Постанова № 23850610, 02.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 р. Справа № 2а-1870/3213/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.,

представника позивача - Сидорової О.М.

представника відповідача -Іващенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011р. по справі № 2а-1870/3213/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Хаус»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Хаус»(далі за текстом-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (далі за текстом-відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011р. №0001621502/3.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області від 20.04.2011р. №0001621502/3.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Хаус»за червень-липень 2010 року за результатами якої складено акт від 11.10.2010р. № 1292/1502/34560323 .

Актом перевірки встановлено порушення підприємством пп. 7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених TOB «Вертхаус», TOB «Парматек»та TOB «Кренбер буд»,.

На підставі акту перевірки від 11.10.2010р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2010 р. №0001621502/0 про визначення податкових зобов'язань по ПДВ на суму 174544,11 грн., в т.ч. з основного платежу - 128942,84 грн., фінансових санкцій - 45601,27 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності здійснених позивачем угод та неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно зіст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені договори купівлі-продажу № ВХ -21 від 01.06.2010 року з ТОВ «Вертхаус»; №30 від 03.06.2010 року з ТОВ «Парматек»; №КБ-10 від 03.05.2010 року з ТОВ «Кренбер буд»(а.с.92-97 т.1).

Відповідно до умов зазначених договорів, ТОВ «Вертхаус», ТОВ «Парматек»та ТОВ «Парматек»(далі за текстом -продавці) зобов'язувались продати позивачу обладнання та комплектуючі, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити, отриманий товар.

ПДВ за зазначеними вище договорами віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідач вважає, що зазначені договори не були направлені на реальне виконання господарських операцій між сторонами договорів, тобто угоди не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з такими доводами відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 ЦК України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Колегія суддів зазначає, що договори, які укладені між позивачем та ТОВ «Вертхаус», ТОВ «Парматек»та ТОВ «Парматек» не містять вищенаведених положень, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину, а саме найменування, ціни, кількості, якості та асортименту товару.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, відповідно до зазначених договорів, а саме: товарно-транспортні накладні, довіреність на отримання товару інші первинні документи, що підтверджують зберігання товару та використання у власній господарській діяльності, що вказує на відсутність реального виконання договорів купівлі-продажу.

Таким чином, позивачем не надано доказів, які б підтверджували придбання, транспортування та оприбуткування на складі товарів на повну суму ПДВ включену ним до складу податкового кредиту.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивач та його контрагенти ставили за мету не виконання договорів купівлі-продажу, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов"язань.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави , вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що договір купівлі-продажу № ВХ -21 від 01.06.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Вертхаус»; договір купівлі-продажу №30 від 03.06.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Парматек»; договір купівлі-продажу №КБ-10 від 03.05.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ «Кренбер буд» суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

Згідно з п.п.7.5.1 ст.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Враховуючи, що договори купівлі-продажу, укладені позивачем з ТОВ «Вертхаус», ТОВ «Парматек»та ТОВ «Парматек» є нікчемними вони не можуть підтверджувати придбання позивачем товарів у зазначених контрагентів та бути підставою для отримання податкової накладної.

За таких обставин, колегія судів вважає, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за датою отримання податкових накладних від ТОВ «Вертхаус», ТОВ «Парматек»та ТОВ «Парматек».

Іншою підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» вважається списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або виписка відповідного рахунку (товарного чека).

З матеріалів справи вбачається, що оплата проводилась ТОВ «Сан Хаус»у готівковій формі, відповідно до прибуткових касових ордерів фактично кожний день у м.Києві, проте підприємство позивача знаходиться у м. Шостка, що враховуючи відстань між зазначеними містами ставить під сумнів реальність здійснення оплати придбаних у контрагентів товарів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обидві події з якими Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право на податковий кредит за зазначеними операціями у позивача відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про реальність здійснення позивачем господарської операції згідно зазначених вище договорів купівлі-продажу та правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за вказаними договорами до складу податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.160, 196, п.3 ст.198, п.3,4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 р. по справі № 2а-1870/3213/11 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Хаус»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2012 р.