Ухвала суду № 23882994, 05.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р.Справа № 2а-15815/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю представника позивача Мацкова О.Г. та представника відповідача Іванова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі № 2а-15815/11/2070

за позовом Приватного підприємства "МАРШАЛ"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Привате підприємство "МАРШАЛ" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 червня 2011 року № 0002142311.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 22 червня 2011 року № 0002142311.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів норм чинного законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "МАРШАЛ" зареєстроване Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області 04.04.2003 року, перебуває на податковому обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва НОМЕР_2, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_1, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №294203, довідкою про взяття на облік платника податків від 21.04.2003 року №1522, свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 30.07.2003 року (арк. справи 6-7, 16-17).

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області з 18.04.2011 року по 22.04.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "МАРШАЛ" з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складений акт №396/2311/31870046 від 04.05.2011 року (арк. справи 19-25).

Відповідно висновків акту перевірки позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 23858,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення - рішення №0002142311 від 22.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 23859,00 грн., в тому числі за основним платежем - 23858,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (арк. справи 27).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У відповідності до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2011 року між позивачем (комітентом) та ТОВ "777" (комісіонером) був укладений договір комісії на покупку ПММ №8-К (арк. справи 29-30).

Згідно п. 1.1 договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснювати за рахунок комітента та від свого імені угоди по придбанню паливно-мастильних матеріалів (надалі - товар) в асортименті та по цінам, не вище узгоджених сторонами, в строки і в об'ємах визначених в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

На підставі договору комісії, за дорученням позивача, ТОВ "777" придбало та передало у власність позивачу поливно-мастильні матеріали, що підтверджується дорученнями та актами прийому-передачі, а саме: актом прийому-передачі № 1маршал та за дорученням № 1 від 22.02.2011р. дизельне пальне в кількості 11.233 т. на загальну суму 103377,30 грн. в тому числі ПДВ 17229,55 грн.; актом прийому-передачі № 2маршал та за дорученням № 2 від 22.02.2011р. дизельне пальне в кількості 38.364 т. на загальну суму 380455,79 грн. в тому числі ПДВ 63409,30 грн.; актом прийому-передачі № 3маршал та за дорученням № 3 від 25.02.2011р. дизельне пальне в кількості 5.246 т. на загальну суму 48876,98 грн. в тому числі ПДВ 8146,16 грн.; актом прийому-передачі № 4маршал та за дорученням № 4 від 28.02.2011р. дизельне пальне в кількості 24.719 т. на загальну суму 229960,86 грн. в тому числі ПДВ 38326,81 грн.; актом прийому-передачі № 5маршал та за дорученням № 5 від 28.02.2011р. дизельне пальне в кількості 31.915 т. на загальну суму 335203,25 грн. в тому числі ПДВ 55867,21 грн.; актом прийому-передачі № 6маршал та за дорученням № 6 від 28.02.2011р. дизельне пальне в кількості 12.368 т. на загальну суму 123890,26 грн. в тому числі ПДВ 20648,38 грн. (арк. справи 31-32, 34-35, 37-38, 40-41, 43-44, 46-47).

З матеріалів справи вбачається, що відвантаження паливно-мастильних матеріалів здійснювалось від постачальника ТОВ «777» залізничним транспортом на ст. Чугуїв та ст. Шевченкове - Південне в місце зберігання позивачем ПММ, що підтверджено залізничними накладними №43339365, №43333277, №43333301, №43302629, №43315357, №43302678, №43302660 (арк. справи 65-71).

Згідно договорів суборенди ємкостей для ПММ від 22.10.2010 року №5 та №08/3 позивач орендує у ТОВ «777» ємкості для зберігання ПММ, які передані йому за актами прийому - передачі, за наступними адресами: м. Чугуїв, вул. Б. Хмельницького, 16 та смт. Шевченкове, вул. Шевченка, 58 (арк. справи 121-126).

ТОВ "777" виписало та надало позивачу щодо здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, наступні податкові накладні: №49 від 22.02.2011 р., №50 від 22.02.2011 р., №59 від 25.02.2011 р., №65 від 28.02.2011 р., №67 від 28.02.2011 р., №68 від 28.02.2011 р. (арк. справи 33, 36, 39, 42, 45, 48), що включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Оплата за товар на адресу ТОВ "777" зроблена згідно платіжних документів: №252 від 21.02.2011 р., №261 від 23.02.2011 р., №266 від 25.02.2011 р., №270 від 28.02.2011 р., №254 від 22.02.2011 р., №264 від 24.02.2011 р. (арк. справи 59-64).

Суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих товарів та послуг, на підставі виданих ТОВ "777" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за лютого 2011 року (арк. справи 102-109).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач виконав вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих товарів від ТОВ "777", яке в свою чергу, виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу - видало позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих товарів від ТОВ "777".

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що право позивача на податковий кредит не виникло, оскільки вартість товарів придбаних у ТОВ "777" вища ніж у виробника виходячи з наступного.

У відповідності до положень Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 07.02.1991 року підприємництво - це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, і одним із принципів підприємницької діяльності є самостійність у формуванні програми діяльності та виборі постачальників і споживачів вироблюваної продукції.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що придбання товарів у постачальників (не виробників) за цінами вищими ніж ціни виробника не може бути підставою для виключення з податкового кредиту з ПДВ сум податків сплачених в ціні придбаних товарів.

Крім того, позивачем надані первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні та періодичні звіти (арк. справи 127-186), які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за вищевказаним договором комісії у ТОВ "777" та у подальшому реалізований невизначеному колу споживачів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "777" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, відповідно до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, колегією суддів встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту.

Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. по справі № 2а-15815/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2012 р.