Рішення № 23859301, 08.05.2012, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

08.05.2012 < Номер справи >

№ 2/504/69/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р. м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Сибірцева В.П.,

при секретарі: Перевертайло В.П.,

Кирязієва В.О.,

Міхаличенко Г.В.,

за участю позивача: ОСОБА_3,

представника позивача: ОСОБА_4,

представника відповідача: Шелкаєва Р.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа -ОСОБА_6, про визнання недійсним договору поруки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа -ОСОБА_6, про визнання недійсним договору поруки. В обґрунтування своїх вимог зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року між позивачкою та відповідачем АБ «Енергобанк»для забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №7 ДІК між відповідачем та ОСОБА_6 укладено договір поруки №7ДІК/2 та іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 3368. Під час укладання цих договорів відповідач, користуючись похилим віком, необізнаністю в правовідносинах та не володінням державною мовою, оманув позивачку шляхом примусового укладання зазначені угоди під виглядом договору позики за яким нібито вона в обмін на тимчасове право розпорядження майном буде отримувати проценти. З моменту укладання договорів поруки і по сьогодні відповідач жодного разу не звернувся до позивачки з письмовим або усним повідомленням про виконання якихось зобов'язань з боку позивачки, і її це не турбувало, оскільки вона вважала, що з передачею права розпорядження її обов'язки виконані в повному обсязі. Однак і процентів їй ніхто не нарахував.

Тому для вирішення цієї проблеми вона вимушена звернутися до суду. Тому позивачка просить суд визнати не дійсним договір поруки № 7ДІК/2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк»та визнати не дійсним іпотечний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк», зареєстрований в реєстрі за № 3368.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких дала пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві. Додатково пояснила, що у неї є знайома ОСОБА_7 з якою Вони разом ходили до Церкви Божої. Одного разу ОСОБА_7 попросила допомогти її племіннику ОСОБА_8 оформити кредит, на що позивачка погодилася. ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року ОСОБА_7 прийшла до позивачки на роботу та запропонувала їй поїхати з нею для підписання документів. Позивачка не зразу погодилась, оскільки в цей день ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї день народження, настрій був святковий і позивачка вже вжила спиртні напої, та знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, тому не хотіла цей день псувати якимись паперами, але ОСОБА_7 умовила її пояснивши, що необхідно підписати всього декілька паперів. Позивачку привезли до нотаріуса де знаходились ОСОБА_6, Дороговцев, ОСОБА_7 і нотаріус, представника банку не було. У нотаріуса позивачці запропонували підписати документи на українській мові і оскільки позивачка не володіє українською мовою, їй на папері написали, що саме необхідно написати на документах. Позивачка підписала документи не прочитавши їх, оскільки була без окулярів та не вміє читати на українській мові. Чи були в договорі підписи представника банку не знає. На російську мову договір та умови договору позивачці ніхто не переклав та не пояснили, наслідки не виконання ОСОБА_6 договору про іпотечний кредит, їй тільки було роз'яснено, що за цим договором Вона закладає свою квартиру, але за це буде отримувати певний грошовий відсоток та пільгу з оплати за квартиру, тобто за неї будуть сплачувати. Підписані договори позивачці на руки ніхто не надав. Про те, що позивачку ошукали Вона дізналась тільки через рік, коли на її адресу почали поступати листи з пропозицією оплатити кредит, а в разі не оплати у неї заберуть квартиру. Просить суд визнати не дійсним договір поруки № 7ДІК/2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк»та визнати не дійсним іпотечний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк», зареєстрований в реєстрі за № 3368.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких дав пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування яких пояснив, що посилання позивачки про те, що їй не надавалися договорив іпотеки та поручительства надумані, тому що вони в неї є на руках. Також пояснив, що в іпотечному договорі укладеного 17 квітні 2008 року з позивачкою, на українській мові розписані всі умови кредитного договору укладеного ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року з ОСОБА_9, тому вважає, що ознайомитись з умовами цього договору та зрозуміти, що Вона заклала свою квартиру за кредит може кожна дієздатна особа. Що стосується того, що позивачка не володіє українською мовою пояснив, що як правило згідно інструкції в нотаріальній конторі при підписанні договору нотаріус повинен пояснити особі зміст та умови договору тією мовою, якою вона володіє, тому нотаріус повинна була роз'яснити позивачці, що Вона закладає свою квартиру, та наслідки цього. Зазначив те, що кредитний договір передбачає, що відсотки за отримання кредиту повинно сплачувати, а не отримувати. Також посилається на те, що в матеріалах кредитної справи є розписка позивачки про те, що Вона ознайомлена з умовами договору. Хто саме з представників банку був присутній у нотаріуса при підписані договору йому не відомо, але як вбачається з договору про іпотечний кредит його підписано представником ОСОБА_10, але чи саме Вона була присутня у нотаріуса при підписані договору не знає. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Третя особа, ОСОБА_6, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, не надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності..

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи ОСОБА_6

Суд, вислухавши пояснення позивачки, представники позивачки, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року ОСОБА_6 уклав з АБ «Енергобанк»договір про іпотечний кредит № 7ДІК, згідно якого АБ «Енергобанк»зобов'язується надати ОСОБА_6, на умовах цього договору грошові кошти в сумі 127000 грн., а ОСОБА_6 зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 127 000 грн., а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 14 відсотків річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором(а.с.122-129).

Згідно іпотечного договору за зареєстрованим № 3368 від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року ОСОБА_3 уклала з АБ «Енергобанк»(код ЄДРПОУ 19357762) даний договір, в якому виступила поручителем по зобовязанням ОСОБА_6 предметом іпотеки є однокімнатна квартира, зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, яка розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Згідно договіру поруки № 7ДІК/2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року ОСОБА_3 уклала з АБ «Енергобанк»(код ЄДРПОУ 19357762), даний договір в якому виступила поручителем предметом якого є відповідальність перед ПАТ «Енергобанк»солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_6 усіх його зобов'язань за Договором про іпотечний кредит № 7ДІК від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року та додатковими угодами до нього, які існують на момент укладання Договору, так і тими, що виконують на його підставі в майбутньому (а.с.9-10).

Згідно довідки КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька»№ 251 від 25.03.2008 року ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.71).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник має право подавати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а так само втрати їм документа, що засвідчує його право власності.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердили, що у 2008 році ОСОБА_14 звернулась до позивачки з проханням допомогти її племіннику ОСОБА_6 отримати кредит шляхом закладання своєї квартири, вважають, що під час укладання договорів відповідач, користуючись похилим віком, поганим зором, необізнаністю в правовідносинах та не володінням українською мовою, оманув позивачку шляхом примусового укладання зазначених угод під виглядом договору позики за яким нібито вона в обмін на тимчасове право розпорядження майном буде отримувати проценти. Також зазначили, що договори були підписані ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме в день народження позивачки коли в неї був святковий настрій, та вона вживала спиртні напої та знаходилась у стані алкогольного сп'яніння. Також зазначили, що позивачка зовсім не володіє українською мовою.

Пояснення свідків не суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам, тому у суду немає підстав не приймати їх до уваги.

Нотаріус ОСОБА_15 в судове засідання не з'явилась належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, надала суду письмові пояснення в яких вказала, що нею як приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року за реєстровим № 3368 було посвідчено договір іпотеки квартири НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 - в забезпечення виконання зобов'язань, що виникло у ОСОБА_8 на підставі Договору про іпотечний кредит № 7ДІК від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року.

Відповідно до ст.554 ЦК України боржник i поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, у тому ж обсязі. Kpiм того, у нашому випадку позивач несе ще й майнову поруку. Згідно діючого законодавства Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, його умови повинні відповідати, як загальним вимогам, встановленими ст. ст. 3, 6. 13, 203, 215, 230, 509,527,546, 627 ЦК України, так i вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживач1в». Згідно ст. 2 Закону України «Про банки i банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних i юридичних oci6 та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття i ведення банківських рахунків фізичних та юридичних ociб. У відповідності до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», банк є кредитною установою, яка має виключне право на підставі відповідної ліцензії надавати фінансові кредити.

Таким чином, при наданні кредиту банк діє як професійний учасник на ринку фінансових послуг, саме банк розробляє зміст кредитного договору i пропонує його клієнтові, а тому саме на банку лежить основний обов'язок по забезпеченню дотримання законності.

Згідно ч.2 ст.554 ЦК України «Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що i боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки». Таким чином поручитель (позивач) має той же обсяг обов'язків та прав, що й боржник (третя особа). Однак відповідачем в порушення закону не було виконано переддоговірну роботу з позивачем.

Відповідно до ст.1 Закону «Про захист прав споживачів»: споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Ззідно п.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: кредитні умови, зокрема: а)мету; б)форми забезпечення; в)наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числ1 між зобов'язаннями споживача; г)тип відсоткової ставки; д)суму, на яку кредит може бути виданий; е)орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік ycix витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е)строк кредитування; ж)варіанти повернення кредиту (кількістю платежів, їх частоту та обсяги); з)можливість дострокового повернення кредиту та його умови; и)необхідність здійснення оцінки майна та ким вона здійснюється; i)податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; к)переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Вказані вимоги до переддоговірної роботи з позичальником встановлені також положеннями Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою національного банку України від 10.05.2007 р. №168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р.

Судом прийняті до уваги доводи позивача про те, що ця інформація майже в повному обсязі не була надана позивачу, копія кредитного договору їй також не надавалась. Таким чином, в порушення вказаних норм відповідачем не надана інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, до того ж позивачка знаходилась у стані алкогольного сп'яніння та була не в змозі адекватно сприймати надану їй інформацію.

В судді також встановлено, що позивачка раніше мешкала в Росії, отримувала там освіту, тому не володіє українською мовою, а оскільки документи складені на українській мові доводи позивачки в цій частині суд визнає переконливими.

Доводи представника відповідача суд вважає не переконливими.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент його вчинення сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочинну не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.2 п.2. ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний cпociб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживач1в», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Згідно п.1. ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Правовий аналіз допущених відповідачем порушень розрівнює будь-які сумніви щодо умислу останнього на обман позивача.

Абзац 2 п.2 Постанови пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». Пункт 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживач1в»встановлює: споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Суд, вислухавши позивачку, оцінюючи матеріали справи дійшов до висновку, що позивні вимоги позивачки про визнання недійсним договору поруки № 7ДІК/2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк»та визнання не дійсним іпотечний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк», зареєстрований в реєстрі за № 3368- підлягають задоволенню.

В порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37.00 гривень.

В порядку ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати у розмірі 107.30 гривень.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 4, 13, 203, 215, 228-230, 236, 627 ЦК України, Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», ст.ст. 3, 15, 27, 44,, 88, 119-120,133,213 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 -задовольнити в повному обсязі.

Визнати не дійсним договір поруки № 7ДІК/2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк».

Визнати не дійсним іпотечний договір від ІНФОРМАЦІЯ_1 2008 року укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Енергобанк», зареєстрований в реєстрі за № 3368.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»на користь держави судові витрати з оплати судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: