Рішення № 2384606, 21.08.2008, Київський районний суд м. Сімферополя

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2008 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

Головуючого, судді Харченко І.О.,

при секретарі Мевлюдовій Ф.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом ТОВ «Фірма „Леді +”» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, -

в с т а н о в и в:

05.10.2007 року фірма „Леді +” звернулася до суду з уточненим та доповненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_4 26.07.2007 року об 17 годині на перехресті вулиць Київської-Шмідта у м. Сімферополь, керуючи належним на праві власності ОСОБА_2 автомобілем НОМЕР_1, рухаючись на забороняючий червоний сигнал світлофору, порушив п.8.7.3 ПДР України. У результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, належний на на праві власності позивачеві. Постановою Київського районного суду м. Сімферополь від 27.08.2007 року ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34 грн. (а.с.8). Оскільки ОСОБА_2 передав на підставі довіреності автомобіль „ТOYOTA Land Cruser”, ОСОБА_3, то вважав ОСОБА_3 належним відповідачем (а.с.33). Від зіткнення автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, сума матеріальної шкоди, яка спричинена володільцю автомобіля, визначена у висновку експерта в сумі 14244,55 грн. Позивач витратив 235,39 грн. на сплату авто товарознавчого дослідження, 405,65 грн. сплатив за проведення авто товарознавчої експертизи, 2000 грн. правової допомоги, 125,27 грн. судового збору. Вказував, що вартість відновлення реклами на автомобілі складає 1002 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з ОСОБА_3 18042,35 грн.

У судовому засіданні представник позивача Коваль О.В. та адвокат позивача пояснили з вищевказаним, просили позов задовольнити.

Ухвалою суду  від  22.10.2007 року  до  участі  в  справі  в  якості  співвідповідача  залучено ОСОБА_3 (а.с.29).

У судовому засіданні відповідача ОСОБА_3, який також представляв у суду інтереси відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, мотивуючи це наступним. На момент ДТП він сидів поруч з водієм ОСОБА_4, який керував автомобілем. Відповідач ОСОБА_3 вказував, що ОСОБА_4 керування автомобілем в його присутності, тобто на законних підставах. Оскільки винний в ДТП ОСОБА_4, то позовні вимоги слідує пред'являти до нього (а.с.62, 63).

У судовому засіданні ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_3, заперечувала проти задоволення позову відносно ОСОБА_3, оскільки на момент ДТП автомобілем керував на законних підставах ОСОБА_4, його вину встановлено судом, а тому саме він повинен нести матеріальну відповідальність перед позивачем за спричинену шкоду.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, без повідомлення причин неприбуття, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

 Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки суду надано достатньо матеріалів та доказів про взаємовідношення сторін.

Ухвалою суду до участі в справі в якості позивача залучено правонаступника фірми «Леді+» товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Леді +».

Вислухавши представника позивача, адвоката ОСОБА_1, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами в порядку ст. 60 ЦПК України суд дійшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 434094, 20.12.1996 року виконавчим комітетом сімферопольської міської ради АР Крим зареєстровано фірму „Леді +”, яка є приватним підприємством з ідентифікаційним кодом 23892515 (а.с.52, 54).

На підставі рішення засновника фірми «Леді+» від 15.05.2008 року була змінена організаційно-правова форма фірми «Леді+», створеної к приватне підприємств шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Леді +». Згідно статуту ТОВ «Фірма Леді +» є правонаступником усіх прав та обов'язків Фірми «Леді+» зареєстрованої виконкомом Київської районної ради народних депутатів м. Сімферополь розпорядженням № 021-30/49-1 від 20.02.1996 року, ідентифікаційний код 23892515.

26.07.2007 року о 17 годині на перехресті вулиць Київської-Шмідта м. Сімферополь, зіткнулися автомобіль марки НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіль марки НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6. (а.с.6, 8, 9, 26).

Автомобіль НОМЕР_2, належить на праві власності позивачу (а.с.7, 59).

АвтомобільНОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.27).

Постановою Київського районного суду м. Сімферополь від 27.08.2007 року ОСОБА_4 був визнаний винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП й притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34 грн. (а.с.8).

Адміністративна справа відносно водія автомобіля марки НОМЕР_2, ОСОБА_6 припинена за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.9).

Згідно до частини 4 статі 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Оскільки, постанова Київського районного суду м.Сімферополя від 27.08.2007 року не скасована відповідним судом у порядку, визначенному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вона ухвалена, тому суд визнає провину водія ОСОБА_4 в ДТП встановленою та не потребуючий доказуванню.

Відповідно до довіреності ВЕО № 204998 від 12.04.2007 року, без встановлення строку її дії, ОСОБА_2 уповноважив відповідача ОСОБА_3, керувати, експлуатувати та розпоряджуватися на розсуд ОСОБА_3, належним ОСОБА_2 автомобілем НОМЕР_1 (а.с.26).

Відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху України володілець транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, маючу при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6, із змінами, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, дії відповідача ОСОБА_3. щодо передачі керування автомобілем „ТOYOTA Land Cruser”, є правомірними. На час скоєння ДТП за кермом автомобілю знаходився водійОСОБА_4 З його винних дій сталася це дорожня пригода, в наслідок якої було пошкоджено автомобіль марки „CHEVROLET AVEO”, а позивачу спричинена матеріальна шкода.

Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За таких обставин саме з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода та інші витрати.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог части 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі зношенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права /реальні збитки/; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено /упущена вигода/ (п.п.1 і 2 ч.2 ст.22 ЦК України ). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача марки „CHEVROLET AVEO”, отримав механічні пошкодження, розмір яких визначено у висновку судової авто товарознавчої експертизи № 11/151 від 28.12.2007 року і відповідно до якого, сума матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля марки „CHEVROLET AVEO”, дорівнює 14244 грн. 50 коп. (а.с.72-74). Судом встановлено, що до подання позову в суд позивачем автомобіль було відремонтовано. На його відновлення позивачем фактично було витрачено 11355 грн. 00 коп., а тому саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Разом с тим, суд не находить підстав для задоволення вимог у частині стягнення 1002 грн., сплачених позивачем 11.09.2007 року за рахунком-фактурою № СФ-0000145, за виготування та встановлення реклами на автомобілі, оскільки позивач не навів доказів пошкодження реклами, встановленої на автомобілі до ДТП, у обсязі, який коштує 1002 грн. Так, ні у висновку № 11/125 авто товарознавчого дослідження, ні у висновку судової авто товарознавчої експертизи № 11/151 ні йдеться мова про пошкодження рекламної наклейки на кузові автомобіля позивача (а.с.10-19, 72-76).

Позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на оплату авто товарознавчого дослідження в сумі 235 грн. 30 коп. та витрати позивача по повідомленню учасників процесу в сумі 132 грн. 15 коп.. Відповідно до ст.79 ЦПК України ці витрати не пов'язані з розглядом судової справи і до таких витрат не застосовуються правила гл.8 ЦПК України. Але суд вважає за можливе віднести їх до фактичних витрат позивача пов'язаних з ДТП, а тому вони підлягають стягненню з відповідача, як матеріальні збитки й це буде відповідати принципам розумності та справедливості.

На підставі ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені ним судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в сумі 117 грн. 22 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополь в сумі 30 грн., витрати по оплаті за проведення судової авто товарознавчої експертизи в сумі 405 грн. 65 грн. За правову допомогу позивачу адвокатом ОСОБА_1 суд вважає можливим й доцільним стягнути з відповідача та користь позивача 2000 грн.

В решті вимог відмовити.

В позові ТОВ «Фірма Леді+» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити за відсутністю їх вини у скоєнні ДТП та відповідної матеріальної шкоди.

На підставі ст.ст. 22, 1187, 1188 ЦК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 року № 6, із змінами, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, с у д -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «Фірма Леді +» до ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Фірма Леді+», ідентифікаційний код 23892515, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди по відновленню автомобіля після ДТП - 11355  грн., матеріальних збитків - 367 грн. 45 коп., судових витрат по сплаті судового збору в сумі 117 грн. 22 коп., за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополь в сумі 30 грн., по оплаті за проведення судової авто товарознавчої експертизи в сумі 405 грн. 65 грн., правову допомогу 2000 грн., а всього - 14275 грн. 32 коп.

В решті вимог відмовити.

В позові до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд міста Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: