Ухвала суду № 23883908, 24.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р.Справа № 2а-7497/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача - Доценко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-7497/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Колос України"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року задоволено адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Колос України" (далі - ЗАТ «АП «Колос України») до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Зміївському районі Харківської обл.) та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000882310/0 від 25.11.2010 року.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Зміївському районі Харківської обл. подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника. Так, ЗАТ «АП «Колос України» у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ «Регіональна інвестиційна компанія» по наданню послуг по благоустрою та уборці території, послуги по підготовці території для укладці плит, послуги по поставці та укладці плит дорожніх з використанням матеріалів виконавця на об'єктах позивача. В той же час, ТОВ «Регіональна інвестиційна компанія» є посередником, постачальником якого є ПП «Інкорторг» (м.Луганськ).

За результатами перевірки ПП «Інкорторг» було встановлено порушення підприємством вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інкорторг» при придбанні та продажу товарів. На момент проведення перевірки підприємство має статус «10» - запит на встановлення місцезнаходження. Декларації з ПДВ за травень 2010 року та з податку на прибуток за 2 півріччя 2010 року не подавались. Основні фонди у підприємства відсутні, кількість працюючих згідно довідки за формою 1ДФ складає 1 особа.

Відповідач вказує, що оскільки законодавством визначено, що платником податку є саме та особа, яка зобов'язана здійснити утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, то до складу податкового кредиту можуть бути включені лише ті суми податку, які не лише сплачені покупцем у ціні товару (робіт, послуг), а й сплачені постачальниками безпосередньо до бюджету, а як передумова -включені ним до складу податкових зобов'язань.

Таким чином, оскільки контрагентами позивача не було сплачено до бюджету суми ПДВ, то по даним операціям не виник об'єкт оподаткування, а отже у позивача не було достатніх підстав для врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ лише за фактом отримання від недобросовісних контрагентів податкових накладних, а отже -і права на відшкодування податку з бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю підтверджено факт взаємовідносин із ТОВ «Регіональна інвестиційна компанія». Податковим органом під час розгляду справи не було надано жодного доказу того, що операції позивачем не проводились, послуги не отримувались.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС -України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ у Зміївському районі Харківської обл. у період з 03.11.2010 року по 04.11.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ "АП "Колос України" з питання взаємовідносин з ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія"за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., за результатами якої складено Акт №1555/23/31834778 від 04.11.2010р.

На підставі акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської обл. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882310/0 від 25.11.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 33150,00 грн., у т.ч. за основним платежем -22100, 00грн. та за штрафними санкціями -11050,00 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту з ПДВ слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені як безпосередньо з контрагентами так і по ланцюгу постачання є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Як слідує з матеріалів справи, між ЗАТ "АП "Колос України"(Замовник) та ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія"(Виконавець) укладено договір №22 від 05.05.2010р., на підставі якого Виконавцем у період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. було надано Замовнику послуги по благоустрою та уборці території, послуги по підготовці території для укладці плит, послуги по поставці та укладці плит дорожніх з використанням матеріалів виконавця на об'єктах ЗАТ "АП "Колос України".

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія"було виконано комплекс робіт з укладання дорожніх плит на території замовника на загальну суму 189000,00грн.

Факт реальності вище зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме видатковими накладними, актами прийняття виконаних робіт, податковими накладними. Факт сплати за отримані роботи (послуги) підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно акту перевірки, розбіжності між задекларованими податковими зобов*язаннями ТОВ «Регіональна інвестиційна компанія» та податковим кредитом ЗАТ «Агропромислова компанія» «Колос України» не встановлено.

Доказів того, що вказані в отриманих від контрагента -ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія" податкових та видаткових накладних послуги(товар) не використовувався у власній господарській діяльності ні акти перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, була надана до податкового органу податкова декларація з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно порушень позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), колегія суддів зазначає наступне.

Цивільний кодекс України в статті 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, доводи апеляційної скарги податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Посилання контролюючого органу, як на правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на неможливість встановити факт сплати податку контрагентами позивача до виробника, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Несплата податків контрагентами позивача по ланцюгу не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази недобросовісності як платника.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія"і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ, через не підтвердження факту сплати податкових зобов'язань контрагентом позивача по третій ланці - ПП "Інкорторг" (м.Луганськ) колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав, та такими що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 р. по справі № 2а-7497/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.