Ухвала суду № 23883505, 11.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/8336/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі № 2а-1670/8336/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Тандем-2002") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 0000992305 та рішень Державної податкової адміністрації в Полтавській області від 17 серпня 2011 року №2356/10/25-016 та Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2011 року №619/6/10-2115.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання нечинними та скасування рішень Державної податкової адміністрації в Полтавській області від 17 серпня 2011 року №2356/10/25-016 та Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2011 року №619/6/10-2115.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" зареєстроване як юридична особа 24.07.2002 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний код 32081777, свідоцтво серії А01 № 739002.

11 травня 2011 року державним податковим інспектором було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "СІБ-АГРО" та ТОВ "ІМПТРЕЙДГРУПП" у лютому 2011 року, яким зафіксовано заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахування до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року у розмірі 47298, грн., а саме: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного податкового періоду за лютий 2011 року в розмірі 475530,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року в розмірі 47298,00 грн. За результатами перевірки було складено акт від 11 травня 2011 року № 3997/23-6/32081777.

На підставі вказаного акут перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2011 року № 0000992305.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішеннями Державної податкової адміністрації в Полтавській області від 17 серпня 2011 року №2356/10/25-016 та Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2011 року №619/6/10-2115 скарги ТОВ "Тандем-2002" залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Також, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Покупець) та ТОВ "ІМТРЕЙДГРУПП" (Постачальник) укладено договір постачання № 3/0401/2011-ПК від 04 січня 2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю білково-мінерально-вітамінні домішки, комбікорм (насипом та фасований у мішку) за домовленістю сторін, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, передбачених цим договором. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та за позиціями вказується у видаткових накладних Постачальника на товар. Договірна якість комбікорму повинна відповідати показникам, вказаним у посвідченнях про якість товару, виданих виробником даного товару (т.1, а.с. 24-25).

На підтвердження виконання вказаного договору в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні від 02.02.2011 № 20206, від 08.02.2011 № 80203, від 09.02.2011 № 90202, від 10.02.2011 № 100203, від 11.02.2011 № 110205, від 14.02.2011 № 140202, від 15.02.2011 № 150202, від 17.02.2011 № 170203, від 18.02.2011 № 180204, від 24.02.2011 № 240202 (т.1, а.с. 26-28), податкові накладні від 02.02.2011 № 20206, від 08.02.2011 № 80203, від 09.02.2011 № 90202, від 10.02.2011 № 100203, від 11.02.2011 № 110205, від 14.02.2011 № 140202, від 15.02.2011 № 150202, від 17.02.2011 № 170203, від 18.02.2011 № 180204, від 24.02.2011 № 240202 (т.1, а.с. 29-33).

Додатково долучено належним чином завірені копії рахунків-фактури № 20206 від 02 лютого 2011 року, № 80203 від 08 лютого 2011 року, № 90202 від 09 лютого 2011 року, №100203 від 10 лютого 2011 року, №110205 від 11 лютого 2011 року, № 140202 від 14 лютого 2011 року, №150202 від 15 лютого 2011 року, №170203 від 17 лютого 2011 року, № 240202 від 24 лютого 2011 року, № 180204 від 18 лютого 2011 року.

Також, між ТОВ "Тандем-2002" (Покупець) та ПП "СІБ-АГРО" (Постачальник) укладено договори поставки № 03-01/2011 від 03 січня 2011 та № 020211 від 02 лютого 2011 року, відповідно до яких Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, передбачених цим договором. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та за позиціями вказується у видаткових накладних Постачальника на товар. Сторони домовились, що усі видаткові накладні, згідно яким Постачальник поставив Покупцю товар протягом дії вказаного договору, відносяться до даного договору, якщо протилежне не випливає з відміток чи тексту на таких накладних. Договірна якість комбікорму повинна відповідати показникам, вказаним у посвідченнях про якість товару, виданих виробником даного товару(т.1, а.с. 38-41).

На підтвердження виконання цих угод в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 01 лютого 2011 року №0000000811, №0000000812 та №0000000813, від 02 лютого 2011 року №0000000819, №0000000823, від 03 лютого 2011 року №0000000862, №0000000863, №0000000865, від 04 лютого 2011 року №0000000897, від 07 лютого 2011 року №0000000934, від 08 лютого 2011 року №0000000960, від 09 лютого 2011 року №0000000982, №0000000983, №0000000984, від 10 лютого 2011 року №0000001020, від 11 лютого 2011 року №0000001051, №0000001052, №0000001053, від 14 лютого 2011 року №0000001106, №0000001107, №0000001113, від 15 лютого 2011 року №0000001147, №0000001148, №0000001149, від 16 лютого 2011 року №0000001159, №0000001172, від 17 лютого 2011 року №0000001206, №0000001207, від 18 лютого 2011 року №0000001235, від 21 лютого 2011 року №0000001304, №0000001305, від 22 лютого 2011 року №0000001336, №0000001337, №0000001338, №0000001339, №0000001340, від 23 лютого 2011 року №0000001366, №0000001367, від 24 лютого 2011 року №0000001398, від 25 лютого 2011 року №0000001432, №0000001433, №0000001434, від 28 лютого 2011 року №0000001518, №0000001519, №0000001520, а також податкові накладні від 01 лютого 2011 року №№ 24, 25, 26 від 02 лютого 2011 року №№ 45, 46, від 03 лютого 2011 року №№ 72, 73, 74, від 04 лютого 2011 року № 103, від 07 лютого 2011 року № 134, від 08 лютого 2011 року № 156, від 09 лютого 2011 року № 175, 176, 177, від 10 лютого 2011 року № 212, від 11 лютого 2011 року №№ 216, 217, 218, від 14 лютого 2011 року №№ 248, 249, 250, від 15 лютого 2011 року №№ 280, 281, 282, від 16 лютого 2011 року №№ 316, 317, від 17 лютого 2011 року №№ 338, 339, від 18 лютого 2011 року № 368, від 21 лютого 2011 року №№ 442, 443, від 22 лютого 2011 року №№ 471, 472, 473,474, 475, від 23 лютого 2011 року №№ 498, 499, від 24 лютого 2011 року № 532, від 25 лютого 2011 року №№ 559, 560, 561, від 28 лютого 2011 року №№ 620, 621, 622 (т.1, а.с. 42-67).

Додатково долучено належним чином завірені копії рахунків-фактури № СФ-01/02 від 01 Лютого 2011 року, № СФ-02/02 від 02 Лютого 2011 року, № СФ-03/02-2 від 03 Лютого 2011 року, № СФ-03/02 від 03 лютого 2011 року, № СФ-04/02 від 04 лютого 2011 року, № СФ-07/02 від 07 лютого 2011 року, № СФ-08/02 від 8 лютого 2011 року, № СФ-09/02 від 09 лютого 2011 року, № СФ-10/02 від 10 лютого 2011 року, № СФ-11/02 від 11 лютого 2011 року, № СФ-14/02 від 14 лютого 2011 року, № СФ-15/02 від 15 лютого 2011 року, № СФ-16/02 від 16 лютого 2011 року, № СФ-17/02 від 17 лютого 2011 року, № СФ-18/02 від 18 лютого 2011 року, № СФ-20/02 від 21 лютого 2011 року, № СФ-22/02 від 22 лютого 2011 року, № СФ-23/02 від 23 Лютого 2011 року, № СФ-24/02 від 24 Лютого 2011 року, № СФ-25/02 від 25 Лютого 2011 року, № СФ-28/02 від 28 Лютого 2011 року (т. 1, а.с. 137-146).

Відповідно до пояснень представника позивача, фактичного переміщення товару від Постачальників до Покупця не здійснювалось, оскільки ними використовувались склади одним і тих самих підприємств, що виробляли та перероблювали відповідні домішки - ТОВ "АГРО КОМ" та ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод". Так, в матеріалах справи наявні угоди № 30/12/10-АК від 30 грудня 2010 року та 02/01/2011-ЛКЗ від 30 грудня 2011 року на виконання робіт з виготовлення продукції, укладені зі спірними контрагентами позивача та додаткові угоди, а також акти приймання передачі відносно останнього з договорів(т.1, а.с. 170-188). Крім того, договір зберігання 04/01/2011-АК від 04 січня 2011 року, укладений між позивачем та ТОВ "АГРО КОМ" (т.1, а.с. 94), та договір № 03/01/11-ЛКЗ від 03 січня 2011 року на виконання робіт по виготовленню продукції, укладений з ТОВ "Лохвицький комбікормовий завод" та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а.с. 116-120).

Факт переходу права власності засвідчувався листами на адресу відповідних переробників та зберігачів щодо зміни власника товару, що зберігається в них. (т.1, а.с. 34-36, 68-79).

Оплата здійснювалась через установи банку, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківських установ. Відповідно до наданих пояснень представника позивача, проплати здійснювались загальними сумами, а не в сумах, визначених видатковими, податковими накладними та/або рахунками-фактури та продовжувались після періоду, що перевірявся відповідачем.

Щодо факту подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, товар продавався та вивозився з вказаних підприємств, що підтверджується наданими товарно-транспортними накладними на перевезення товару покупцям(т.1, а.с. 95-115, 121).

Отже, позивачем доведено реальність та товарність операцій проведених зі спірними контрагентами, а також встановлено наявними в матеріалами справи первинними документами та додатковими поясненнями.

Щодо висновку податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості товарів, що постачались ТОВ "ІМТРЕЙДГРУПП" та ТОВ "СІБ-АГРО", контрагентами яких в свою чергу являються ТОВ "ІНФОРМІКС ТРЕЙД", фізична особа-підприємець ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Агропромислова компанія "СП Укрсоя" ", які мають ознаки сумнівності, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар ТОВ "ІМТРЕЙДГРУПП" та ТОВ "СІБ-АГРО" було фіктивно придбано у даних контрагентів в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Крім того, ДПІ в м. Полтаві не надано доказів прийняття податковим органом за наслідками проведених перевірок податкових повідомлення-рішення, якими б ТОВ "ІМТРЕЙДГРУПП" та ТОВ "СІБ-АГРО" були визначені податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Отже, податковим органом не надано належних доказів порушення вимог податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача, за наслідками господарських операцій з якими позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність свого контрагента.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не довів правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі № 2а-1670/8336/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.