Рішення № 23863166, 04.05.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.05.12 р. Справа № 36/5005/3620/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 670, 58 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Халамай Ю.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 92 від 30.12.2011

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 80 від 01.01.2012

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Кримський содовий завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 2 496, 64 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 порушено провадження по справі № 36/5005/3620/2012, розгляд справи призначено на 03.05.2012.

На підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України, в судовому засіданні 03.05.2012 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд у зв'язку з наданням Державним підприємством "Ровенькиантрацит" довідки про вартість 1 т. вугілля, зменшити позовні вимоги, стягнути з відповідача збитки, заподіяні несхоронним перевезенням вантажу в розмірі 1 670, 58 грн.

Позивач підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до залізничної накладної № 51848109 на адресу позивача зі станції відправлення Фащевка Донецької залізниці на станцію Красноперекопськ Придніпровської залізниці 11.12.2011 прибув вагон № 63710289 з вантажем - антрацит. Вантажовідправником є Державне підприємство "Ровенькиантрацит". Зазначений вагон виданий позивачу зі складанням акту загальної форми від 13.12.2011 та комерційного акту АА № 035111/25 від 13.12.2011. Комерційним актом встановлена нестача вантажу масою 2 500 кг. За розрахунком позивача вартість нестачі вантажу становить 1 670, 58 грн. та є збитками позивача.

На підтвердження позовних вимог позивач надав до суду копії: залізничної накладної № 51848109 (а.с. 9); акту загальної форми від 13.12.2011 (а.с. 10); комерційного акту АА № 035111/25 від 13.12.2011 (а.с. 11); договору № 4600002876 від 04.10.2010 (а.с. 12-16); претензії № 21-ю/9 від 04.01.2012 (а.с. 17-18); листа від 04.01.2012 вих. № 21-ю/6 (а.с. 21); рахунку № 0712-23 від 07.12.2011 (а.с. 58); .

Позивач, керуючись ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України просить суд стягнути з відповідача суму збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу у розмірі 1 670, 58 грн. та 1 609, 50 грн. судового збору.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов (а.с. 72) зазначив, що згідно зі ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України і ст. ст. 114-115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, у разі, коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем - вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Враховуючи, що позивач неправомірно визначив дійсну вартість втраченого вантажу за рахунком посередника (постачальника), а не вантажовідправника, відповідач просить суд у позовних вимогах відмовити.

В судовому засіданні 03.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" та Відкрите акціонерне товариство "Кримський содовий завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Кримський содовий завод", уклали договір поставки № 4600002876, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач) - прийняти і оплатити вугільну продукцію по марочному складу, цінам та в кількості, зазначеним у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до специфікації до договору від 16.12.2010, сторони договору домовилися про поставку вугілля "АО 25-50" та "АО 25-70" у кількості 60 000 тонн, по ціні за одну тонну без ПДВ 1 120, 00 грн. Період поставки вугілля: січень 2011 року - грудень 2011 року по 5 000 тонн кожного місяця. Вантажовідправник - Державне підприємство "Ровенькиантрацит". Поставка вугілля здійснюється на умовах "FCA, залізнична станція Фащевка Донецької залізниці. Вантажоодержувач - ВАТ "Кримський содовий завод", залізнична станція Красноперекопськ Придніпровської залізниці.

07.12.2011 Державне підприємство "Ровенькиантрацит" здало для перевезення на станції Фащевка Донецької залізниці у вагоні № 63710289 вантаж - антрацит АО 25-70 мм, завантажений нижче бортів насипом у загальній кількості 65 000 кг для доставки його одержувачу - Публічному акціонерному товариству "Кримський содовий завод", станція і залізниця призначення - Красноперекопськ Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 51848109.

Завантаження вантажу здійснене вантажовідправником.

11.12.2011 вантаж прибув на станцію Красноперекопськ Придніпровської залізниці.

13.12.2011 вантаж виданий одержувачу зі складенням акту загальної форми та комерційного акту АА № 035111/25 від 13.12.2011.

В комерційному акті АА № 035111/25 зазначено, що його складено в додаток до акту № 3375 від 10.12.2011, складеного на станції Мелітополь Придніпровської залізниці.

Відповідно до комерційного акту на підставі акту загальної форми станції Мелітополь № 3375 від 10.12.2011 було проведене комісійне переважування вагону № 63710289 з вантажем - вугілля антрацит. При переважуванні виявилось: брутто 84 700 кг, тара з брусу 22 200 кг, нетто 62 500 кг. По документу значиться: нетто 65 000 кг, тара з брусу 22 200 кг. Нестача склала 2 500 кг. Навантаження нижче бортів 20-30 см без маркування. Праворуч по ходу над 2, 3, 4 люками поглиблення довжиною 450 см, шириною 150 см, глибиною 40-50 см. Зліва по ходу між 6, 7 люками поглиблення довжиною 150 см, шириною 100 см, глибиною 30 см. Течі вантажу немає, люки, двері закриті. Відповідно документу - маркування вантажу двома паралельними смугами, в графі "найменування вантажу" значиться "навантажено нижче бортів, розміри не зазначені". Вантаж, якого не вистачає у вагоні, вміститися міг. Вантаж прибув в технічно справному вагоні. Переважування проведено на справних 150 тонних вагонних вагах.

Відповідно до п. 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, у залізничній накладній № 51848109 від 07.12.2012 зроблена відповідна відмітка про складання комерційного акту АА № 035111/25 від 13.12.2011.

Згідно залізничної накладної № 51848109 від 07.12.2012 вагон № 63710289 прийнято до перевезення. Вантаж розміщений і закріплений згідно технічних умов.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до довідки відправника - Державного підприємства "Ровенькиантрацит", наданої позивачу на його запит, вартість 1 тонни вугілля відвантаженого 07.12.2011 за накладною № 51848109 у вагоні № 63710289 склала 903, 02 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач в заяві про уточнення позовних вимог розрахував вартість нестачі вантажу з урахуванням його вартості згідно довідки Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про вартість 1 т. вугілля, норми природної втрати вантажу - 1 % відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 1 670, 58 грн.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Ст. 924 Цивільного кодексу України встановлює, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником.

Як зазначено в п. 3.3. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.

Окрім того, відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Ст. 115 Статуту, закріплено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з комерційного акту АА № № 035111/25 від 13.12.2011, виявлено недостачу вантажу у вагоні № 63710289 у кількості 2 500 кг.

Оскільки вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу ст. 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу у сумі 1 670, 58 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку збитків позивача, оскільки в судовому засіданні 03.05.2012 позивачем наданий уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого розрахунок збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу відповідає вимогам закону.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами і обставинами справи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу в розмірі 1 670, 58 грн. підтверджуються, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 49, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, ГСП, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828; р/р 26038000002001 у ДФ "Експрес-Банк" м. Дніпропетровськ, МФО 306964) на користь Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (96000, м. Красноперекопськ, вул. Проектна, 1; код ЄДРПОУ 05444546; р/р 2600501098 в АБ "Клирінговий Дім", МФО 300647):

- 1 670, 58 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят грн. 58 коп.) збитків;

- 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя А.Є. Соловйова

Повне рішення складено 04.05.2012