Постанова № 23870145, 04.05.2012, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 1801/1667/12

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2012 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Кліщ О.В.

при секретарі: Краснянської Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білопіллі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Білопільського районного управління юстиції, третьої особи-Управління пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області, - про визнання незаконною постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження,- ,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконною постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відповідно до статті 14 Закону України № 796-12 від 28.02.1991 року, із зміними і доповненнями, його віднесено до 1 категорії осіб 3 групи, які постраждалм внаслідок Чорнобильської катастрофи, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Білопільському районі, де отримує пенсію по інвалідності згідно із зазначеним законом, також він є стягувачем у виконавчому провадженні № 30318561.

Вказуючи, що рішенням Білопільського районного суду від 21.10.2010 року по справі № 2-а-2639/11, задоволено його позовні вимоги та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок недоплаченої йому державної та додаткової пенсії як особі, віднесеній до 1 категорії 3 групи за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначена в судовому порядку у розмірі 6 мінімальних пенсій та у розмірі 50% мінімальної пенсії ,виходячи з розмірів, які встановлені ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст. 50 ч.4 та ст.54 Закону № 796-Х11.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції частково змінено та зобов'язано провести перерахунок вищезазначеної пенсії 28.09.2009р.

Судові рішення набрали законної сили і у відповідності до ст.14 КАС України є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами владних повноважень.

Зазначаючи, що Білопільським райсудом 23.11.2011 року видано виконавчий лист на виконання рішення суду по адміністративній справі № 2-а-2639/10 від 27.04.2011 року, яким зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи , відповідно до ст.ст. 50 ч.4, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,- позивач вказує, що 29.11.2011 року виконавчий лист по справі № 2-а-2639/10 від 27.04.2011року з відповідною заявою передано на примусове виконання до підрозділу з примусового виконання рішень відділу ДВС головного управління юстиції в Сумській області

Дорученням Головного управління юстиції від 02.12.2011 року № 14574/05.01-26 надано ВДВС Білопільського РУЮ відкрити виконавче провадження та здійснити відповідні виконавчі дії за виконавчим листом № 2-а-2639/10 від 27.04.2011року.

Звернення відповідача до відділу ДВС про надання інформації про стан виконавчого провадження закінчилося лише отриманням 13.04.2012 року постанови про закінчення виконавчого провадження, відсутність результатів здійснення виконавчого провадження мотивована відсутністю фінансування ПФУ.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, оскільки рішення суду щодо позивача не виконане у повному обсязі, він вказує, що відповідач мав зробити йому перерахунок пенсії і сплачувати йому надалі пенсію пожиттєво, адже пенсія є щомісячною довічною виплатою.

А відповідач сплатив йому разовий перерахунок тільки за деякий проміжок часу, а з 01.11.2011 року взагалі припинив добровільно виконувати рішення суду. За таких умов позивач вважає, що рішення суду не може визнаватися виконаним, а постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню як незаконна, виходячи з наступного:

-виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМУ, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав;

-ні відділ ДВС, ні Пенсійний фонд не звернули уваги, що рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008р. /п.5.4/ було беззаперечно визначено, що : «Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів… законом про Держбюджет не можна вносити зміни до нших законів, зупиняти їх дію чи скасувувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює суперечності у законодавстві»і;

-окрім того, посадовими особами Пенсійного фонду проігноровані вимоги, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсйне страхування», а саме статтею 34 чітко визначено період, на який призначається пенсія по інвалідності- на весь строк встановлення інвалідності;

-тому судове рішення про нарахування пенсії у правильному розмірі в подальшому без обмеження будь-яким строком є законним і повинно бути виконано в повному обсязі, а відповідач повинен вчинити дії, які чітко передбачені ст.19 Конституції України.

Позивач просить суд визнати незаконною і скасувати постанову відповідача про закінчення викорнавчого провадження від 23.03.2012 року № 30318561 та визнати бездіяльність посадових осіб ДВС Білопільського РУЮ щодо невиконання своїх посадових обов'язків.

В судовому засіданні позивач підтрима позовні вимоги, зазначені у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги повністю.

Представник третьої особи за дорученням ОСОБА_3 вважала позовні вимоги не підлягаючими до задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, що в період з 12.12.2011 року по 23.03.2012 р. на виконанні ВДВС Білопільського РУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-2639 , виданого 23.11.2011 року Білопільським районним судом про зобов'язання УПФУ в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_4 і провести відповідні виплати згідно ст.ст. 49,50,54 ЗУ«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

07.12.2011року до відділу ДВС Білопільського РУЮ в Сумській області надійшла заява ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання листа № 2-а-2639, виданого 23.11.2011року Білопільським районним судом Сумської області.

12.12.2011 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою УПФУ у Білопільському районі зобов'язано виконати рішення суду та попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду.

12.12.2011 року постанова про відкриття виконавчого провадження за вих.№ 13754/03-05 направлена до УПФУ у Білопільському районі Сумської області.

26.12.2011 року до ВДВС Білопільського РУЮ за вих.№ 20809/01-04-46 від 22.12.2011 року управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснило перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_4 і провело відповідні виплати за період з 28.09.2010 року по 31.05.2011року .

З 01.06.2011року по 31.10.2011року виплата пенсії проводилась щомісячно з урахуванням вищезазначеного рішення суду.

Починаючи з листопада 2011 року доплата за рішенням суду не була виплачена у зв'язку з відсутністю фінансування з незалежних від управління Пенсійного фонду України обставин.

Відповідно до ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

В свою чергу, ст.30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конктретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено ст.87 зазначеного Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів . За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ст.22 вказаного Кодексу, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України можуть бути виключно : органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності; Національна академія наук України, Українська Академія Аграрних наук, Академія медичних наук України,Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України в особі їх керівників.

Відповідно до ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відповідно да Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України; Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України, який згідно з п. 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.

Таким чином Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України- органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001 у справі про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги вказав, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права на державну соціальну допомогу громадянам і відносить до законодавчого регулювання механізм його реалізації.

Так в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,- визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ У11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначили Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміріи соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2,3 статті 116 Конституції України.

Таким чином, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-42/2011 від 26.12.2011 року, пункт 4 розділу У11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік», а саме встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39,50,51,52,54 Закону України України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.14,22,37 та ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякиїх інших осіб», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Мністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, не суперечить ст.75, п.3 ч.1 ст.85, ст.95 Конституції України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедуру примусового виконання рішень суду регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматится від їх вчинення.

Чинним законодавством не передбачено вжиття будь-яких інших заходів відносно боржника за виконавчим документом, окрім тих, які вже було застосовано державним виконавцем.

Державним виконавцем 23.03.2012 року на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчено, про що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, копії якої надіслані сторонам.

Виконавчий лист № 2-а-2639 виданий 23.1.2011 року Білопільським районним судом Сумської області про зобов'язання УПФУ в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_4 і провести відповідні виплати згідно ст.ст. 49, 50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28 вересня 2009 року і провести відповідні виплати, разом з постановою про закінчення виконавчого провадження надісланий до Білопільського районного суду.

Відповідно до практики Європейського суду, а саме у справі «Васильєв проти України»/справа порушена за заявоб / № 10232/02/ п.29 Європейський суд відмітив, що він уже зазначав у схожих справах, що виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів /справа «Войтенко проти України/, п.30, та справу «Глова та Брегін проти України»NN 4292/04 та 4347/04 п.14,28 лютого 2006/.

Згідно резолютивної частини постанови Білопільського районного суду від 21.10.2010 року у справі № 2-а-2639/2010р./копія додається/, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та зобов'язано управління здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу згідно ст.ст. 49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 28.09.2009 року та провести відповідні виплати.

Відповідно до ст.ст. 14 та 255 КАС України постанова суду від 21.10.2010 року у справі № 2-а-2639/2010р. набрала законної сили і є обов'язковою до виконання.

23.05.2011 року позивач звернувся до управління щодо добровільного виконання зазначеної постанови, тому 25.05.2011 року управлінням було проведено перерахунок та виплату пенсії за рішенням суду, тобто згідно ст.ст. 49, 50,54 Закону № 796, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 28.09.2009 року по 31.05.2011 року та здійснено щомісячну виплату з 01.06.2011 року по 01.11.2011 року.

З 01.11.2011 року управлінням забезпечується виплата позивачу за вищевказаним рішенням суду, тобто згідно ст.ст. 49,50,54 Закону № 796, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з наступних підстав.

З 19.06.2011 року набув чинності ЗаконУкраїни «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 р.№ 3491-У1, яким передбачено, зокрема, що у 2001 році положення ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розміріх, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. За прийнятим 26.12.2011 року рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011р. вищезазначені норми визнані такими, що відповідають Конституції України /є конституційними/.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12. 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 також дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України на час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України .

Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011року № 3491-У1 Кабінетом міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року і діяла до 01.01.2012 року. Вказана постанова установила розміри основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону № 796.

Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-У1 установлено, що у 2012 році норми і положення ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 затосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

З 01.01.2012 року набрала чинності постанова КМУ від 23.11.2011року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, то загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Вказане тлумачення наведено у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп.

Так як в даному випадку пізніше прийняті закони України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»від 14.06.2011року № 3491-У1 та «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12. 2011 р.№ 4282-У1, то застосуванню підлягають саме ці нормативно-правові акти.

Отте, враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст рішень Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп, від 26.12.2011 р.№ 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, виконання постанови Білопільського районного суду від 21.10.2010 року у справі № 2-а-2639/2010р. з 01.11.2011 року проводиться управлінням згідно ст.ст. 50,54 Закону № 796 в порядку та розмірах, визначених постановами КМУ від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Про добровільне виконання постанови Білопільського районного суду від 21.10.2010 року у справі № 2-а-2639/2010р., що передбачено ч.5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження», управлінням було повідомлено відділ ДВС Білопільського РУЮ/копія листа від 22.12.2011 року/.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, виконавче провадження підлягає закінченню.

В даній справі не встановлено протиправності бездіяльності відповідача -відділу ДВС Білопільського РУЮ чи державного виконавця при виконанні судових рішень стосовно позивача, а тому підстав для задоволенні позовних вимог позивача не вбачається.

Тобто дії державного виконавця вчинені в ході примусового виконання виконавчого листа № 2-а-2639, виданого 23.11.2011 року Білопільським районним судом відповідають вимогам чинного законодавства і вчинені відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,71,159-163 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну виконавчу службу»,суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Білопільського районного управління юстиції, третьої особи-Управління пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області, - про визнання незаконною постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження,- відмовити за необгрунтованістю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя -