Ухвала суду № 23883758, 19.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р.Справа № 2а-17647/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. по справі № 2а-17647/11/2070

за позовом Приватної фірми "Галс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма "Галс" (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по справі - відповідач) в якому просила суд:

- визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000530848 від 05.08.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000530848 від 05.08.2011р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2011р. фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.07.2011р. № 1827/48-021/14093531, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим позивачем з ТОВ «Компанія Істсервіс», ТОВ «Харків-автозапчастина», а також порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.42, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за період з квітня по червень 2010 року, серпень грудень 2010 року в сумі 4545,09 грн. ат порушення вимог ст. 185, с. 188, п. 198.1 с. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2011 року в сумі 7736,77 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000530848 від 05.08.2011р., згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13419,14 грн., з яких : 12281,86 грн. основний платіж та 1137,28 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про наявність виявлених порушень відповідачем зроблено в звязку з тим, що в перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Компанія Істсервіс» та ТОВ «Харків-автозапчастина». В звязку з даними правовідносинами позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Проте, згідно отриманого від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акту від 09.03.2011р. №603/23-05/36988381 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період березень - грудень 2010 року, відповідачем встановлено, що ТОВ «Компанія Істсервіс», що не знаходиться за юридичною адресою, станом на початок перевірки та на день підписання акту перевірки ТОВ "Компанія «Істсервіс» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також згідно висновку спеціаліста № 80 від 09.03.2011 року ГУ Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області науково - дослідницького експертно- криміналістичного центру встановлено, що підписи від імені керівника ТОВ «Компанія Істсервіс» ОСОБА_3 в рядку «платник податків» в договорі № 4386 від 13.05.2010р. про признання електронних документів та у 2-х посилених сертифікатах відкритого ключа від 13.05.2010р. виконані не директором (засновником) ТОВ "Компанія «Істсервіс" ОСОБА_3, а іншою особою.

Таким чином податковими органами зроблено висновок про те, що податкові декларації, які надавались ТОВ «Компанія Істсервіс» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в електронному вигляді не підписані його директором ( засновником).

При цьому податковими органами враховано, що відповідно до вимог п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою, а згідно п.3.1 розділу 3 Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України №375 від 26.12.2005 р. під економічною діяльністю являється процес виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) продаж товарів, надання послуг, робіт, будівництво, який здійснюється з використанням певних ресурсів, сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, майна, технологічних процесів тощо.

Оскільки перевіркою не виявлено документів, які б підтвердили виконання вимог чинного законодавства у сфері оптової торгівлі, відповідачем зроблено висновок про те, що фактично основна (статутна) діяльність контрагентом позивача - ТОВ «Компанія Істсервіс» не здійснювалась.

Крім того, як зазначив відповідач, згідно аналізу податкової звітності ТОВ «Компанія Істсервіс», наданої до ДПІ у Дзержинськом районі не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського ведення, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність, а також не встановлено трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів для ведення фінансово - господарської діяльності.

Отже, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, відповідачем зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс» №603/23-05/36988381 від 09.03.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків - контрагентами за період березень - грудень 2010 року, який складено фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, було виявлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компанія Істсервіс» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", оскільки валові доходи та валові витрати проведено на підставі нікчемного правочину.

Підсумовуючи зібрану інформацію, відповідачем зроблено висновок про те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія Істсервіс» у перевіреному періоді, є нікчемними та за ними у позивача відсутнім було право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо правовідносин позивача з його контрагентом - ТОВ «Харків-автозапчастина», відповідачем від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова отримано довідку документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Харків-автозапчастина» від 28.03.2011 №448/23-304/31439826 щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., згідно якої встановлено, що ТОВ «Харків-автозапчастина» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2-4 квартал 2010 року та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010р.

Згідно даних поданого до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Податкового розрахунку ф. 1-ДФ ТОВ «Харків-Автозапчастина» загальна чисельність працюючих в IV кварталі 2010 року складала 13 осіб.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки з матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, податковими органами встановлено взаємовідносини ТОВ «Харків-автозапчастина» з ТОВ „Перша технологічна компанія-СТГ", стан якого згідно облікових баз даних «9 - направлено повідомлення за формою 18-ОПП», тобто підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Крім того, згідно довідки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Перша технологічна компанія-СТГ" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. від 28.03.2011 року № 440/23-304/37190531, у ТОВ „Перша технологічна компанія-СТГ" також відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем взято до уваги, що господарські операції ТОВ «Харків-автозапчастина» з ТОВ „Перша технологічна компанія-СТГ" з купівлі-продажу товарів не спричинили реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача ".

Використовуючи отриману інформацію відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені у перевіреному періоді між позивачем та ТОВ «Харків-автозапчастина» також не спричинили реального настання правових наслідків, в звязку з чим у позивача не виникло підстав для віднесення сум ПДВ за вказаними угодами до складу податкового кредиту.

Проте колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2010 р. між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс» укладено договір купівлі-продажу № 181 на постачання ТМЦ - канцелярських товарів.

Матеріали справи містять копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено їх печатками. Згідно умов договору (п. 1.1) ТОВ «Компанія Істсервіс» (продавець) зобов'язувався передати у власність позивача (покупець) товар, а позивач зобов'язується прийти означений товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними, виписаними ТОВ «Компанія Істсервіс»: видаткова накладна № КИО/0000311 від 22.04.2010 р., на поставку паперу, степлеру на загальну суму 2285,00 грн., у тому числі ПДВ 380,83 грн., видаткова накладна № КИО/0001117 від 21.05.2010 р., на поставку паперу на суму 4270,00грн., у тому числі ПДВ 711,67 грн., видаткова накладна № КИО/0001975 від 18.06.2010 р., на поставку паперу, файлів прозорих, калькулятора, коректору на загальну суму 2680,00 грн., у тому числі ПДВ 446,67 грн., видаткова накладна № КИО/0003412 від 03.08.2010 р., на поставку паперу на загальну суму 1975,00 грн., у тому числі ПДВ 329,17 грн., видаткова накладна № КИО/4823 від 10.09.2010 р., на поставку паперу, калькулятора на загальну суму 3459,00 грн., у тому числі ПДВ 576,30 грн., видаткова накладна № КИО/0005451 від 28.09.2010 р., на поставку паперу, степлеру на загальну суму 2364,40 грн., у тому числі ПДВ 394,07 грн., видаткова накладна № КИО/0006663 від 27.10.2010 р., на поставку паперу, скоби, файли прозорі, маркер, зошити на загальну суму 3488,60 грн., у тому числі ПДВ 581,43 грн., видаткова накладна № КИО/0007902 від 26.11.2010 р., на поставку степлеру на загальну суму 22,00 грн., у тому числі ПДВ 3,67 грн., видаткова накладна № КИО/0007898 від 26.11.2010 р., на поставку паперу на загальну суму 2190,00 грн., утому числі ПДВ 365,00 грн., видаткова накладна № КИО/0008934 від 17.12.2010 р. на поставку паперу, файлів прозорих на загальну суму 4536,50 грн., у тому числі ПДВ 756,08 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується платіжними дорученнями: № 927 від 22.04.2010 року на суму 2285,00 грн.; № 1155 від 20.05.2010 року на суму 4270,00 грн.; № 1395 від 18.06.2010 року на суму 2680,00 грн.; № 1802 від 05.08.2010 року на суму 1975,00 грн.; № 2097 від 09.09.2010 року на суму 3459,00 грн.; № 2259 від 29.09.2010 року на суму 2364,40 грн.; № 2514 від 27.10.2010 року на загальну суму 3488,60 грн.; № 2890 від 03.12.2010 року на загальну суму 22,00 грн.; №2891 від 03.12.2010 року на загальну суму 2190,00 грн.; №3045 від 17.12.2010 року на загальну суму 4536,50 грн.

Отже позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ в ціні придбаних товарів (канцелярські товари) від ТОВ «Компанія Істсервіс» відповідно податкових накладних, оформлених ТОВ «Компанія Істсервіс»: №31 від 22.04.2010 р. ПДВ у сумі 380,83 грн.; № 1117 від 20.05.2010 р. ПДВ у сумі 711,67 грн.; № 1975 від 18.06.2010 р. ПДВ у сумі 446,67 грн.; № 3412 від 03.08.2010 р. ПДВ у сумі 329,17 грн.; № 4823 від 10.09.2010 р. ПДВ у сумі 576,50 грн.; №5451 від 28.09.2010 р. ПДВ у сумі 394,07 грн.; №6663 від 27.10.2010 р. ПДВ у сумі 581,43 грн.; №7902 від 26.11.2010 р. ПДВ у сумі 3,67 грн.; №7898 від 26.11.2010 р. ПДВ у сумі 365,00 грн.; №8934 від 17.12.2010 р. ПДВ у сумі 756,08 грн.

Матеріали справи містять копії перелічених документів. Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів судом при розгляді справи не виявлено, їх наявність сторонами у справі не заперечується.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Харків-автозапчастина» колегією суддів встановлено, що між ними 10.01.2011р. укладено договір поставки товару № 11 на постачання ТМЦ - автозапчастин, згідно якого ТОВ «Харків-автозапчастина» (постачальник) за договором зобов'язався постачати на адресу позивача (покупець) на умовах договору товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні згідно заявки позивача.

