Рішення № 23863488, 03.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.12 Справа № 8н/5014/692/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про визнання недійсним рішення та поновлення договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -фізична особа-підприємець, - паспорт серії НОМЕР_2, вид. Сєвєродонецьким МВ УМВСУ в Луганській області 08.04.1997 року;

від відповідача -ОСОБА_2 -головний спеціаліст юридичного відділу, - довіреність №5968 від 08.12.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

- визнання недійсним рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 27.01.2012 за №1364;

- зобов'язання Сєвєродонцької міської ради поновити на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі №040741900305, укладений між сторонами 03.09.2007 року, - починаючи з дня набуття рішенням суду законної сили.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 05.04.12 року до 19.04.12 року -у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду; з 19.04.12 року до 03.05.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 03.05.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх незаконністю спірного рішення та дій Сєвєродонецької міської ради.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що, на його думку:

приймаючи спірне рішення, міська рада керувалася ст.ст.123,124 Земельного кодексу України;

22.07.2010 року нею прийнято рішення №4282, яким позивачу було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо відведення спірної земельної ділянки, а тому позивач має право тільки на укладення нового договору оренди при наявності усіх погоджень, а тому відсутні підстави для поновлення раніше укладеного договору на тих же умовах на новий строк;

всупереч вимогам ст.141 Земельного кодексу України позивач фактично не приступив до використання наданої йому земельної ділянки (відзив на позовну заяву від 03.05.12 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

03.09.07 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець), у простій письмовій формі, укладено договір оренди землі №040741900305, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 16.08.07 року №1258 надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 3 роки, - до 16.08.2010 року (п.8) земельну ділянку площею 0,1067 га (п.2), для використання під будівництво закусочної з літнім майданчиком (п.п.1 та 14), нормативною грошовою оцінкою 48836,59 грн. (п.5), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1).

Відповідно до п.8 договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як зазначено у п.17 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою для розроблення проекту землеустрою є рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №805 від 15.02.2007 року "Про дозвіл гр. ОСОБА_1 на проведення проектно-вишукувальних робіт та складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по будівництву закусочної з літнім майданчиком по АДРЕСА_1

Сторони домовилися, що при умові відведення земельної ділянки під будівництво датою завершення будівництва вважати дату прийняття рішення виконавчим комітетом "Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію" (п.18).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів (п.20).

Пунктами 27 та 28 договору врегульовано, відповідно, перелік прав та обов'язків орендодавця, серед яких відсутнє право на відмову у продовженні терміну дії договору з тих чи інших підстав.

Згідно п. 34 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди питання вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 35 договору визначено 4 підстави припинення договору, у т.ч. -закінчення строку, на який його було укладено.

Державна реєстрація договору здійснена 14.09.07 року за №040741900305 (а.с.13-14).

Предмет оренди орендареві передано 14.09.07 року, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (а.с.15).

До договору укладено додаткові угоди: №1 від 26.05.08 року (а.с.17) та №2 від 10.06.09 року (а.с.18), які не впливають на вирішення цього спору.

Позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що 16.08.2010 року закінчувався термін дії договору, він, маючи намір скористатися своїм правом, передбаченим чинним Законом України "Про оренду землі" та приписами пункту 8 договору, - 03.06.2010 року, у письмовій формі, звернувся до власника землі -Сєвєродонецької міської ради з приводу продовження терміну дії договору на новий строк.

Позивач пояснив суду, що позбавлений можливості надати до справи вказану заяву, оскільки вона знаходиться у розпорядженні відповідача, але на підтвердження своїх доводів у цій частині надав до справи листа відповідача від 21.06.2010 року за вих. №766(ЄДО), яким той підтверджує факт отримання заяви та повідомляє про підготовку на чергову сесію міської ради проекту рішення про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за умови завершення у повному обсязі будівництва та вводу в експлуатацію попереднього об'єкту.

Цей лист не містить будь-яких заперечень з боку орендодавця щодо продовження терміну дії договору (а.с.19).

22.07.2010 року 102-га сесія Сєвєродонецької міської ради 5-го скликання прийняла рішення №4282 "Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", згідно якому, посилаючись на ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішила надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (позивачу) дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.24 рішення) (а.с.20-21).

Дослідження судом змісту останнього показало, що воно не містить будь-яких посилань на причини та підстави його прийняття щодо позивача, а також у ньому не йдеться про подальшу долю рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №1258 від 16.08.2007 року "Про передачу в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1.", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво закусочної з літнім майданчиком, який знаходиться за вищезазначеною адресою.

В ході розгляду цього спору відповідач не надав доказів скасування чи внесення змін до останнього рішення, а тому суд вважає його чинним на час розгляду даної справи.

На підтвердження своїх доводів про те, що орендодавець не заперечував проти подальшого користування позивачем зазначеною у договорі оренди земельною ділянкою позивач послався на низку доказів.

Так, 31.08.2010 року виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради прийняв рішення №1449 "Про дозвіл на знесення земельних насаджень ОСОБА_1.", яким надав їй дозвіл на знесення 4-х дерев, 268 м2 газону та пересадку 1 дерева (а.с.22), на виконання якого УЖКГ Сєвєродонецької міськради 27.09.10 року був виданий ордер №15 на видалення земельних насаджень (а.с.23).

Крім того, позивач надав до справи службове листування з відповідачем з приводу користування згадуваною тут земельною ділянкою (лист міської ради від 11.01.12 року за вих. №44 (а.с.27), з якого вбачається, що орендодавець після 16.08.2010 року не заперечував проти подальшого користування позивачем наданою йому в оренду земельною ділянкою.

27.01.12 року 31-ю сесією Сєвєродонецької міської ради 6-го скликання, з посилання на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення №1364 "Про відмову у поновленні договорів оренди землі", яким позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі №040741900305 від 03.09.07 року з посиланням на те, що земельна ділянка протягом 3-х років не була освоєна та будівельні роботи по будівництву об'єктів не розпочаті (п.1).

Вважаючи це рішення незаконним, позивач, з метою його спростування посилається на те, що він:

1)після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжував користуватися зазначеною у ньому ділянкою та користується нею станом на час розгляду цього спору судом, вносячи на користь відповідача орендну плату (документальні докази її внесення за період з 2010 по 2012 роки надані до справи) (а.с.41-43);

2)вжив заходів, спрямованих на здійснення будівництва об'єкту, вказаного у договорі, - на підтвердження чого надав до справи:

а)експертний висновок Управління наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Луганській області від 06.02.08 року за №02-02/246-3 -щодо проектно-0кошторисної документації "Закусочна з літнім майданчиком по АДРЕСА_1) (а.с.46);

б)узгодження Луганського енергетичного об'єднання від 25.06.08 року №6214 -щодо того ж проекту (а.с.47);

в)висновок експертизи з питань охорони праці №3363-08 С 44-45.21.1 від 18.07.08 року, складений щодо того ж проекту Луганським експертно-технічним центром (а.с.48-54);

г)висновок №05 по проекту будівництва (реконструкції) від15.01.08 року, складений Сєвєродонецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією (а.с.55-58);

д)експертний висновок №2008 В12-0153 від 17.03.08 року - про відповідність об'єкта нормативним актам з питань енергозбереження, складений Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області (а.с.59);

е)висновок комплексної державної експертизи по робочому проекту "Закусочна з літнім майданчиком по АДРЕСА_1), - складеного Державним підприємством "Луганська обласна служба Української державної інвестиційної експертизи (а.с.60-62);

ж)отримав дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.05.10 року №249/2010 (а.с.63), а також інші документи щодо здійснення будівництва вищевказаного об'єкту нерухомості (а.с.64);

з)уклав договір підряду №1 на здійснення будівництва закусочної з літнім майданчиком по АДРЕСА_1), термін виконання робіт за яким -з 01.03.2010 року по 31.12.2011 року (а.с.65), а також низку інших договорів, спрямованих на здійснення будівництва зазначеного об'єкту (а.с.66-70).

Позивач вважає, що спірне рішення, прийняте відповідачем, суперечить чинному законодавству, а тому порушує його (позивача) охоронювані законом права на продовження користування земельною ділянкою площею 0,1067 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного, а також того, що, відповідач, на думку позивача, всупереч фактичним обставинам справи та чинному законодавству, як орендодавець, не надавши заперечень проти продовження терміну дії укладеного договору оренди земельної ділянки, - в той же час не вчинив дій, спрямованих на фактичне продовження терміну його дії, - позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав з вищенаведених причин.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення відповідачем власної господарської (підприємницької) діяльності (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі -ГКУ).

Порядок (механізм) укладення господарських договорів врегульовано ст. 181 ГКУ.

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Як сказано у частині 3 ст. 640 Цивільного кодексу, договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

Відповідно до п.8 договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, - при цьому судом звернуто увагу на те, що зазначений пункт договору не містить посилання на будь-які умови та обставини, за наявності яких орендар втрачає таке право, чи воно обмежується.

У абз. 3 ст. 25 Закону "Про оренду землі" зазначено, що до числа прав орендаря належить право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що вони домовилися про те, що при умові відведення земельної ділянки під будівництво датою завершення будівництва вважати дату прийняття рішення виконавчим комітетом "Про затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію" (п.18).

Тобто вищевикладене свідчить про те, що конкретний термін здійснення будівництва у договорі не визначено.

Як зазначено у ст. 31 Закону "Про оренду землі", однією з підстав припинення договору оренди землі є закінчення строку, на який його було укладено.

З обставин справи відомо, що спірні правовідносини виникли з 16.08.2010 року, - тобто дати закінчення строку дії договору, - при цьому до настання останньої позивач (орендар) скористався приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 8 договору, - а саме: звернувся до орендодавця з письмовою заявою про продовження терміну його дії.

Виходячи з викладеного у попередньому абзаці, суд при вирішенні цього спору керується законодавством, яке діяло на вказану дату.

Згідно статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на день виникнення спору) встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він дотримався приписів ст. 33 вищезгаданого Закону, - в той час, як відповідач вчинив дії, які суперечать як останньому, так і умовам п.8 укладеного між сторонами договору.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним спірного рішення, суд керується наступним.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Стаханова Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Стахановська міська рада.

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" у редакції, чинній на 10.09.10 року (далі -ЗУ №161-ХІУ), відповідно до ст. 1 якого оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону №161-ХІУ договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Він набирає чинності після його державної реєстрації (ст.ст. 14 та 20 Закону; ст. 125 ЗКУ).

З обставин справи відомо, що обидва рішення міськради є чинними на час вирішення цього спору, тобто не змінені, не скасовані та не оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 144 Конституції України та ч.1 ст. 73 вищеназваного Закону рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих законом повноважень, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

В силу ст.125 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Можливість продовження терміну дії договору сторонами передбачена пунктом 8 договору, в внесення змін до нього - п.34, відповідно до якого зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди з цього приводу спір розв'язується у судовому порядку.

Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, дії позивача щодо продовження терміну дії договору є законними та обґрунтованими.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В силу ст. 4 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі -ЗУ №280/97-ВР) однією з найважливіших засад діяльності органів місцевого самоврядування є законність.

Частиною 3 ст. 16 та ст. 60 названого Закону визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Повноваження міських рад у галузі земельних відносин врегульовані низкою нормативних актів, у т.ч. числі -статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до пункту а) частини 1 якого до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В силу ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні та міські ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Зі змісту спірного рішення видно, що воно не містить посилання на конкретні підстави припинення права орендаря на користування згадуваною у цьому рішенні земельною ділянкою, встановлені статтею 141 Земельного кодексу України.

Згадуючи у вступній та мотивувальній частинах рішення ст.33 Закону України "Про оренду землі", міська рада не зазначила, у якій саме редакції нею застосована вказана стаття, - тобто у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 17.02.2011 року №3038-УІ, - чи у редакції, чинній після набрання ним чинності, - оскільки нова редакція частин 4-10 статті 33 Закону суттєво відрізняється від попередньої її редакції.

Так, у зазначених частинах 4-10 ст.33 сказано, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Крім того, рішення, що є предметом спору по даній справі, не містить посилання на те, яким саме законом керувалася міська рада, дійшовши висновку, що орендар впродовж 3-х років не освоїв земельну ділянку та не розпочав роботи по будівництву об'єкту, а тому підстави для поновлення дії договору оренди землі від 03.09.07 року №040741900305 відсутні.

Крім того, при вирішенні цього спору судом звернуто увагу на наступні обставини.

В ході розгляду спору суд встановив, що відповідач 22.07.10 року прийняв рішення №4282 "Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", пунктом 1.24 якого позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою, вказаною у цьому рішенні суду.

Зазначене рішення прийнято до закінчення терміну дії спірного договору оренди землі, - при цьому рішенням міської ради від 16.08.07 року №1258 уже був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та остання була надана позивачу в оренду.

Відповідно до частини 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З обставин справи відомо, що відповідач не надав до справи доказів скасування або внесення змін до рішення Сєвєродонецької міської ради від 16.08.07 року №1258.

Суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття щодо позивача рішення сесії міської ради від 22.07.2010 року №4282 "Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок", оскільки воно суперечить приписам ст. 33 Закону "Про оренду землі" (у редакції, чинній на день його прийняття), умовам п.8 укладеного між сторонами договору оренди землі та фактичним обставинам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного позов в частині визнання недійсним спірного рішення міської ради підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Сєвєродонецької міської ради поновити на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі №040741900305 від 03.09.07 року, укладений між сторонами за цим спором, - то позов у цій частині не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В силу п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу, а саме: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, у вигляді зобов'язання Сєвєродонецької міської ради поновити на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі №040741900305 від 03.09.07 року, укладений між сторонами за цим спором, - не передбачений чинним Земельним кодексом.

Такої правої позиції дотримується також Вищий господарський суд України.

Як зазначено у п.2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду спорів, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають

у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

У п.2.14 названої постанови сказано, що водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

А у п.2.16 постанови міститься імперативний припис: необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України ( 2768-14 ) та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Отже, позивачем у цій частині позовних вимог невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин позов у даній частині не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судових витрат покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, тобто у сумі 536,50 грн. (1073,00 грн. : 2).

Сплата решти судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,629 Цивільного кодексу України; ст.ст.12,93,125,141,152 Земельного кодексу України; ст.ст.1,13,20,30,33 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі", керуючись ст.ст.43,32-34,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області - про визнання недійсним рішення та поновлення договору оренди землі, - задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення 31-ї сесії Сєвєродонецької міської ради 6-го скликання від 27 січня 2012 року №1364 "Про відмову у поновленні договорів оренди землі".

3.Стягнути з Сєвєродонецької міської ради, ідентифікаційний код 26204220, яка знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32 Луганської області, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

5.У задоволенні позовних вимог про покладення на Сєвєродонецьку міську раду Луганської області обов'язку поновити на той самий строк і на тих же умовах договір оренди землі №040741900305, укладений 03.09.2007 року між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), державна реєстрація від 14.09.2007 року №040741900305, - відмовити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 03.05.2012 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -07 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа