Ухвала суду № 23848655, 13.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 р.Справа № 2а-15499/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2011р. по справі № 2а-15499/11/2070

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області

про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови від 08.11.2011 року ВП № 26286896 про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови повернуто позивачеві.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2011р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції, враховуючи приписи частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", вказана справа підлягає розгляду Балаклійським районним судом Харківської області як адміністративним судом та не підсудна Харківському окружному адміністративному суду, оскільки позивач оскаржує постанову про накладення штрафу, прийняту державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Балаклійським районним судом Харківської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як свідчить зміст позовних вимог, позивач, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, просить скасувати постанову ВП № 26286896 від 08.11.2011 року, яка винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області під час виконання виконавчого листа, виданого 26.04.2011 року Балаклійським районним судом Харківської області по адміністративній справі № 2-а-2237/11, яким зобов'язано Головне УПФУ в Харківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії Луць А.П. з підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.09.2010р. по 13.04.2011р. з урахуванням проведених виплат.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІУ.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 № 2677-VI, Закон України "Про виконавче провадження" викладено в новій редакції.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження України", в редакції від 04.11.2010, яка діє з 09.03.2011, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження України" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження України", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Враховуючи, що позивач є стороною виконавчого провадження ВП№ 26286896 - боржником, а виконавчий лист № № 2-а-2237/11 виданий 26.04.2011 року Балаклійським районним судом Харківської області, вказана адміністративна справа, відповідно до вимог частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", не підсудна Харківському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду Балаклійським районним судом Полтавської області як адміністративним судом.

При цьому, при вирішенні конкуренції між положеннями Закону України "Про

виконавче провадження" та Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з наступного.

Конституцією України встановлено, що Закони України є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про виконавче провадження", в редакції Закону від 04.11.2010 № 2677-VI, який прийнятий пізніше Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005, № 2747-ГУ .

Згідно пункту 6 частини 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2011р. по справі № 2а-15499/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.