Постанова № 23863718, 07.05.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.05.2012 р. справа №5009/133/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Приходько І.В.при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.прокурор:Кравцов В.І. -посвідчення.за участю представників: від позивача:не з'явився. від відповідача 1:ОСОБА_6 -довір.від відповідача 2:не з'явився.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗаступника прокурора Запорізької області м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від05.03.2012р.по справі№5009/133/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовомЗапорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Веселівської районної державної адміністрації сел. Веселе Запорізької області до відвідачів:1. Державного підприємства «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)»с. Озерне Запорізької області; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Запоріжжя про визнання договору підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. №4 недійсним

В С Т А Н О В И В:

Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Веселівської районної державної адміністрації сел. Веселе Запорізької області звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області до Державного підприємства «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)»с. Озерне Запорізької області; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Запоріжжя про визнання договору підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. №4 недійсним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. у справі №5009/133/12 (суддя Мойсеєнко Т.В.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Запорізької області, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. у справі №5009/133/12 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. №4 недійсним.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що оскаржуваний договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції за своїм змістом та правовою природою не може вважатись договором підряду, як це передбачено главою 61 Цивільного кодексу України, оскільки предмет договору підряду не відповідає вимогам ст. 837 Цивільного кодексу України, і сам договір не містить домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору підряду, передбачених ст.ст. 837-854 Цивільного кодексу України. Вказує, що державне підприємство при укладенні спірного договору вийшло за межі своєї компетенції, як землекористувач, у якого спірна земельна ділянка знаходиться на праві постійного користування.

Прокурор, який приймав участь у розгляді апеляційної скарги підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Позивач у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача 1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Присутні у судовому засіданні прокурор та представник відповідача 1 не заперечували проти розгляду справи за відсутністю позивача та відповідача 2.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників позивача та відповідача-2 за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 18.04.2012р. прокурор та сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши прокурора та повноважного представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2010р. між Державним підприємством «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)»(далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - підрядник) укладено договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції №4 (далі -договір).

Відповідно до розділу 1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов договору та розподілити її відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору визначений характер робіт, що виконуються підрядчиком -вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що предметом підряду (результатом виконаних робіт) є вирощений та зібраний урожай товарної та сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу замовнику.

Згідно п. 4.1 договору, підрядник зобов'язується своїми силами, засобами та за свій рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захисту, провести необхідний комплекс робі згідно технології вирощування та інших агротехнічних заходів, збирання урожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами); у разі необхідності подавати за 5 днів письмову заявку до замовника на залучення спецконтингенту для виконання робіт за цим договором, проводити сплату виконаної роботи згідно наданих рахунків.

Відповідно до п.4.2 договору замовник зобов'язувався надати земельну ділянку загальною площею 498, 78 га в придатному для виконання підрядником умов договору, стані із земель, які належать замовнику на підставі Акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 113119 та серії ЯЯ № 113127 від 22.03.2005р., виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладення даного договору складає 13 462 грн. 40 коп. за 1 гектар та щорічно змінюється.

Пунктами 5.1, 5.2 договору зазначено, що винагорода підряднику складає 90% вирощеної продукції в заліковій вазі за мінусом вартості витрат понесених замовником та підрядником. З метою забезпечення майнових інтересів замовника, сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації даного договору яку має отримати замовник, яка у вартісному вираженні становить 201 443 грн. 27 коп. (але не менше 3% від діючої нормативної грошової оцінки землі наданої згідно п. 4.2 договору на момент проведення оплати), за згодою сторін, підрядчик зобов'язується в рахунок розрахунків за даним договором щорічно сплачувати зазначену суму у строк до 01 березня щорічно протягом дії даного договору.

Відповідно до п. 7.1 договору підрядник зобов'язується протягом дії даного договору інформувати замовника про перебіг виконання робіт, на його вимогу.

Згідно п. 8.1 договору, останній набирає чинності від дати його підписання сторонами, укладений на 3 роки та діє до 31 грудня 2013 року.

Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі позивача, зазначив про те, що спірний договір підряду на вирощування сільськогосподарської продукції № 1 від 22.12.2010р. є удаваним правочином, який укладено з метою приховування справжнього правочину - договору оренди землі, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним, до того ж договір укладений неуповноваженою особою, посилаючись на ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Зазначене також відображене в постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р.

Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з твердженням прокурора про те, що договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції №4 від 15.11.2010р. за своєю суттю не може вважатись договором підряду, оскільки предмет договору не відповідає вимогам ст. 837 Цивільного кодексу України і не містить домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору підряду, а фактично є договором оренди земельної ділянки. Також апеляційний господарський суд не може погодитись з висновком місцевого господарського суду, що при укладенні спірного договору сторони насправді мали на меті укладання договору оренди землі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 статті 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статей 627, 628 Цивільного Кодексу України сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином господарським судом невірно надано правову оцінку спірного договору лише як договору підряду та застосувано до нього в подальшому нормативно-правові актів, які регламентують правовідносини за договорами оренди землі.

З правового аналізу умов спірного договору вбачається, зокрема те, що предметом спірного договору є вирощування та розподіл підрядником на власний ризик урожаю товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору, а тому колегія суддів вважає, що спірний договір є змішаним, якій містить елементи договору підряду та договору спільної діяльності та не суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема, главам 61, 77 Цивільного кодексу України.

Зазначеним також спростовуються доводи прокурора про відсутність у позивача повноважень щодо передачі належної йому на праві користування земельної ділянки для використання іншим особам.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України повноваженнями щодо надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам наділені суб'єкти права власності на землю, тобто сільські, селищні, міські ради - із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а також районні і обласні ради - із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

22.03.2005р. на підставі рішення Веселівської районної державної адміністрації №29 від 09.02.2005р. Підприємству Веселівської виправної колонії №8 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач 1) були видані Державні акти на право постійного користування земельними ділянками площами (серія ЯЯ №113119, ЯЯ №113127) 3405,1020 га та 2238,2130 га. Цільове призначення (використання) земельних ділянок - ведення підсобного сільського господарства.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповіді органи виконавчої влади.

В цьому пункті йдеться про тимчасовий порядок здійснення лише функції розпорядження землями державної власності від імені держави - власника таких земель. Розпорядження землями передбачає здійснення відчуження земельних ділянок шляхом їх продажу (приватизації), а також передачу земельних ділянок у постійне користування чи оренду.

Даний пункт Перехідних положень не визначає порядок здійснення управління земельним фондом країни, а отже не змінює порядок здійснення органами місцевого самоврядування делегованих їм функцій управління земельним фондом країни.

З наведеного вище вбачається, що Веселівська районна державна адміністрація, як орган, до повноважень якого належить передача земельної ділянки у постійне користування, прийняла рішення щодо передачі підприємству Веселівської виправної колонії №8 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області земельної ділянки у постійне користування для ведення подсібного сільського господарства.

Згідно з положеннями ст. 2 Земельного кодексу України користування означає виробниче чи інше особисте використання властивостей землі, споживання результатів використання землі.

Тобто, належний користувач, який на законних підставах отримав землю державної або комунальної власності, на власний розсуд використовує її у своїй господарській діяльності.

Відповідач 1 спірну земельну ділянку використовував за цільовим призначенням.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ДП «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8»с. Озерне Запорізької області в межах своїх повноважень, на свій розсуд укладено договір на використання виділеної йому земельної ділянки по здійсненню сільськогосподарських робіт, укладений договір містить елементи договору підряду та спільної діяльності, а тому підстав визнавати його недійсним за наведеними прокурором в апеляційній скарзі мотивами не має, як не має підстав вважати його не вчиненим (неукладеним), що помилково встановлено господарським судом в своєму рішенні.

Прокурором та позивачем не надано доказів наявності двосторонньої домовленості між відповідачами відносно спільної мети приховати будь-який інший правочин шляхом укладання спірного договору.

Крім того, як визначено в постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009р., вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним, в тому числі відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору №1 від 22.12.2010р. за наведеними прокурором та позивачем в позовній заяві підставами та вважає позовні вимоги прокурора такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. залишенню без змін за мотивами, викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. у справі №5009/133/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. у справі №5009/133/12 -залишити без змін за мотивами, викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

І.В. Приходько

Надруковано 7 прим:

1. Прокурат. З/обл..;

2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. Прокурат Д/обл..;

5. У справу;

6. ДАГС;

7. ГСЗО