Ухвала суду № 23884043, 24.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р.Справа № 2а-12183/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Бондаренка Д.І.

представників відповідача - Лисенка М.В., Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спільної українисько-російської фірми "Інек" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011р. по справі № 2а-12183/11/2070

за позовом Спільної українисько-російської фірми "Інек" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову Спільної українсько-російської фірми "Інек" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СУРФ "Інек" ТОВ) до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, СУРФ "Інек" ТОВ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити, а саме: скасувати податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ №00002401520/0 від 26.07.2010 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Апелянт вказує, що вимогами п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 168/97-ВР) не було визначено обов'язку платника податків визнавати умовний продаж товарів та відповідно збільшувати свої податкові зобов'язання по товарних залишках або основних фондах за придбання яких податковий кредит не нараховувався. Разом з тим, контролюючим органом в порушення вище зазначених норм та положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не надаючи доказів того, що серед товарних залишків та основних фондів не було ТМЦ, стосовно яких податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах не нараховувався, або доказів що вказані ТМЦ було виключено з розрахунку, було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган дійшов до правомірного висновку про порушення позивачем вимог п.9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) в частині не визнання умовного продажу товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, та як наслідок правомірно визначив платнику податків суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивачем же під час розгляду справи не було надано на вимогу суду жодного доказу, що свідчило б про включення або не включення залишків товарних запасів та основних фондів до податкового кредиту.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Західної МДПІ 15.07.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку СУРФ "Інек" ТОВ з питань не повернення свідоцтва платника податку на додану вартість та нарахування податкових зобов'язань у зв'язку із умовним продажем товарних залишків або основних фондів, які на дату анулювання свідоцтва ПДВ відображаються в обліку, за результатами якої складено Акт № 2103/15-219/19353340 від 15.07.2010 року. Крім того, у даному акті було зазначено, що СУРФ "Інек" ТОВ не повернуто свідоцтво платника ПДВ.

На підставі висновків вище зазначеного Акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00002401520/0 від 26.07.2010 року, яким СУРФ "Інек" ТОВ визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 11 987 354,30 грн., в т.ч. за основним платежем -9 220 911,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 766 443,30 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, СУРФ "Інек" ТОВ 21.01.2008 року зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100090433, іпп. 193533420393.

28.04.2010 року комісією Західної МДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість СУРФ "Інек" ТОВ, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №37/15-221, який було затверджено 28.04.2010 року.

Колегія суддів зазначає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР(в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпунктом 25.2.2. пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення. Тобто датою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість СУРФ "Інек" ТОВ є 28.04.2010 року.

29.04.2010 року зазначений акт був отриманий позивачем, разом із повідомленням від 28.04.2010 року №3826/10/15-216 про анулювання свідоцтва платника ПДВ та з проханням надати пояснення та документи, які свідчать про включення або не включення залишків товарних запасів та основних фондів до податкового кредиту.

Як було зазначено вище, анулювання реєстрації СУРФ "Інек" ТОВ в якості платника податку на додану вартість було проведено в квітні 2010 року, тобто останнім податковим періодом є період, що припадає на квітень 2010 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, остання податкова декларація з податку на прибуток була подана позивачем 12.05.2009 року за 1 квартал 2009 року. Згідно даних додатку К1/1 цієї декларації балансова вартість залишків запасів складає 44690025,00 грн. та балансова вартість основних фондів становить 1414530,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не було надано доказів, які б свідчили про включення або не включення залишків товарних запасів та основних фондів до податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки №2103/15-219/19353340 від 15.07.2010 року, балансова вартість залишків запасів позивача складає 44690025,00 грн. та балансова вартість основних фондів позивача становить 1414530,00 грн., стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих (до 28.04.2010 року) податкових періодах.

Пунктом 1.6. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, яке виявилось в тому, що позивачем не було проведено збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів на суму ПДВ 9 220 911,00 грн. та не відображення даних сум у податковій декларації за липень 2010 року.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Колегія суддів зазначає, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи не було надано доказів анулювання реєстрації платника ПДВ (акт №37/15-221 від 28.04.2010 року), а отже дане рішення є чинним.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спільної українисько-російської фірми "Інек" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі № 2а-12183/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.