав для його часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 статуту Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», позивач є правонаступником державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» на підставі постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 540 від 23.11.2005р., входить до підприємств республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим (а. с. 27-33, т. 1).

Відповідно до актів державної комісії № 33 від 14 листопада 1975 року (а. с. 14-17, т. 1), № 41 від 29 грудня 1976 року (а. с. 18-21, т. 1) берегоукріплювальні споруди на ділянці пансіонату «Місхор» у складі пускового комплексу № 1: від буни № 2 до буни № 4 довжиною 130 м берегової полоси, пускового комплексу № 2: від буни-пірсу № 1 до буни № 2 довжиною 150 м берегової полоси прийняті до експлуатації забудовником, яким згідно з цими актами визначено Кримське протизсувне управління.

Відповідно до довідки ДП «Кримське протизсувне управління» від 22 жовтня 2001р. (вих. № 582), берегоукріплювальні споруди пансіонату «Місхор» протяжністю 510 пог.м знаходяться на балансі ДП «Кримського протизсувного управління» (а. с. 76, т. 2).

Постановою Верховної ради Автономної Республіки Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» від 15.03.2000р. № 982-2/2000 передбачено, що майно, яке належить Автономній Республіці Крим складають берегоукріплювальні та протизсувні споруди, що належать Автономній Республіці Крим і знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління (Додаток 3) (підпункт «в» пункту 1) та затверджено відповідний Перелік берегоукріплювальних та протизсувних споруд, у якому під № 22 вказано берегоукріплювальні споруди санаторію «Місхор», 1-3 комплекси загальною довжиною 0,51 км.

Відповідно до діючих на Україні будівельних норм та правил - БНіП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», БНіП 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування», та Державних будівельних норм ДБН В.1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення» берегоукріплювальні та протизсувні споруди, як об'єкти берегозахисту, відносяться до основних гідротехнічних споруд у складі пляжів, бун, траверсів, підводних волноломів, банкетів, споруди схильного типу, набережних і таке інше, які проектуються та будуються у зв'язці з протизсувними заходами, призначеними для запобігання небезпечних геологічних процесів.

За приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», гідротехнічні захисті споруди є спорудами, що мають загальнодержавне значення, та не підлягають приватизації.

Системний аналіз викладених обставин і правових норм свідчить про незаконність оформлення відповідачем права власності на споруди: буну № ІІ, буну № ІІІ та буну-пірс № І за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», оскільки існує законодавча заборона на приватизацію вказаних споруд, які за своєю технічною характеристикою відносяться до гідротехнічних споруд.

Таким чином, враховуючи приналежність вказаних берегоукріплюючих споруд на праві господарського відання КРП «Протизсувне управління», суд вважає доведеним факт порушення прав позивача рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1947 від 11.09.2008р. в частині оформлення права власності на споруди: буну № ІІ площею 128 кв.м, буну № ІІІ площею 132,9 кв.м і буну-пірс № І площею 167,3 кв.м, що є достатньою правовою підставою для визнання оскаржуваного рішення незаконним у зазначеній частині.

Проте, дослідивши підстави позову в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1947 від 11.09.2008р. про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди ДП «Клінічний санаторій «Місхор» АДРЕСА_1, у тому числі: санвузли, вбудовані в підпірну стіну-туалет літ. М, павільйон «сон у моря» - спортзал літ. З, медпавільйон літ. Ж, дитячий павільйон літ. ОІ площею 17,3 кв.м, прохідна літ. ЖІ площею 17,4 кв.м, навіс літ. Н площею 134,4 кв.м, навіс літ. О площею 462,1 кв.м, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з заяви про доповнення позовної заяви та предмету позову від 06.07.2009р., позивач просить визнати незаконним оскаржуване рішення відповідача в частині оформлення права власності на вказані вище пляжні будівлі ДП «Клінічний санаторій «Місхор» з підстав перевищення виконавчим комітетом Ялтинської міської ради наданих йому владних повноважень та виходу за межі територіальної підвідомчості, оскільки відповідно до листа виконавчого комітету Кореїзької селищної ради від 30.06.2009р. (вих. № 02-17/1095), майновий комплекс ДП КС «Місхор», відповідно до встановлених рішенням Верховної ради Автономної Республіки Крим від 20.02.2002р. № 2278-02/02 меж селища Кореїз, входить у межі земель Кореїзької селищної ради.

Під час нового розгляду представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги і підстави, викладені у заяві про доповнення позовної заяви та предмету позову від 06.07.2009р.

