Ухвала суду № 23871743, 27.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/574/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Миколенка Р.Л.

відповідача: Коломієць В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуховецький каоліновий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Козятинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги вмотивовано тим, що Козятинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» (правонаступником якого є ТОВ "Глуховецький каоліновий завод") з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 99/23/30574526 від 30.09.2011р., яким зафіксовано порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 р. на 234557 грн. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532301 від 18.10.2011р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 234 557, 00 грн. Вважаючи такі висновки податкового органу необґрунтованими, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" створено шляхом реорганізації (перетворення) закритого акціонерного товариства "Глуховецький каоліновий завод" та є його правонаступником.

ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 01.10.1999 р. за № 25387. Позивача взято на податковий облік державною податковою інспекцією у Козятинському районі Вінницької області 09.01.2001р. за № 415, також зареєстровано платником податку на додану вартість з 09.01.2001р.

Козятинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 99/23/30574526 від 30.09.2011р. (а.с 8-24). Актом зафіксовано порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 р. на 234557 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000532301 від 18.10.2011р., яким позивачу встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 234557 грн., та нараховано штрафну санкцію в сумі 1 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" - без задоволення.

Згідно податкової декларації ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" з ПДВ за червень 2011р. (а. с. 31-32) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (а. с. 34), сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, складає 721 022 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника в сумі 6 011 556 грн. в рядку 2.1 Декларації "експортні операції" на підставі контрактів, реєстрів виданих податкових накладних, вантажно-митних декларацій, видаткових накладних, Головної книги по рах. 64, 362 та відомостей по рах. 64, 362, 681.21, не встановлено заниження або завищення показників суб'єкта господарювання.

Разом з тим, в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на 234 557 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п. п.14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до генерального договору поставки нафтопродуктів № 01/08 від 01.04.2011 р. між ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" та ТОВ "Золотий екватор", розрахунки за товар проводяться безготівково у формі платіжних доручень, а також на умовах 100% попередньої оплати за кожну окрему партію товару.

Відповідно до видаткових накладних, позивачем отримано дизельне паливо на загальну суму 306 012, 70 грн., в тому числі ПДВ - 51002, 11 грн. Оплата проведена в травні 2011 року. Оплачена сума за травень 2011 року в розмірі -801512, 70 грн., в тому числі ПДВ - 133585, 45 грн., на думку податкового органу, не підлягає включенню до бюджетного відшкодування за червень 2011 року в сумі ПДВ -24590, 00 грн.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що позивачем із контрагентами: ТОВ "5 Океан", ВАТ БМЗ "Прогрес", ТОВ "Профітех ЛТД", МПП "Руслана", ПП "Скайрівер", Станкотехімпорт ЛТД, ДП "Сумітек Україна", ТОВ "Техно-імідж" ,ТОВ "Унітех Трейдінг" та ТОВ "Протон" проведено розрахунки по наданню товарів/послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, видатковими накладними та платіжними дорученнями, включено по даних платниках залишок від'ємного значення до бюджетного відшкодування за червень 2011 року, разом з тим, фактичного передання товару та надання послуг не було. Обов'язковості факту надання товарів/послуг для зарахування коштів до бюджетного відшкодування за червень 2011 року не передбачено законодавством, достатньо оплати їх на умовах договорів.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначає п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується і з тим висновком суду першої інстанції, що з огляду на приписи п. 200.5 ст. 200 ПК України, якою встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, по-перше, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); по-друге, мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), позивач включив зазначені суми до заявленого бюджетного відшкодування цілком правомірно.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

На підставі аналізу вищенаведених норм законодавства суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно дійшов висновку, що факт списання коштів з рахунків позивача у попередньому податковому періоді та отримання податкових накладних, внесених до Єдиного реєстру податкових накладних, достатньо для зарахування суми ПДВ до суми податкового кредиту за червень 2011 року.

Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 квітня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Залімський І. Г.