На підтвердження факту виконання даного договору позивачем надано копії видаткових накладних: № 1872 від 04.01.2011 р., на поставку автозапчастин на загальну суму 3912,12 грн., у тому числі ПДВ 652,02 грн., № 1874 від 10.01.2011 р., на поставку автозапчастин на суму 4191,60 грн., у тому числі ПДВ 698,60 грн., № 1885 від 11.01.2011 р., на поставку автозапчастин на загальну суму 2647,08 грн., у тому числі ПДВ 441,18 грн., № 1891 від 12.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 5078,10 грн., у тому числі ПДВ 846,35 грн., № 1897 від 14.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 1277,04 грн., у тому числі ПДВ 212,84 грн., № 1900 від 17.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 4394,10 грн., у тому числі ПДВ 732,35 грн., № 1904 від 18.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 3752,88 грн., у тому числі ПДВ 625,48 грн., № 3908 від 19.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 1569,18 грн., у тому числі ПДВ 261,53 грн., № 1911 від 21.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 5343,06 грн., утому числі ПДВ 898,51 грн., № 1903 від 24.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 6581,16 грн., у тому числі ПДВ 1096,86 грн., № 1914 від 26.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 1020,24 грн., у тому числі ПДВ 170,04 грн., № 1924 від 28.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 3997,38 грн., у тому числі ПДВ 666,23 грн., № 1931 від 31.01.2011р. на суму 2656,68 грн., в тому числі ПДВ 442,78 грн.

Оплата за товар здійснена платіжними дорученнями № 12 від 04.01.2011 року на загальну суму 3912,12 грн.; № 44 від 11.01.2011 року на загальну суму 4191,60 грн.; -. № 59 від 12.01.2011 року на загальну суму 2647,08 грн.; № 69 від 13.01.2011 року на загальну суму 5078,10 грн.; № 96 від 17.01.2011 року на загальну суму 1277,04 грн.; №111 від 18.01.2011 року на загальну суму 4394,10 грн.; № 126 від 19.01.2011 року на загальну суму 3752,88 грн.; № 122 від 19.01.2011 року на загальну суму 1569,18 грн.; № 167 від 24.01.2011 року на загальну суму 5343,06 грн.; № 181 від 25.01.2010 року на загальну суму 6581,16 грн.; № 193 від 27.01.2011 року на загальну суму 1020,24 грн.; № 207 від 31.01.2011 року на загальну суму 3997,38 грн.; № 226 від 01.02.2011 року на загальну суму 2656,68 грн.

Матеріали справи містять копії перелічених документів, їх наявність та належне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Отже, позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в ціні придбаних товарів від ТОВ «Харків-автозапчастина» відповідно до отриманих податкових накладних № 1872 від 04.01.2011 р., на поставку автозапчастин на загальну суму 3912,12 грн., у тому числі ПДВ 652,02 грн., № 1874 від 10.01.2011 р., на поставку автозапчастин на суму 4191,60 грн., у тому числі ПДВ 698,60 грн., № 1885 від 11.01.2011 р., на поставку автозапчастин на загальну суму 2647,08 грн., у тому числі ПДВ 441,18 грн., № 1891 від 12.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 5078,10 грн., у тому числі ПДВ 846,35 грн., № 1897 від 14.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 1277,04 грн., у тому числі ПДВ 212,84 грн., № 1900 від 17.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 4394,10 грн., у тому числі ПДВ 732,35 грн., № 1904 від 18.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 3752,88 грн., у тому числі ПДВ 625,48 грн., № 3908 від 19.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 1569,18 грн., у тому числі ПДВ 261,53 грн., № 1911 від 21.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 5343,06 грн., утому числі ПДВ 898,51 грн., № 1903 від 24.01.2011р. на поставку автозапчастин на загальну суму6581,16 грн., у тому числі ПДВ 1096,86 грн., № 1914 від 26.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 1020,24 грн., у тому числі ПДВ 170,04 грн., № 1924 від 28.01.2011 р. на поставку автозапчастин на загальну суму 3997,38 грн., у тому числі ПДВ 666,23 грн., № 1931 від 31.01.2011р. на суму 2656,68 грн., в тому числі ПДВ 442,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів з контрагентами позивача ТОВ «Харків-автозапчастина» та ТОВ «Компанія Істсервіс», оформлення видаткових накладних та податкових накладних, позивач та зазначені контрагенти були платниками податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва.

В зв'язку з наведеним колегія суддів зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації частини спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

У відповідності до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. України

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

Колегією суддів встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Отже, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Так само, згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України колегією суддів встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем податковий кредит за січень 2011 року сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та необхідні приміщення, обладнання, в тому числі транспортне, для виконання укладених угод не беруться колегією суддів до уваги, оскільки податковим органом не доведено, що угоди з позивачем можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів та обладнання контрагентів.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит щодо даної справи сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012р. по справі № 2а-17647/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.