Представник дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» в усних і письмових поясненнях заперечував проти задоволення позову у частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1947 від 11.09.2008р. про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди ДП «Клінічний санаторій «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз у тому числі: санвузли, вбудовані в підпірну стіну-туалет літ. М, павільйон «сон у моря » - спортзал літ. З, медпавільйон літ. Ж, дитячий павільйон літ. ОІ площею 17,3 кв.м, прохідна літ. ЖІ площею 17,4 кв.м, навіс літ. Н площею 134,4 кв.м, навіс літ. О площею 462,1 кв.м, посилаючись при цьому на порушення позивачем ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та відсутності порушених прав КРП «Протизсувне управління» рішенням відповідача у зазначеній частині.

Перевіряючи викладені доводи учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що існувала на момент подання заяви про доповнення позовної заяви та предмету позову, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Ці права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - це можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У пункті 2 Інформаційного листа від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», Вищий господарський суд України на запитання, чи можлива з огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК одночасна зміна підстав і предмета позову, відповів, що за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

З урахуванням викладених норм і роз'яснень суд дійшов висновку щодо порушення позивачем при доповненні свого позову правил, визначених частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, приймаючи до уваги вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 20 січня 2012 року у даній справі, щодо необхідності дослідження обставин порушення прав позивача спірним рішенням в частині оформлення права власності на інше (крім берегоукріплювальних та протизсувних споруд) майно та залучення до участі у справі Кореїзьку селищну раду, суд визнав необхідним з метою повного і всебічного встановлення обставин надати правову оцінку доводам і вимогам позивача, викладеним у заяві про доповнення позовної заяви та предмету позову від 06 липня 2009 року.

Під час нового розгляду справи до участі у справі було залучено Кореїзьку селищну раду, Виконавчий комітет Кореїзької селищної ради та Верховну раду Автономної Республіки Крим.

Представник Кореїзької селищної ради в усно висловив правову позицію щодо незгоди з позовними вимогами позивача у повному обсязі і відсутності порушених прав Кореїзької селищної ради спірним рішенням відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вказані правові норми обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Обставини ж порушення прав Кореїзької селищної ради чи її виконавчого комітету спірним у справі рішенням або ж рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 73(13) від 15.03.02 «Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» не визначені предметом даного спору.

Заявляючи в якості підстави позову перевищення відповідачем своїх повноважень, позивач не вказав, яким чином у зв'язку з цим порушуються його охоронювані законом інтереси чи майнові права.

При цьому, суд звертає увагу, що спірним рішення відповідача вносилися зміни до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №73(13) від 15.03.2002р. «Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз», яке є чинним і ніким не оскаржене, що презюмує його правомірність, отже, зміни до акту індивідуальної дії були внесені тим органом, який його приймав. Одночасно, слід звернути увагу на той факт, що відповідно до рішення Президії Верховної ради Автономної Республіки Крим від 01 липня 2004 року № 975-3/04 Рішення Верховної ради Автономної Республіки Крим «Про встановлення меж селища Кореїз (Кореїзька селищна рада)» від 20.02.02 № 2278-02/02 знято з контролю як виконане (а. с. 109, т. 1), що свідчить про те, що на момент прийняття рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 73(13) від 15.03.2002р. рішення про встановлення меж селища Кореїз виконане не було, що пояснює правомірність прийняття відповідачем рішення про оформлення права власності на об'єкти, що розташовані на території селища Кореїз до встановлення його меж, оскільки вони входили до меж Великої Ялти, на яку поширювалась компетенція Виконавчого комітету Ялтинської міської ради.

Досліджуючи обставини щодо наявності чи відсутності порушення прав позивача спірним рішенням у частині оформлення права власності на інше (крім берегоукріплювальних та протизсувних споруд) майно, суд встановив відсутність доказів перебування пляжних будівель ДП «Клінічний санаторій «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз у тому числі: санвузлів, вбудованих в підпірну стіну-туалет літ. М, павільйону «сон у моря»-спортзалу літ. З, медпавільйону літ. Ж, дитячого павільйону літ. ОІ площею 17,3 кв.м, прохідної літ. ЖІ площею 17,4 кв.м, навісу літ. Н площею 134,4 кв.м, навісу літ. О площею 462,1 кв.м у КРП «Протизсувне управління» на праві господарського відання чи будь-якому іншому речовому праву, відсутність законодавчих заборон на оформлення права власності на вказані будівлі, які є невід'ємними елементами облаштування лікувально-оздоровчого пляжу, за третьою особою.

