Ухвала суду № 23881863, 05.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р.Справа № 2а-890/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Харків-Ресурси" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-890/11/2070

за позовом Акціонерного товариства "Харків-Ресурси"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство «Харків ресурси» (надалі - АТ «Харків ресурси»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 23.11.2010 року №0000282301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 4071316 грн., та №0000292301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2268835,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. по справі № 2а- 890/11/2070 у задоволенні адміністративного позову АТ «Харків ресурси» до ДПІ у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. по справі № 2а- 890/11/2070 та задовольнити позовні вимоги.

Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що висновок суду про нереальність господарських операцій позивача з придбання товару у ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Едан Плюс», ПП «Харагротех» не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується доказами, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами; посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

До апеляційної скарги позивача приєдналося Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Укрпостачання» (особа, яка не брала участі у справі).

Відповідач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим, посилається на встановлені перевіркою порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена позапланова невиїзна перевірка АТ «Харків ресурси» з питань взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», ТОВ «Едан Плюс», ПП «Харагротех» за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки АТ «Харків ресурси» ДПІ у Московському районі м. Харкова складено акт №9687/23/23920631 від 11.11.2010 року (арк. справи 14-57, том 1).

Перевіркою встановлено такі обставини.

1. АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ТОВ «Промбудівел Плюс» по отриманню товарів згідно договору №3/0401-08 від 04.01.2008 року на загальну суму 6401748,00 грн. В акті податковим органом зафіксовано, що ДПІ у Московському районі м. Харкова було отримано інформацію про те, що у відношенні директора ТОВ «Промбудівел Плюс» ОСОБА_1 по факту фіктивного підприємництва порушено кримінальну справу №16100001 д.2 від 29 березня 2010 р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Як вбачається із зазначеної постанови (а.с.54 т.5), здійснивши державну реєстрацію ТОВ «Промбудівел плюс» ОСОБА_1, який є директором підприємства, діяв умисно та протиправно, здійснював документальне оформлення неіснуючих операцій на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, після чого оформленні документи передавались замовникам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток.

Таким чином, за висновками відповідача АТ «Харків ресурси» безпідставно віднесено до складу валових витрат: у 2 кварталі 2008 року в сумі 1185985,00 грн.; у 3 кварталі 2008 року в сумі 1347410,00 грн.; у 4 кварталі 2008 року в сумі 1137300,00 грн.; у 1 кварталі 2009 року в сумі 1017155,00 грн.; у 2 кварталі 2009 року в сумі 207650,00 грн.; у 3 кварталі 2009 року в сумі 439290,00 грн.

2. АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ТОВ «Едан Плюс» по отриманню ТМЦ на загальну суму 254165,00 грн. Згідно інформації, отриманої від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, у ході проведення невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 28.08.2008 р. - 30.06.2010 р. правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Едан Плюс», встановлено, що усі операції купівлі - продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Під час перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Едан Плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Едан Плюс» з постачальниками та покупцями.

Таким чином, за висновками податкового органу АТ «Харків ресурси» безпідставно віднесено до складу валових витрат: у 3 кварталі 2009 року у сумі 150000,00 грн.; у 4 кварталі 2009 року у сумі 104165,00 грн.

3. АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» по отриманню ТМЦ на загальну суму 1101030,00 грн. До ДПІ у Московському районі м. Харкова від старшого слідчого по ОВС слідчого ВПМ ДПА у Харківській області капітана податкової міліції Зуб А.А. надійшов протокол допиту директора ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» ОСОБА_3, з якого вбачається, що ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» фактично здійснює свою фінансово-господарську діяльність за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 14. У власності ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» не має складських, виробничих приміщень, а також виробничих потужностей. Штатна численність підприємства складає два чоловіка - директор та головний бухгалтер. Ведення бухгалтерського обліку здійснювалось у м. Харкові, так як печатка підприємства знаходилась в м. Харкові у головного бухгалтера. Під час перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» з постачальниками та покупцями.

