Постанова № 23857798, 19.04.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/1010/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Ємчика Р.І.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - позивач, ТзОВ «Вест Ойл Груп») звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Луцька ОДПІ), в яком просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року №0000072302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 1 224 748,16 грн. (в тому числі: за основним платежем - 980 824,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 243 923,70 грн.).

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на хибність висновків Луцької ОДПІ, викладених в акті перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань правових відносин з ПП «Сиріус ІІІ» у періоді листопад-грудень 2008 року, січень-жовтень 2009 року, січень, травень, грудень 2010 року, лютий 2011 року, а саме: щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем із вказаним контрагентом, та безпідставності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ПП «Сиріус ІІІ». На спростування висновків податкового органу позивач зазначає, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» дотримано встановленого законодавством порядку формування податкового кредиту за господарськими операціями із ПП «Сиріус ІІІ», доказом чого є належним чином виписані податкові накладні та відповідні розрахункові документи, а твердження Луцької ОДПІ про нікчемність укладених правочинів спростовується тим, що сторони за договором в повному обсязі виконали свої зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях Луцька ОДПІ адміністративний позов не визнала з тих підстав, що матеріалами перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, Інвестиційний договір №431 від 23.08.2007 року та Інвестиційний договір №431/1 від 23.08.2007 року, укладені між позивачем та ПП «Сиріус ІІІ», визнані нікчемними в силу закону, з огляду на що в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено податковий кредит на суму 1 174 448 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 1 174 448 грн. Вказані обставини підтверджуються тим, що відповідно до матеріалів документальної позапланової перевірки ПП «Сиріус ІІІ», проведеної ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, встановлено, що ПП «Сиріус ІІІ» за зареєстрованою адресою не знаходиться, немає можливості встановити факт виписки податкових накладних від даного підприємства на адресу контрагентів-покупців, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому вчинені ПП «Сиріус ІІІ» правочини мають ознаки нікчемності. За вказаних обставин Луцька ОДПІ вважає правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 980 824,78 грн. з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 03.03.2011 року №9000775127.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення та просив в задоволенні адміністративного позову ТзОВ «Вест Ойл Груп» відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 09.12.2011 року по 15.12.2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань правових відносин із ПП «Сиріус ІІІ» у періоді листопад-грудень 2008 року, січень-жовтень 2009 року, січень, травень, грудень 2010 року, лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.12.2011 року №10069/23-3/34524327, яким встановлено порушення товариством ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1174448,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 1174448,00 грн.

На підставі акту перевірки від 22.12.2011 року №10069/23-3/34524327 Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.01.2012 року №0000072302 про збільшення ТзОВ «Вест Ойл Груп» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 224 748,16 грн. (в тому числі: за основним платежем - 980 824,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 243 923,70 грн.).

За наслідками проведеної позивачем процедури адміністративного оскарження скарги ТзОВ «Вест Ойл Груп» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.01.2012 року №0000072302 - без змін.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ПП «Сиріус ІІІ» правочинів, а саме: Інвестиційного договору №431 від 23.08.2007 року та Інвестиційного договору №431/1 від 23.08.2007 року, предметом яких є інвестиційна діяльність по проектуванню/будівництву та введенню в експлуатацію ПП «Сиріус ІІІ» - Учасником-Замовником автозаправних комплексів або АЗС на земельних ділянках, розташованих в с.Зоря Комунізму, вул.Молодіжна та на території Вільненської сільради Дніпропетровської області, та подальшої передачі введених в експлуатацію автозаправних комплексів у власність Інвестору - ТзОВ «Вест Ойл Груп», базується на тому, що відповідно до проведеної ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська документальної невиїзної перевірки ПП «Сиріус ІІІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.05.2011 року (акт від 15.07.2011 року №1113/231/33275197) встановлено укладення цим підприємством нікчемних правочинів, здійснення діяльності, спрямованої на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також несплати відповідних сум податків.

Однак, суд вважає висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» від 22.12.2011 року №10069/23-3/34524327, передчасними та такими, що не грунтуються на повно та всебічно досліджених обставинах здійснення позивачем господарських операцій із ПП «Сиріус ІІІ».

Так, судом встановлено, що 23.08.2007 року між позивачем як Інвестором та ПП «Сиріус ІІІ» як Учасником-Замовником були укладені Інвестиційні договори №431 та №431/1, відповідно до предмету яких є інвестиційна діяльність по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправних комплексів (Об'єктів) та подальшої їх передачі у власність Інвестору. Інвестиційна діяльність здійснюється відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» на основі інвестування Інвестором грошових коштів та/або матеріальних цінностей. Сторони домовились, що Об'єкт для Учасника-Замовника вважається товаром, оскільки будується за рахунок інвестицій Інвестора.

Додатковими угодами від 31 жовтня 2008 року до Інвестиційного договору №431 та від 25 березня 2009 року до Інвестиційного договору №431/1 сторонами було погоджено загальні суми інвестицій, що відповідно склали 12 300 000 грн. та 9 100 000 грн.

На виконання зазначених Інвестиційних договорів позивач здійснював перерахування коштів на адресу контрагента ПП «Сиріус ІІІ», останній в свою чергу здійснював виписку податкових накладних на адресу ТзОВ «Вест Ойл Груп». Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються відповідачем - Луцькою ОДПІ.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 та підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість» за наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної останній вправі включити суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватись в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Таким чином, наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних підтверджують його право на формування податкового кредиту з ПДВ, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Разом з тим, питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Луцькою ОДПІ не надано суду жодних доказів того, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» та/або ПП «Сиріус ІІІ» під час укладання Інвестиційних договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, твердження Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Сиріус ІІІ», грунтуються лише на висновках акту перевірки ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська від 15.07.2011 року 31113/231/33275197, в ході якої встановлено, що ПП «Сиріус ІІІ» за юридичною адресою не знаходиться, що не дає можливість встановити факт виписки податкових накладних на адресу контрагентів-покупців, у даного підприємства відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Однак, зі спеціального витягу з ЄДР по контрагенту позивача ПП «Сиріус ІІІ» вбачається, що останнє зареєстроване за місцемзнаходження: 49019, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, Ленінський р-н, вул.Квітки-Основ'яненка, 5. Статус відомостей про юридичну особу «підтверджено». За видами діяльності здійснює, зокрема, організацію будівництва будівель. Таким чином, сутність укладення Інвестиційних договорів, де ПП «Сиріус ІІІ» виступає Учасником-Замовником, повністю відповідає його виду діяльності як організатора будівництва, оскільки за вказаними договорами дане підприємство зобов'язувалось здійснити проектування, будівництво та введення в експлуатацію АЗС. Актом перевірки ПП «Сиріус ІІІ» підтверджується та обставина, що дане підприємство зареєстроване як платник ПДВ, що надає останньому право на виписку податкових накладних.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ТзОВ «Вест Ойл Груп» є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу. Отже, інвестування позивачем коштів у будівництво автозаправних комплексів згідно Інвестиційних договорів з подальшим набуттям права власності на збудовані об'єкти повністю відповідає його видам діяльності.

Актами приймання-передачі до інвестиційних договорів від 03.11.2008 року та від 30.03.2009 року підтверджується факт виконання сторонами своїх господарських зобов'язань за Інвестиційними договорами від 23.08.2007 року №431 та №431/1. Вказана обставина Луцькою ОДПІ в ході перевірки не спростована, оскільки не встановлено протилежного.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.п.3-6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, Луцька ОДПІ в акті перевірки ТзОВ «Вест Ойл Груп» від 22.12.2011 року №10069/23-3/34524327 не вказує, які ж первинні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності формування податкового кредиту, як і не зазначає про неподання товариством всіх необхідних підтверджуючих документів для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та реального характеру здійснення господарських операцій із ПП «Сиріус ІІІ».

У рішеннях за результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження податковий орган вказує про те, що для підтвердження правомірності включення ТзОВ «Вест Ойл Груп» суми ПДВ до податкового кредиту Луцькою ОДПІ направлено запит до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська на проведення зустрічної перевірки контрагента - ПП «Сиріус ІІІ», що не відповідає дійсності. Фактично в основу акту перевірки позивача від 22.12.2011 року №10069/23-3/34524327 покладено акт перевірки його контрагента ПП «Сиріус ІІІ» від 15.07.2011 року 31113/231/33275197, при цьому Луцькою ОДПІ самостійно не встановлено будь-яких порушень вимог податкового законодавства ТзОВ «Вест Ойл Груп», а лише викладено ті порушення, які відображені в акті перевірки ПП «Сиріус ІІІ».

Разом з тим, податковий орган не обмежений правами звертатись з вимогою про проведення зустрічної перевірки контрагента платника податків, надання підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарських операцій тощо, чого Луцькою ОДПІ при перевірці позивача зроблено не було. На думку суду, перевірка ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань правових відносин із ПП «Сиріус ІІІ» проведена відповідачем поверхово, без дослідження всіх обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, що мають значення для встановлення наявності чи відсутності фактів порушення вимог податкового законодавства.

Частиною 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в силу зазначених вище норм КАС України податковий орган зобов'язаний в першу чергу надати докази, які підтверджують факт нікчемності відповідних правочинів позивача, що ним зроблено не було, і відповідно довести факт правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що інвестування коштів та поставка товару відбулися, і така поставка повністю узгоджується з господарською діяльністю позивача. Недотримання позивачем вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в частині оформлення первинних документів ні Луцькою ОДПІ, ні судом встановлено не було.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ є неможливість здійснення його контрагентом господарської діяльності в силу відсутності виробничої потужності, оскільки Луцькою ОДПІ не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство-контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори про надання послуг тощо.

Крім того, по операціях з інвестування позивачем у ПП «Сиріус ІІІ» коштів з метою організації останнім будівництва АЗС не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ПП «Сиріус ІІІ», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПП «Сиріус ІІІ» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу у ТзОВ «Вест Ойл Груп». З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ПП «Сиріус ІІІ» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ за охоплений перевіркою період по операціях із здійснення інвестицій у ПП «Сиріус ІІІ», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 22.12.2011 року №10069/23-3/34524327, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.01.2012 року №0000072302, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 06 січня 2012 року №0000072302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій