Ухвала суду № 23883463, 11.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р.Справа № 2а-9924/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі № 2а-9924/11/2070

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в ~ рджонікідзевському районі міста Харкова № 0000481702 від 14.07.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

В апеляційній скарзі відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання « вимог податкового та іншого законодавства за період 11.06.2010 року по 15.06.2011 року за результатами якої було складено акт №1333/17-НОМЕР_1 від 01.07.2011 року. У відповідності до висновку акту ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено наступні порушення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України та порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 34701,00 грн. За результатами акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0000481702 від 14.07.2011р. на загальну суму 43 376,25 грн. в тому числі за основним платежем 34701,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 8675,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та TOB «Промспец консалтинг» було укладено договори купівлі-продажу: № б/н від 21.09.2010 року; №б/н від 18.10.2010 року; № б/н від 25.10.2010 року; № б/н від 25.11.2010 року, № б/н від 17.12.2010 року. Згідно умов договору позивач придбав у TOB «Промспец консалтинг» товарно-матеріальні цінності, а саме: столи, стільці, скатертини, тарілки, ложки та інше. Сума договору формується загальною кількістю товару, згідно з накладними підписаними обома сторонами та у відповідності до рахунків-фактур.

Крім цього встановлено, що на підставі договору № б/н від 21.09.2010 року у відповідності до рахунку-фактури № 15 від 28.09.2010 року було виписано видаткову накладну від 28.09.2010 року та податкову накладну від 28.09.2010 року № 289 на суму 36496,51 грн.; на підставі договору № б/н від 18.10.2010 року було виписано видаткову накладну № 25 від 22.10.2010 року та податкову накладну від 22.10.2010 року № 846 на суму 32923,20 грн.; на підставі договору № б/н від 25.10.2010 року у відповідності до рахунку-фактури від 27.10.2010 року було виписано видаткову накладну від 27.10.2010 року та податкову накладну від 27.10.2010 року № 921 на суму 20676,00 грн.; на підставі договору № б/н від 25.11.2010 року було виписано видаткову накладну від 26.11.2010 року та податкову накладну від 26.11.2010 року № 1827 на суму 55538,22 грн.; на підставі договору № б/н від 17.12.2010 року у відповідності до рахунку-фактури № 53 від 21.12.2010 року було виписано видаткову накладну від 21.12.2010 року та податкову накладну від 21.12.2010 року № 2746 на суму 41694,00 грн.

Розрахунки по даному договору проведено, що підтверджується виписками банку, які додані до матеріалів справи. Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснено на мікроавтобусі CHEVROLET, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2.

Крім цього, слід зазначити, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі № 2а-3002/11/2070 залишено без змін постанову суду першої інстанції згідно якої скасовано наказ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 189 від 25.02.2011 року про проведення документальної планової невиїзної перевірки TOB «Промспец консалтинг» та визнано неправомірними дії щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки TOB «Промспец консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 на підставі якої було складено акт перевірки від 10.03.2011 № 349/23-03- 05/37091549.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку на наданні податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Факт того, що контрагент TOB «Промспец консалтинг» є платником податку на додану вартість не заперечується ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та підтверджується даними розміщеними на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На час складення податкових накладних ФОП ОСОБА_1 та TOB «Промспец консалтинг» рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість.

Згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Право платника ПДВ на бюджетне відшкодування не є залежним від виконання контрагентами платника ПДВ своїх податкових зобов'язань перед державою.

Відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між підприємствами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність првочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо: недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011р. по справі № 2а-9924/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2012 р.