Постанова № 23854286, 25.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5015/5381/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіМирошниченка С.В.,суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О. (доповідача),розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі господарського суду№ 5015/5381/11 Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Обабіч"проусунення перешкод у здійсненні права власності та визнання договору іпотеки (майнової поруки) припиненимза участю представників позивачане з'явилися, відповідачаВознюк М.В.,третьої особине з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2011 у справі № 5015/5381/11 (суддя Дідай У.І.) частково задоволено позов ТОВ "Узлісся", вирішено усунути перешкоди у здійсненні права власності ТОВ "Узлісся" на нерухоме майно - комплекс будівель профілакторію "Узлісся" шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, усунути перешкоди у здійсненні права власності ТОВ "Узлісся" на нерухоме майно - комплекс будівель профілакторію "Узлісся" шляхом виключення з Державного реєстру іпотек. В частині вимог про визнання договору іпотеки припиненим в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді: Данко Л.С., Процик Т.С.) рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2011 в частині задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у здійсненні права власності скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою апеляційної ТОВ "Узлісся" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5015/5381/11, залишивши в силі рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2011.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. 559, 598 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 25.04.2012 представники скаржника не з'явились. Від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зміною представника. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів відхилила заявлене клопотання та визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника скаржника.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод у користуванні нерухомим майном у зв'язку припинення поруки за іпотечним договором внаслідок зміни основного зобов'язання -збільшення розміру відсотків за користування кредитом.

Як встановлено судами попередніх, 24.01.2007 між ВАТ "Хрещатик", правонаступником якого є ПАТ "Хрещатик", та ТОВ виробничо-комерційною фірмою "Обабіч" було укладено генеральну угоду (договір) № 1 про надання кредиту в сумі 19 200 000 грн. для поповнення обігових коштів із сплатою процентів за користування кредитом -19% річних.

На забезпечення вимог ПАТ КБ "Хрещатик" за генеральною угодою, 16.02.2007 між ВАТ КБ "Хрещатик" (іпотекодержатель) та ТОВ "Узлісся"(іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, на умовами якого іпотекодавецем - майновим поручителем передано в іпотеку іпотекодержателю комплекс будівель профілакторію "Узлісся".

Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги ПАТ КБ "Хрещатик", які виникають з генеральної угоди (договору) № 1 від 24.01.2007, за якою ПАТ КБ "Хрещатик" надало ТОВ виробничо-комерційній фірмі "Обабіч" кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 19 200 000,00 грн., а останнє зобов'язалось його використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком користування, вчасно сплачувати плату за користування кредитом у розмірі 19% річних та своєчасно повернути кредит іпотекодержателю.

Договором іпотеки сторони погодили, що в разі невиконання боржником зобов'язань з повернення кредиту поручитель повинен погасити заборгованість за договором у тому самому обсязі та на тих самих умовах, що й боржник.

Судами також встановлено, що внаслідок укладання між ВАТ КБ "Хрещатик" та ТОВ ВКФ "Обабіч" додаткових угод внесено зміни до генеральної угоди (договору) № 1 від 24.01.2007. Зокрема, додатковою угодою від 23.01.2009 збільшено плату за користування кредитом з 19 % річних до 29 % річних.

В подальшому 20.05.2009, між ВАТ КБ "Хрещатик" та ТОВ "Узлісся" було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 16.02.2007 щодо розміру відсотків за користування кредитом до 29 % річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту підписання без згоди позивача додаткової угоди до кредитного договору, коли зобов'язання позичальника змінились та збільшилась відповідальність позивача, виникли обставини, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки, а тому належне позивачу нерухоме майно не може залишатися в іпотеці відповідача.

Суд апеляційної інстанції, вказавши на безпідставність застосування судом першої інстанції до правовідносин іпотеки норм цивільного законодавства, якими врегульовано поруку, відмовляючи в задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, виходив з того, що після внесення змін до договору іпотеки додатковою угодою від 20.05.2009 загальний обсяг забезпечених іпотекою зобов'язань боржника не змінився.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава нерухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Водночас за змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

У зв'язку з цим в статті 1 Закону України "Про іпотеку" також визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Крім того, згідно приписів ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Колегія суддів, вказуючи про помилковість судження апеляційного господарського суду щодо правової природи договору іпотеки, укладеним з майновим поручителем, погоджується з безпідставністю заявлених позивачем вимог з огляду на те, що позивач погодив збільшену відповідальність за основним зобов'язанням, уклавши з іпотекодержателем додаткову угоду від 20.05.2009 до договору іпотеки від 16.02.2007.

За наявності згоди позивача на збільшення обсягу його відповідальності відсутні правові підстави вважати поруку припиненою на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для усунення перешкод в користуванні переданим в іпотеку майном шляхом виключення предмета іпотеки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За висновком колегії суддів, апеляційний господарський суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив відсутність підстав для задоволення позову та прийняв обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі апеляційною інстанцією судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі №5015/5381/11 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко Судді Т.Л. Барицька О.О. Хрипун