Доводи позивача та Верховної ради Автономної Республіки Крим щодо знаходження спірних пляжних будівель на берегоукріплюючих спорудах, що знаходяться на праві господарського відання позивача та є власністю Автономної Республіки Крим, по-перше, не були заявлені в якості підстав позовної заяви, а по-друге, не знайшли в матеріалах справи свого документального підтвердження.

Схема об'єкту «Берегоукрплюючих споруд санаторію «Місхор» протяжністю 510 м, надана позивачем в якості доказу розміщення спірних пляжних споруд на берегоукрплюючих спорудах, не може бути визнана судом належним і допустимим доказом у справі, оскільки вона складена і підписана виключно представниками КРП «Протизсувне управління», що свідчить про однобічність даного доказу, який не може відповідати ознакам належності і допустимості доказів, визначених статтею 34 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, представники позивача та третьої особи підтвердили обставини, що спірні об'єкти знаходяться не на берегоукріплювальних спорудах: буні-пірсу № 1, буні № 2, буні № 3 та підпірній стіні протяжністю 510 м, а на набережній території, що знаходиться за підпірною стіною та бунами. Водночас, позивач не довів, що набережна територія, на якій знаходяться пляжні будівлі ДП «Клінічний санаторій «Місхор» є, у розумінні діючих на Україні будівельних норм та правил - БНіП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», БНіП 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування», та Державних будівельних норм ДБН В.1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення», гідротехнічною спорудою та будувалася за проектом у зв'язці з протизсувними заходами.

Перелік берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що належать Автономній Республіці Крим і знаходяться на балансі КРП «Протизсувне управління», затверджений постановою Верховної ради Автономної Республіки Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» від 15.03.2000р. № 982-2/2000, у якому до таких під № 22 віднесено берегоукріплювальні споруди санаторію «Місхор» - 1-3 комплекси загальною довжиною 0,51 км, не дає відомості щодо площі набережної території, яка є визнаною власністю Автономної Республіки Крим та відноситься до берегоукріплювальних та протизсувних споруд.

Не містить таких відомостей і акти державної комісії № 33 від 14 листопада 1975 року (а. с. 14-17, т. 1), № 41 від 29 грудня 1976 року (а. с. 18-21, т. 1), що свідчить про недоведеність факту порушення спірним рішенням відповідача у частині оформлення права власності на інше (крім берегоукріплювальних та протизсувних споруд) майно майнових прав позивача.

Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» надало докази правомірного користування земельною ділянкою, що знаходиться під пляжними спорудами, з 1993 року, що знайшло своє закріплення у договорі на праві тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 17 березня 1993 року № 197, договорі на право тимчасового користування землею від 19 лютого 1997 року, договорі оренди земельної ділянки від 12 липня 2004 року (а. с. 107-118, т. 3).

Матеріали справи містять акти введення в експлуатацію пляжних споруд, на які оформлене право власності спірним рішенням відповідача (а. с. 98 -105, т. 3), що свідчить про правомірність і санкціонованість будівництва вказаних об'єктів та відповідність їх будівельних нормам.

Оцінивши викладені вище обставини у сукупності відповідно до правил статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1947 від 11.09.2008р. «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 73 (13) від 15.03.2002р. «Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» в частині оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди ДП «Клінічний санаторій «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз у тому числі: санвузли, вбудовані в підпірну стіну-туалет літ. М, павільйон «сон у моря»-спортзал літ. З, медпавільйон літ. Ж, дитячий павільйон літ. ОІ площею 17,3 кв.м, прохідна літ. ЖІ площею 17,4 кв.м, навіс літ. Н площею 134,4 кв.м, навіс літ. О площею 462,1 кв.м.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 вересня 2008р. № 1947 про внесення доповнення до п. 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 15 березня 2002р. № 73 (13) «Про оформлення права власності на пляжні будівлі і споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1 в смт. Кореїз» в частині оформлення права власності на споруди: буну № II площею 128,0 кв.м, буну № III площею 132,9 кв.м та буну-пірс № I площею 167,3 кв.м за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

3. В іншій частині позовних вимог про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 вересня 2008р. № 1947 про внесення доповнення до п. 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 15 березня 2002р. № 73 (13) «Про оформлення права власності на пляжні будівлі і споруди санаторію «Місхор» АДРЕСА_1», в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з виконавчого комітету Ялтинської міської ради (код ЄДРПО України 04055765) на користь Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» (код ЄДРПО України 03348324) державне мито у розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 03.05.2012р.

Повне рішення складено - 08.05.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.