Таким чином, за висновками органу податкової служби АТ «Харків ресурси» безпідставно віднесено до складу валових витрат: у 4 кварталі 2009 року у сумі 1321236,00 грн.

4. АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ПП «Харагротех» по отриманню ТМЦ на загальну суму 1452640,00 грн. В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Харагротех» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Харагротех» з постачальниками та покупцями.

За висновками відповідача АТ «Харків ресурси» безпідставно віднесено до складу валових витрат: у 2 кварталі 2008 року в сумі 585318,00 грн.; у 2 кварталі 2009 року у сумі 17730,00 грн.; у 3 кварталі 2009 року в сумі 89664,00 грн.; у 1 кварталі 2010 року у сумі 1050456,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що АТ «Харків ресурси» у перевіряємому періоді безпідставно були включені суми ПДВ до складу податкового кредиту у загальній сумі 290528,00 грн., а отже занижено податок на прибуток у сумі 2035656,00 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 1512557,00 грн.

З огляду на вказані обставини, згідно з висновками акту перевірки №9687/23/23920631 від 11.11.2010 року (стор.43) перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 5.1. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 2035656 грн., в тому числі у 2 кварталі 2008 року у сумі 418438 грн.; у 3 кварталі 2008 року у сумі 336353 грн.; у 4 кварталі 2008 року в сумі 284325 грн.; у 1 кварталі 2009 року в сумі 254289 грн.; у 2 кварталі 2009 року в сумі 55606 грн.; у 3 кварталі 2009 року в сумі 166003 грн.; у 4 кварталі 2009 року на суму 301299 грн.; у 1 кварталі 2010 року в сумі 218845 грн.;

- п. п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в у сумі 1512 557 грн., в тому числі у квітні 2008 року на суму 48215 грн.; у травні 2008 року на суму 145674 грн.; у червні 2008 року на суму 140861 грн.; у липні 2008 року на суму 25324 грн.; у серпні 2008 року на суму 166645 грн.; у вересні 2008 року на суму 77513 грн.; у жовтні 2008 року на суму 110612 грн.; у листопаді 2008 року на суму 62712 грн.; у грудні 2008 року на суму 54127 грн.; у січні 2009 року на суму 38319 грн.; у лютому 2009 року на суму 37064 грн., у березні 2009 року на суму 128048 грн., у квітні 2009 року на суму 30164 грн., у травні 2009 року на суму 5533 грн., у червні 2009 року на суму 8788 грн.; у липні 2009 року на суму 21378 грн.; у серпні 2009 року на суму 13252 грн.; у вересні 2009 року на суму 83228 грн.; у жовтні 2009 року на суму 67414 грн., у листопаді 2009 року на суму 72610 грн., у січні 2010 року на суму 35195 грн., у лютому 2010 року на суму 25208 грн., у березні 2010 року на суму 114673 грн.

23.11.2010 року на підставі акту перевірки №9687/23/23920631 від 11.11.2010 року ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняті податкове повідомлення - рішення №0000282301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства у розмірі 2035658,00 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2035658,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000292301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1512557,00 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 756278,50 грн. (арк. справи 6-7, том 1).

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями та оскаржив їх до ДПІ у Московському районі м. Харкова. Рішенням ДПІ у Московському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 27.01.2011 року №776/10/25-012 скарга позивача залишена без задоволення (арк. справи 8-13, том 1).

Посилаючись на наявність видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Едан Плюс», ПП «Харагротех», апелянт стверджує про реальність угод з вказаними контрагентами, та неправомірність донарахування за результатами перевірки податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, дійшла такого висновку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція " (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством (довідка Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Матеріали справи свідчать про те, що АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ТОВ «Промбудівел Плюс» по отриманню товарів згідно договору №3/0401-08 від 04.01.2008 року на загальну суму 6401748,00 грн. (арк. справи 87-88, том 2).

З акту перевірки вбачається що підставою для нарахувань податкових зобов'язань позивачу за угодою з цим підприємством став висновок податкового органу про нереальність такої господарської операції. При цьому, в обґрунтування цього висновку відповідач посилався на інформацію, отриману щодо директора ТОВ «Промбудівел Плюс» ОСОБА_1 по факту фіктивного підприємництва, відносно якого порушено кримінальну справу №16100001 д.2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. ТОВ «Промбудівел Плюс» в якості суб'єкта підприємницької діяльності зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 31.05.2007 року за №12241020000037016. Здійснивши державну реєстрацію ТОВ «Промбудівел Плюс» ОСОБА_1, який є директором підприємства, діяв умисно та протиправно, здійснював документальне оформлення неіснуючих операцій на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг, після чого оформленні документи передавались замовникам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток. Директор ТОВ «Промбудівел Плюс» ОСОБА_1 заздалегідь знаючи, що утворене ним підприємство ТОВ «Промбудівел Плюс» ні якого товару та робіт не реалізовувало та не виконувало, та у зв'язку з цим він не має право на оформлення та видачу податкових накладних, діючи умисно та протиправно, в порушення вимог закону, виписував в адресу підприємств-контрагентів податкові накладні за начебто реалізовану продукцію та виконані роботи.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання правочину колегія суддів встановила, що на виконання умов договору №3/0401-08 від 04.01.2008 року ТОВ «Промбудівел Плюс» у 2-4 кварталі 2008 року та у 1-3 кварталі 2009 року були виписані видаткові накладні на загальну суму 6401748,00 грн. та одержані податкові накладні на загальну суму 6401748,00 грн. за 2-4 квартал 2008 року та за 1-3 квартал 2009 року, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 2-4 квартал 2008 року та за 1-3 квартал 2009 року, що приєднані до матеріалів справи.

Розрахунки між АТ «Харків ресурси» та ТОВ «Промбудівел Плюс» за поставку товарно-матеріальних цінностей проводились у безготівковій формі.

Однак, як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, АТ «Харків ресурси» за договором №3/0401-08 від 04.01.2008 року проведено оплату лише на суму 1570000 грн. (арк. справи 183-193, том 1), сума заборгованості складає 4831748,00 грн.

Крім того, відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, приєднаних до матеріалів справи, перевезення товарно-матеріальних цінностей, як стверджує позивач, відбувалось фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5

З аналізу змісту наданих позивачем договорів від 11.02.2008 року, від 12.01.2009 року, від 01.10.2009 року, укладених між АТ «Харків ресурси» (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Перевізник), приєднаних до матеріалів справи, вбачається, що Перевізник зобов'язався прийняти та доставити переданий йому вантаж до пункту призначення, передати Замовнику (або вказаному Замовником отримувачу), а Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Вказаними договорами (п.4.1) передбачена попередня оплата послуг з перевезення.

Відповідно до п.4.2 договорів перевезень виконання перевезення повинно підтверджуватися актом виконаних робіт, в якому зазначається маршрут та вартість перевезення.

Проте, до суду апеляційної інстанції позивачем надані акти виконаних робіт за договорами перевезень з перевізником ФОП ОСОБА_4, які не відповідають умовам договорів перевезень. Доказів здійснення оплати за перевезення вантажу позивачем не надано.

Позивачем також не було надано доказів щодо реальності перевезення вантажу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, а саме договорів, актів виконаних робіт, доказів оплати за перевезення вантажу та інших.

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з контрагентом - ТОВ «Едан Плюс» колегія суддів зазначає на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова складено акт невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 28.08.2008-30.06.2010 ТОВ «Едан Плюс» від 21.09.2010 року №4231/23-104/36032757, яким встановлено нікчемність правочинів з усіма контрагентами.

Під час перевірки встановлено, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, внаслідок чого було складено акт №771/23-104/36032757 від 02.09.2010 року про відсутність підприємства за місцем реєстрації.

Також, встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів за перевіряємий період (чисельність працюючих на ТОВ «Едан Плюс» складала 1 особа).

ТОВ «Едан Плюс» не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

Операції ТОВ «Едан Плюс» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Так, причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Едан Плюс» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Едан Плюс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Едан Плюс» з постачальниками та покупцями. На підставі вищезазначеного, перевіркою встановлено, що усі операції купівлі - продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи на підтвердження реального виконання правочину колегія суддів встановила, що у 3-4 кварталі 2009 року АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ТОВ «Едан Плюс», з яким було укладено договір №17/09-1 від 17.09.2009 року на поставку товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 152-153, том 1).

Відповідно до п. 3.1. договору №17/09-1 від 17.09.2009 року примірна сума договору складає 360000 грн.

На підтвердження реальності правових взаємовідносин між АТ «Харків ресурси» та ТОВ «Едан Плюс», позивачем до суду першої інстанції надані копії видаткової та товарно-транспортної накладної на загальну суму 180000 грн.(т.1 а.с.154, 157), платіжних доручень на оплату товару на загальну суму 60000,00 грн. (т.1 а.с. 155). Суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Едан Плюс» позивачем були включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 3-4 кварталі 2009 року.

Однак, в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова та товарно-транспортна накладна не містить необхідних реквізитів, а саме: посади, прізвища, ім'я, по батькові особи, яка отримала товар, тому не є первинними документами в розумінні зазначеної норми вказаного Закону.

Приписами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, зі змісту товарно-транспортної накладної вбачається, що перевезення матеріально-товарних цінностей здійснювалось фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, який є засновником та директором ТОВ «Едан плюс».

До суду апеляційної інстанції позивачем надані договори перевезень з ФОП ОСОБА_6, акти виконаних робіт за договорами перевезень.

Однак, доказів здійснення оплати за перевезення вантажу позивачем не надано.

Доказів на підтвердження поставки іншої частини товарно-матеріальних цінностей - на суму 124998,00 грн., позивачем також не надано.

Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на визнання незаконними дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагента позивача - ТОВ «Едан Плюс» на підставі акту перевірки від 21.09.2010 року №4231/23-104/36032757 (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. по справі № 2а-14624/10/2070 за позовом ТОВ «Едан Плюс» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання протиправними дій), колегія суддів зауважує, що вказана постанова скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 р. ).

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» колегія суддів зазначає на таке.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахувань податкових зобов'язань позивачу за угодою з цим підприємством став висновок податкового органу про нереальність такої господарської операції. При цьому, в обґрунтування цього висновку відповідач посилався на інформацію, отриману від старшого слідчого по ОВС слідчого ВПМ ДПА у Харківській області капітана податкової міліції Зуб А.А. надійшов протокол допиту директора ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» ОСОБА_3, з якого вбачається, що ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» фактично здійснює свою фінансово-господарську діяльність за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 14. У власності ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» не має складських, виробничих приміщень, а також виробничих потужностей. Штатна численність підприємства складає 2 чоловіка - директор та головний бухгалтер. Ведення бухгалтерського обліку здійснювалось у м. Харкові, так як печатка підприємства знаходилась в м. Харкові у головного бухгалтера. Тобто ведення бухгалтерського обліку (оформлення первинних документів та регістрів аналітичного та синтетичного обліку) здійснювалось у м. Харкові, тоді як ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» фактично здійснює свою фінансово-господарську діяльність за юридичною адресою підприємства: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 14. При цьому вид діяльності підприємства є оптова торгівля запчастинами до сільськогосподарської техніки, яка згідно пояснень ОСОБА_3 здійснювалась за юридичною адресою. Операції ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Так, причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Під час перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» з постачальниками та покупцями.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи на підтвердження реального виконання правочину колегія суддів встановила, що у 2-4 кварталі 2010 року АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», з яким було укладено договір №10/01/03 від 01.10.2009 року на поставку товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 1-2, том 2).

Виходячи з наданих позивачем видаткових накладних, приєднаних до матеріалів справи, ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» поставило АТ «Харків ресурси» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1321236,00 грн. Оплата за вказані ТМЦ позивачем не здійснена, що підтверджено поясненнями директора АТ «Харків ресурси».

Від ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» позивачем одержано податкові накладні на загальну суму 1321236,00 грн. за 2-4 квартал 2010 року, які відображені у реєстраторах отриманих податкових накладних та суми ПДВ включені до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за 2-4 квартал 2010 року.

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення матеріально-товарних цінностей здійснювалось фізичною особою - підприємцем ФОП ОСОБА_4

Згідно з умовами наданих позивачем договорів від 11.02.2008 року, від 12.01.2009 року, від 01.10.2009 року, укладених між АТ «Харків ресурси» (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Перевізник) та приєднаних до матеріалів справи, Перевізник зобов'язався прийняти та доставити переданий йому вантаж до пункту призначення, передати Замовнику (або вказаному Замовником отримувачу), а Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Вказаними договорами (п.4.1) передбачена попередня оплата послуг з перевезення.

Відповідно до п.4.2 договорів перевезень по завершенню перевезення повинен складатися акт виконаних робіт, в якому зазначається маршрут та вартість перевезення.

Однак надані до суду апеляційної інстанції акти виконаних робіт за договорами перевезень з перевізником ФОП ОСОБА_4, не відповідають умовам договорів перевезень. Крім того, доказів здійснення оплати за перевезення вантажу позивачем не надано.

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з ПП «Харагротех».

З акту перевірки вбачається, що в обґрунтування висновку про нереальність господарських операції податковий орган посилався на результати перевірки цього підприємства. Так, аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в перевіряємому періоді ПП «Харагротех» декларувало доходи, отримані від продажу товарів. В той же час за результатами аналізу даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів (за перевіряємий період загальна чисельність працюючих на ПП «Харагротех» склала 1 особа). Фонд оплати праці згідно поданих декларацій на прибуток підприємств за період 01.01.2008р. -31.03.2010р. становить 19000 грн. Валові доходи ПП «Харагротех» у період з 01.01.2008 по 31.03.2010 сформовано на загальну суму 15659090,00 грн. за рахунок контрагентів-покупців.

Операції ПП «Харагротех» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Так, причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «Харагротех» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Під час перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Харагротех» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Харагротех» з постачальниками та покупцями.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи на підтвердження реального виконання правочину колегія суддів встановила, що у 2 кварталі 2008 року, 2-3 кварталі 2009 року, 1 кварталі 2010 року АТ «Харків ресурси» мало правові взаємовідносини із ПП «Харагротех», з яким було укладено договір №1106/2 від 06.11.2006 року на поставку товарно-матеріальних цінностей (арк. справи 158, том 1).

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних, приєднаних до матеріалів справи, ПП «Харагротех» поставило АТ «Харків ресурси» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1452640,00 грн., на що були виписані податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оплату за поставлені товарно-матеріальні цінності АТ «Харків ресурси» здійснено лише на суму 745348,00 грн.(арк. справи 200-207, том 1).

Крім того, надані позивачем товарно-транспортні накладні в якості доказу перевезення та відвантаження товарно-матеріальних цінностей від ПП «Харагротех» до АТ «Харків ресурси» колегією суддів не приймаються з таких підстав.

В порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортні накладні не містять необхідних реквізитів, а саме: посади, прізвища, ім'я, по батькові осіб, які дозволи відпуск товару, здали товар, отримали товар, тому вказані ТТН не є первинними документами в розумінні ст.9 вказаного Закону.

Окрім того, в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в видаткових накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей №1206-1 від 12.06.2008 року, №2606 від 26.06.2008 року, №0610-1 від 06.10.2009 року, №3011 від 30.11.2009 року, №0501 від 05.01.2010 року, №0501-1 від 05.01.2010 року, №2601 від 26.01.2010 року, №0302-1 від 03.02.2010 року, №0212-2 від 12.02.2010 року, №0103-1 від 01.03.2010 року, №0503-3 від 05.03.2010 року, №0903-4 від 09.03.2010 року, №1703 від 17.03.2010 року, №2903-5 від 29.03.2010 року, №3003 від 30.03.2010 року, №3003-1 від 30.03.2010 року, №3003-3 від 30.03.2010 року, №0501 від 05.01.2010 року не зазначені посада, прізвище, ім'я, по батькові, особи, яка отримувала товар. Отже, вказані накладні не є первинними документами в розумінні ст.9 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року було включено до складу валових витрат загальну суму 8142625,00 грн.: у 2 кварталі 2008 року в сумі 1673750,00 грн., у 3 кварталі 2008 року в сумі 1347410,00 грн., у 4 кварталі 2008 року в сумі 1137300,00 грн., у 1 кварталі 2009 року в сумі 1017155,00 грн., у 2 кварталі 2009 року в сумі 222425,00 грн., у 3 кварталі 2009 року в сумі 664010,00 грн., у 4 кварталі 2009 року в сумі 1205195,00 грн., у 1 кварталі 2010 року в сумі 875380,00 грн.

Колегія суддів, за наслідками ретельного дослідження матеріалів справи, враховуючи у сукупності такі обставини як відсутність належним чином оформлених первинних документів, які супроводжують операції з поставки товару; відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності з поставки товару, наявність у позивача значних сум заборгованості перед постачальниками товару та перевізниками, дійшла не спростовуваного доводами апеляційної скарги висновку про здійснення позивачем імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Оскільки, факт реальності операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей на адресу АТ «Харків ресурси», документально не підтверджено, позивачем було безпідставно включено до складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Промбудівел плюс» у 2 кварталі 2008 року у сумі 1185985,00 грн.; у 3 кварталі 2008 року у сумі 1347410,00 грн.; у 4 кварталі 2008 року у сумі 1137300,00 грн.; у 1 кварталі 2009 року у сумі 1017155,00 грн.; у 2 кварталі 2009 року у сумі 207650,00 грн.; у 3 кварталі 2009 року у сумі 439290,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Едан Плюс» у 3 кварталі 2009 року у сумі 150000,00 грн.; у 4 кварталі 2009 року у сумі 104165,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання» у 4 кварталі 2009 року у сумі 1321236,00 грн.; по взаємовідносинах з ПП «Харагротех» у 2 кварталі 2008 року у сумі 585318,00 грн.; у 2 кварталі 2009 року у сумі 17730,00 грн.; у 3 кварталі 2009 року у сумі 89664,00 грн.; у 1 кварталі 2010 року у сумі 1050456,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що АТ «Харків ресурси» було безпідставно занижено податок на прибуток у сумі 2035656,00 грн., в тому числі у 2 кварталі 2008 року у сумі 418438 грн.; у 3 кварталі 2008 року у сумі 336353 грн.; у 4 кварталі 2008 року в сумі 284325 грн.; у 1 кварталі 2009 року в сумі 254289 грн.; у 2 кварталі 2009 року в сумі 55606 грн.; у 3 кварталі 2009 року в сумі 166003 грн.; у 4 кварталі 2009 року на суму 301299 грн.; у 1 кварталі 2010 року в сумі 218845 грн. в порушення вимог п. 5.1. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями.

Вищевказані господарські операції мали вплив на формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на той момент).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманою з покупця.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на положення вказаної норми, наявність податкової накладної являється підставою для нарахування податкового кредиту.

В той же час, колегія суддів зауважує, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

П. п. 3.1.1 п. 3.1. статті 3 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п. п. 7.4.1 п.7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою), встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість.).

До матеріалів справи позивачем не було надано документів в підтвердження реальності договорів поставки, що належним чином підтверджують сплату за товар та його перевезення, транспортування товарів.

Щодо наданих позивачем до матеріалів справи документів в підтвердження використання ним у господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, а саме засвідчені копії договору оренди приміщення для виробничих потреб та для складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1, договорів зі специфікаціями, відповідно до яких АТ «Харків ресурси» зобов'язується поставляти товарно-матеріальні цінності своїм контрагентам колегія суддів зауважує на таке.

З наданих договорів зі специфікаціями реальності операцій по поставці придбаних товарно-матеріальних цінностей не вбачається, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують відвантаження, перевезення та отримання контрагентами товарно-матеріальних цінностей, отриманих саме у контрагентів: ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Едан Плюс», ПП «Харагротех».

Щодо наданого позивачем договору № 01/07-08 від 01.07.2008 р. (т.4 а.с. 5, 6), укладеного АТ «Харків ресурси» (Орендар), в особі заступника директора Саміляк С.В., з ФО-П ОСОБА_8 (Орендодавець), предметом якого є оренда виробничих та складських приміщень площею 250 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1, то вказаний договір є нікчемним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як слідує з п.6.1 договору оренди № 01/07-08 від 01.07.2008 р. (т.4 а.с. 6), договір укладено строком на 5 (п'ять) років. Отже, вказаний договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Окрім того, позивачем не надано доказів отримання АТ «Харків ресурси» прибутку з операцій придбання товарів АТ «Харків ресурси» у контрагентів ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Едан Плюс», ПП «Харагротех».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем документально не підтверджений факт реальності операцій по поставці придбаних товарів АТ «Харків ресурси» у контрагентів ТОВ «Торгівельна Компанія «Укрпостачання», ТОВ «Промбудівел Плюс», ТОВ «Едан Плюс», ПП «Харагротех» на адресу покупців.

Оскільки не підтверджена реальність господарської операції між підприємством позивача та його контрагентами, не підтверджено зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, тому віднесення їх до складу податкового кредиту є безпідставним та суперечить чинному законодавству.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що АТ «Харків ресурси» було занижено податок на додану вартість в у сумі 1512 557 грн., в тому числі у квітні 2008 року на суму 48215 грн.; у травні 2008 року на суму 145674 грн.; у червні 2008 року на суму 140861 грн.; у липні 2008 року на суму 25324 грн.; у серпні 2008 року на суму 166645 грн.; у вересні 2008 року на суму 77513 грн.; у жовтні 2008 року на суму 110612 грн.; у листопаді 2008 року на суму 62712 грн.; у грудні 2008 року на суму 54127 грн.; у січні 2009 року на суму 38319 грн.; у лютому 2009 року на суму 37064 грн., у березні 2009 року на суму 128048 грн., у квітні 2009 року на суму 30164 грн., у травні 2009 року на суму 5533 грн., у червні 2009 року на суму 8788 грн.; у липні 2009 року на суму 21378 грн.; у серпні 2009 року на суму 13252 грн.; у вересні 2009 року на суму 83228 грн.; у жовтні 2009 року на суму 67414 грн., у листопаді 2009 року на суму 72610 грн., у січні 2010 року на суму 35195 грн., у лютому 2010 року на суму 25208 грн., у березні 2010 року на суму 114673 грн., в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо незаконності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000282301/0 та №0000292301/0 від 23.11.2010 року

Проте відповідачем було доведено правомірність законність та обґрунтованість прийнятих податкового повідомлення - рішення №0000282301/0 від 23.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства у розмірі 2035658,00 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2035658,00 грн. та податкового повідомлення - рішення №0000292301/0 від 23.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1512557,00 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 756278,50 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи у сукупності матеріали справи, зважаючи на такі обставини як відсутність належним чином оформлених первинних документів, які супроводжують операції з поставки товару; відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності з поставки товару; наявність у позивача значних сум заборгованості перед постачальниками товару, відсутність у позивача складських приміщень для зберігання товару, ненадання доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, дійшла висновку про правомірність рішення суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харків-Ресурси" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-890/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2012 р.