Ухвала суду № 23851591, 18.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/19710/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Титенко М.П.

за участю представників

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. №497/9/10-029 від 12.04.2012

від прокуратури: Чубенко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт»на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року по справі №2-а-8371/10/1570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю прокуратури Приморського району місті Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі за участю прокуратури Приморського району місті Одеси задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001171540/0 від 16.08.2010, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податоку на додану вартість у розмірі 4114357,73грн. за основним платежем та 1832139,05грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, суд першої інстанції виходив з правомірності формування податкового кредиту позивачем за спірними господарськими операціями, товарність яких відповідачем не заперечувалась.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року скасовано постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю належних доказів щодо вчинення спірних господарських операцій.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач 08.04.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.04.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп..7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР), п.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №487/15-4/32575055/47 від 02.08.2010, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт»з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Прод-Інфо ГВ», ПП. «Фіраст-Трейд»та ПП. «Абісаль»за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001171540/0 від 16.08.2010, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4114357,73грн. за основним платежем та 1832139,05грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.1 п.7.2, 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: необґрунтовано включено до податкового кредиту податкові накладні ТОВ «Прод-Інфо ГВ», ПП. «Фіраст-Трейд»та ПП. «Абісаль», які не декларували свої податкові зобов'язання по спірним операціям, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За результатом розгляду справи, судом було встановлено, що позивач фактично отримав товари від постачальників та оплатив їх вартість, в тому числі суми ПДВ, отримав податкові накладні, встановленої форми На момент вчинення господарських операцій, контрагенти позивача бали зареєстровані як платники ПДВ.

Факт товарності спірних господарських операцій в процесі проведення перевірки відповідачем не заперечувався. Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що порушення контрагентами позивача податкового законодавства, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону№168/97-ВР, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

За таких обставин, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Європродукт»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року скасувати, залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв