Рішення № 23863704, 03.05.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2012 р.Справа № 11/1982-10

За позовом державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м. Хмельницький

до комунального підприємства "Міськтепловодоенергія", м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 3061508,54 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу

Суддя Радченя Д.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 05.03.2012 року

Від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 23.01.2012 року № 104

Суть спору:

Позивач - Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області, м. Хмельницький звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача - КП „Міськтепловодоенергія" м. Кам'янець-Подільський 3061508,54 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в зв'язку із здійсненням спеціального водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування з 01.02.2010р. по 14.02.2010р.

В обґрунтування вимог посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №192/08 від 26-30.07.2010р., постанову про накладення адміністративного стягнення №008424/08 від 13.08.2010р., довідку КП „Міськтепловодоенергія" №2050 від 18.08.2010р., положення п.1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р № 02-5/744, ст.ст. 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методику розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009р.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Зазначає, що позивачем порушено вимоги Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.91р., Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. „Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" під час проведення перевірки від 26.07.2010р. - 30.07.2010р.

Також у відзиві на позов від 02.12.2010р. зазначено, що 05.01.2010р. господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення про повернення цілісного майнового комплексу КП „Кам'янець Подільськтеплокомуненерго" до комунальної власності міста, на виконання якого рішенням №53 сесії Кам'янець-Подільської міської ради зобов'язано управління комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради прийняти від ЗАТ „Тепловодоенергія" майно комунальної власності згідно акту приймання-передачі.

05.02.2010р. Кам'янець-Подільська міська рада рішенням №54 сесії №3 вирішила передати комунальному підприємству „Міськтепловодоенергія" прийняті від ЗАТ „Тепловодоенергія" основні засоби, як внесок в статутний фонд підприємства, на підтвердження чого складений акт приймання-передавання основних засобів від 05.02.2010р. Внаслідок не визначення тривалості передачі основних засобів „Міськтепловодоенергія", послуги споживачам з тепло-, водопостачання та водовідведення надавались ЗАТ „Тепловодоенергія", у якого є всі необхідні дозволи на спеціальне водокористування та ліцензії, що були анульовані лише 31.03.2010р.

01.02.2010р. відповідач листом №5 звернувся до начальника державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на спец водокористування та встановлення гранично допустимого скиду забруднюючих речовин ГДС, які поступають у водний об'єкт з стічними водами підприємства, а також 01.02.10р. подана заява з проханням видати дозвіл на спец водокористування на підставі ст.7 Закону України „Про дозвільну систему".

05.02.2010р. Кам'янець-Подільська міська рада на 54-ій сесії прийняла рішення №4 про передачу основних засобів відповідачу, виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення; виробництва та постачання теплової енергії; виробництва і постачання гарячої води визначає КП „Міськтепловодоенергія".

Внаслідок невизначеності початку здійснення відповідачем господарської діяльності та процесу передачі управління комунального майна з метою надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідач з метою безперебійного надання послуг з питного водопостачання відповідно до рішення №4 Кам'янець-Подільської міської ради від 05.02.2010р. розпочав (продовжив) надання послуг з тепло-, водопостачання та водовідведення.

Відповідач вважає, що шкоду та вину позивачем не доведено, оскільки він своєчасно звернувся з заявою та листом для отримання дозволу на спец водокористування та відсутня шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок продовження надання послуг з водопостачання на попередніх умовах.

У доповненні до відзиву поданому 07.12.2010р. зазначає, що дії відповідача спрямовані не на заподіяння шкоди, а на досягнення мети - усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам та інтересам інших фізичних та юридичних осіб, тобто дії відповідача були вчинені у зв'язку з крайньою необхідністю в інтересах держави, адже припинення постачання води та прийняття стічних вод могло призвести до екологічної катастрофи. Вважає використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу непрямим наслідком спричинення матеріальних збитків.

