Ухвала суду № 23882622, 20.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/4621/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі № 2а-1670/4621/11

за позовом ОСОБА_1

до Господарського суду Полтавської області , Державної судової адміністрації України , Полтавської міської ради , Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області , Державної податкової інспекції у м. Полтаві , Державного казначейської служба України

про визнання дій незаконними та стягнення прибуткового податку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернувся до суду з позовом до Господарського суду Полтавської області, Державної судової адміністрації України, Полтавської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Державного казначейської служба України (далі по справі - відповідачі), в якому просив суд:

- визнати дії Господарського суду Полтавської області по утриманню прибуткового податку з вихідної допомоги незаконними,

- стягнути з Державної судової адміністрації України та Господарського суду Полтавської області солідарно 27 544 грн. 68 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року зазначений позов задоволено частково .

Стягнуто із місцевого бюджету м. Полтави із розрахункового рахунку 33215800700002 в УДК у м. Полтаві, код 34698804, МФО 831019 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриманий податок з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 27 544 грн. 68 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот сорок чотири гривні шістдесят вісім копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Полтаві подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про статус суддів".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 був обраний на посаду судді Господарського суду Полтавської області безстроково згідно постанови Верховної Ради України від 04 березня 2004 року № 1591-ІV "Про обрання суддів".

Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2766-VІ "Про звільнення суддів"суддю Господарського суду Полтавської області ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу голови Господарського суду Полтавської області від 16.12.2010р. № 83 позивач був звільнений з посади 17 грудня 2010 року та йому призначено вихідну допомогу у розмірі місячного заробітку за кожний повний рік роботи на посаді судді, тобто за 19 років.

Згідно довідки Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року № 09-02/667-11 при виході у відставку позивачу нараховано вихідну допомогу в розмірі 183 631,20 грн., з якої був сплачений податок з доходів фізичних осіб у сумі 27 544 грн. 68 коп. При цьому виплату вихідної допомоги позивачу здійснено 29.12.2010 року -179 283 грн., в тому числі 26 892,45 грн. податку з доходів фізичних осіб, та 27.04.2011 року -4348,20 грн., в тому числі 652,23 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги ОСОБА_1 в розмірі 27 544 грн. 68 коп. було повністю перераховано до відповідного бюджету.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів"від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, яка діяла на момент виходу позивача у відставку та втратила чинність з 1 січня 2011 року відповідно до пункту 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 07.07.2010 року № 2453-VІ, було встановлено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

На період виникнення спірних правовідносин порядок нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб передбачався Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22 травня 2003 року № 889-IV, який втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI (надалі за текстом - Закон № 889-IV).

У пункті 4.2 статті 4 цього Закону був визначений виключний перелік доходів, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону було встановлено, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці, відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

За таких обставин, беручи до уваги положення підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", а також те, що нормами Закону України "Про статус суддів" було встановлено право судді на отримання вихідної допомоги без сплати податку, колегія суддів приходить до висновку, що податок з доходів фізичних осіб утримано із вихідної допомоги позивача всупереч вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача ДПІ у м.Полтаві на те, що у ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у переліку доходів, що не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, не передбачено вихідну допомогу судді, що звільнений у відставку, натомість п. 2 статті 22 вказаного Закону визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. по справі №1-1/2004, не допускається звуження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. по справі №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11 Закону України "Про статус суддів"у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України"треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Посилання ДПІ у м. Полтаві на роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики № 04-27/25 від 25.01.2010 р. колегія суддів не бере до уваги, оскільки виходячи з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, натомість роз'яснення не входить до кола законодавчих актів.

Доводи Державної казначейської служби України про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виплату вихідної допомоги позивачу здійснено у грудні 2010 року та квітні 2011 року, при цьому 30.05.2011 року Господарським судом Полтавської області видано позивачу довідку про суму нарахованої вихідної допомоги, із якої він дізнався про порушення свого права, а 31.05.2011 року позивач вже звернувся до суду із відповідним позовом в межах місячного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України для спорів, що виникають з приводу проходження та звільнення з публічної служби.

Отже, сума податку з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги позивача в розмірі 27 544,68 грн. утримана всупереч нормам чинного законодавства та підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до пункту 16.1 Закону № 889-IV податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Статтею 64 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-III, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належить податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до статті 65 названого Кодексу до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на цій території.

Аналогічні положення закріплені також у статтях 64, 65 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2756-VІ, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Крім того, статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI було встановлено, що у 2010 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, податок з доходів фізичних осіб.

Статтею 15 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010, № 2857-VI установлено, що у 2011 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належать доходи місцевих бюджетів, що визначені статтями 64 - 66 та частиною першою статті 69 Бюджетного кодексу України.

Із аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що податок з доходів фізичних осіб зараховується до відповідного місцевого бюджету та в подальшому враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів у визначених розмірах.

Згідно частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2756-VІ казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. № 226, регламентує процедуру повернення помилково або надміру зарахованих коштів, в тому числі, податків, зборів (обов'язкових платежів) за заявою платника або за поданням органу, що контролює справляння надходжень до бюджету.

Разом з тим, зазначений порядок розрахований на відсутність спору щодо суми, яка помилково або надміру зарахована до відповідного бюджету.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку між сторонами виник спір щодо необхідності справляння податку з доходів фізичних осіб із суми вихідної допомоги позивача і судом в ході розгляду справи підтверджено неправомірність справляння податку, належним способом захисту права позивача на повернення помилково (надміру) сплаченого податку з доходів фізичних осіб є стягнення утриманої суми податку в розмірі 27 544, 68 грн. із місцевого бюджету із рахунку, на який були зараховані відповідні кошти.

Згідно частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У відповідності до п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визнання незаконними дій по утриманню податку та стягнення солідарно суми податку із ДСА України та Господарського суду Полтавської області не є способами захисту, що відповідають змісту порушеного права, тому зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України та стягнув із місцевого бюджету м. Полтави із розрахункового рахунку 33215800700002 в УДК у м. Полтаві, код 34698804, МФО 831019, на який були зараховані кошти згідно платіжних доручень Господарського суду Полтавської області № 627 від 28.12.2010 року, № 636 від 29.12.2010 року, № 167 від 27.04.2011 року, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриманий податок з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 27 544 грн. 68 коп.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2011р. по справі № 2а-1670/4621/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Судді