В судовому засіданні 03.05.2012р.:

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача позов визнає, однак з огляду тяжкий фінансовий стан комунального підприємства просить відстрочити виконання рішення суду, про що подав письмове клопотання.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Працівниками Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області 26-30 липня 2010р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП „Міськтеплокомуненергія", за результатами якої складено акт перевірки. В акті зафіксовано, що відповідач, здійснює забір підземних та поверхневих вод, згідно дозволу на спеціальне водокористування №002395 від 15.02.2010р. з терміном дії до 15.02.2013р.

Актом перевірки встановлено, що в період з 01.02.2010р. по 14.02.2010р. КП „Міськтепловодоенергія" здійснювало спеціальне водокористування без дозволу, що є порушенням вимог ст.ст. 6, 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2011р. встановлено правомірність вимоги державної екологічної інспекції в Хмельницькій області від 13.09.2010р. №5488/03 та від 22.10.2010р. №6450/03 про оплату 3061508,54 грн., як розмір шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористування, оскільки в позові про визнання протиправними та скасування вимог від 22.10.10р. №6450/03 та №5488/03 від 18.09.10р. відмовлено.

Обсяги фактичної кількості забраної води за період з 01.02.2010р. по 14.02.2010р. визначено в довідці №2050 від 18.08.2010р.

Розрахунок заборгованості за даний період проводився у відповідності до „Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" затвердженої Наказом Мін природи №389 від 20.07.2009р.

Факт відсутності дозволу на спец водокористування у визначений період підтверджено також постановою №008424/08 Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про закриття адміністративного провадження від 13.08.2010р.

18.09.2010р. на адресу КП „Міськтепловодоенергія" було надіслано претензію № 5488/03 про оплату нарахованої шкоди в розмірі 3061508,54 грн., яка була залишена відповідачем без будь-якого реагування.

В матеріалах справи наявна копія рішення №1 п'ятдесят третьої сесії Кам'янець-Подільської міської ради, яким зобов'язано управління комунального майна Кам'янець-Подільської міської ради прийняти від ЗАТ „Тепловодоенергія" майно комунальної власності згідно акту приймання-передачі.

05.02.2010р. Кам'янець-Подільська міська рада рішенням №54 сесії №3 вирішила передати комунальному підприємству „Міськтепловодоенергія" прийняті від ЗАТ „Тепловодоенергія" основні засоби, як внесок в статутний фонд підприємства, що підтверджено актом приймання-передачі основних засобів з балансу Управління комунального майна на баланс КП „Міськтепловодоенергія" від 05.02.2010р.

Відповідно до рішення №4 Кам'янець-Подільської міської ради від 05.02.2010р. визначено КП „Міськтепловодоенергія" виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва та постачання гарячої води та інших послуг визначених виключним переліком у рішенні, а також визначено про втрату чинності рішення шістнадцятої сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 16.05.2007р. про затвердження житлово-комунальних послуг, виконавцем яких є ЗАТ „Тепловодоенергія".

01.02.2010р. відповідач листом №5 звернувся до начальника державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на спец водокористування та встановлення гранично допустимого скиду забруднюючих речовин ГДС, які поступають у водний об'єкт з стічними водами підприємства, а також 01.02.10р. подана заява з проханням видати дозвіл на спец водокористування на підставі ст. 7 Закону України „Про дозвільну систему".

Наявна копія дозволу №002063 на спеціальне водокористування ЗАТ „Тепловодоенергія", який діяв з 13.01.2009р. по 13.01.2012р., а отже за період з 01.02.2010р. по 14.02.2010р. відповідний дозвіл наявний у ЗАТ „Тепловодоенергія". Додано дозвіл №002395 на спеціальне водокористування КП „Міськтепловодоенергія", термін дії якого з 15.02.2010р. по 15.02.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову, враховуючи таке:

Відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Цією статтею визначено, що водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); а водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Статтею 46 цього Кодексу визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі статтею 48 Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, матеріали справи, об'єкт, з якого відповідач використовував воду є об'єктом спеціального водокористування.

В п. 9 ст.44 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до п. 7 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321 видача дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Хмельницький окружний адміністративний суд у постанові від 06.10.2011р. встановив факт правомірності проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП „Міськтепловодоенергія" та її результатів, а також правомірність вимог державної екологічної інспекції в Хмельницькій області від 13.09.2010р. №5488/03 та від 22.10.2010р. №6450/03 про оплату 3061508,54 грн., як розмір шкоди, завданої внаслідок самовільного водокористування, а тому додатковому його встановленню нема потреби.

З огляду на приписи ст. 48 Водного кодексу, якими встановлено, що спеціальне водокористування - це зокрема забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, непереконливим є посилання відповідача на те, що ним здійснювалось загальне водокористування, так як відсутнє навантаження на природне середовище, не проводилося використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів

Згідно з ч.4 ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач відповідно до положень чинного законодавства обґрунтовано дійшов висновку про неправомірну поведінку відповідача, що полягала у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу, що спричиняє обов'язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.

Факт наявності самовільного водокористування без спеціального дозволу підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №192/08 від 26.07.2010 -30.07.2010р., постановою про накладення адміністративного стягнення №008424/08 від 13.08.2010р., довідкою КП „Міськтепловодоенергія" №2050 від 18.08.2010р.

Згідно довідки від 18.08.10р. №2050 КП „Міськтепловодоенергія" використано води із свердловини та Дністровського водосховища в період з 01.02.2010р. по 14.02.2010р. 118202,42 м. куб. підземних вод та 254146,18 м. куб. поверхневих вод.

Шкоду внаслідок самовільного водокористування за період з 01.02.2010р. по 14.02.2010р. у розмірі 3061508,54грн. позивачем обраховано відповідно до Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Мінприроди №389 від 20.07.2009р., яка набрала чинності 25.08.09р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи доведеність факту неправомірного спеціального водокористування за відсутності відповідного дозволу доказами, наявними у матеріалах справи та рішеннями судів адміністративного судочинства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

В матеріалах справи є письмова заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з поданих на обґрунтування важкого фінансового стану доказів, заборгованість відповідачем визнається повністю та вживаються заходи щодо добровільного врегулювання спору. На думку відповідача, негайне виконання рішення суду призведе до значного погіршення фінансового стану підприємства, яке є підприємством комунальної власності.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зважаючи на викладене, суд розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення, враховуючи згоду позивача, дійшов до висновку, як виняток, задовольнити подане клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 01.08.2012р.

Окремо судом береться до уваги таке:

Відповідно до п. 28 ст. 4 ЗУ "Про державний бюджет України на 2012рік" джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З огляду на викладене, шкоду заподіяну відповідачем внаслідок самовільного водокористування за період з 01.02.2010р. по 14.02.2010р. у розмірі 3061508,54 грн. розподілити між бюджетами відповідних рівнів в співвідношенні передбаченому законодавством України.

Судові витрати по справі згідно ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 45,47, 13, 15, 33, 35, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до комунального підприємства „Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 309272,27 грн. шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства „Міськтепловоденергія" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, код 36588183) на користь державної екологічної інспекції в Хмельницькій області (м. Хмельницький вул. Івана Франка, 2/2, код 34971547) 3 061 508, 84 грн. (три мільйони шістдесят одна тисяча п'ятсот вісім гривень 84 коп.) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, розподіливши її між бюджетами відповідних рівнів в такому співвідношенні: до спеціального фонду Державного бюджету України - 30 відсотків, до спеціального фонду міського бюджету Кам'янець-Подільської міської ради -50 відсотків та до обласного бюджету Хмельницької області -20 відсотків.

Видати наказ.

Стягнути з комунального підприємства „Міськтепловоденергія" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, код 36588183) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації в доход державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код 38045529, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 61 230 грн.17 коп. (Шістдесят одна тисяча двісті тридцять гривень 17 коп.).

Видати наказ, який надіслати в податковий орган.

Виконання рішення від 03.05.12р. по справі №11/1982-10 відстрочити до 01.08.2012р.

Повний текст рішення складено 07.05.2012р.

Суддя Д.І. Радченя

Віддрук.3 прим.

1 - до справи,

2 - позивачу - за заявою,

3 - відповідачу - рекомендованим з повідомленням на адресу: м.Кам'янець - Подільський, вул. Тімірязєва, 123.