Ухвала суду № 23813251, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-25362/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Вільхового Ю.Ф., Миськів Л.І.

відповідача Шляхової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агропродторг»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 2-а-40983/09/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агропродторг»(правонаступника Акціонерного товариства закритого типу «Агропродторг»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 04.08.2009 № 0002542305/0, № 0002532305/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

ПАТ «Агропродторг»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийняті на підставі акту перевірки від 22.07.2009 № 3690/23-05/30755093, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат витрати з придбання товару та до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені з ПП «Неля», яке, в свою чергу, придбало товар на підставі нікчемного правочину і в подальшому реалізувало його позивачеві.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції є документально підтвердженими первинними бухгалтерськими документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, складськими квитанціями на зерно. ПП «Неля»зареєстровано платником податку на додану вартість, тому мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Отриманий товар використано в господарській діяльності позивача, про що свідчить факт подальшого продажу товару ТОВ «Кернер-Трейд». Заниження та несплата ПП «Неля»податкових зобов'язань не впливає на право позивача на включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт прийняття зерновим складом від позивача на зберігання зерна не підтверджено доказами, оскільки залучені до матеріалів справи реєстри накладних, які судом першої інстанції вважалися складськими квитанціями, не є складськими квитанціями, оскільки не відповідають вимогам Постанови КМУ «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно»від 11.04.2003 № 510. Відомості про перевезення зерна документально не підтверджені. Відкоригувавши власні податкові зобов'язання шляхом зменшення валового доходу від продажу товару, ПП «Неля»погодилося з висновками податкового органу про безтоварність спірних господарських операцій. Факт проведення розрахунків готівкою є недоведеним.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, досліджувати первинні бухгалтерські документи у сукупності.

Судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено питання щодо умов поставки товару, зокрема щодо передачі товару від продавця до покупця, належним чином не досліджені усі первинні документи у їх сукупності, складені за наслідками здійснення операцій з придбання товару та його оплати.

Висновок суду апеляційної інстанції про невідповідність реєстрів накладних вимогам, що висуваються до складських квитанцій, є необґрунтованим, оскільки реєстри накладних та складські квитанції це первинні документи з передачею різної інформації про діяльність підприємства, зокрема у реєстрах накладних вказуються дані аналізу середньодобової проби (п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 «Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання», затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2005 № 310 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2005 за № 819/11099), а складські квитанції є складськими документами і можуть виписуватись на підставі реєстру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 № 510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно».

Також суд апеляційної інстанції, визнавши таким, що свідчить про неправомірність формування позивачем валових витрат, факт коригування постачальником власних податкових зобов'язань, не з'ясував суті та підстави такого коригування.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суди повинні взяти до уваги, що наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суди повинні врахувати, що певні порушення постачальником товару вимог податкового законодавства самі по собі не впливають на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України було її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу щодо настання відповідних протиправних наслідків. Самого по собі порушення певних вимог податкового законодавства за наслідками вчинення таких господарських зобов'язань недостатньо для висновку про нікчемність господарських зобов'язань.

Також суди повинні належним чином дослідити обставину щодо коригування постачальником власних податкових зобов'язань за спірними операціями, встановити підстави для такого коригування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агропродторг»задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

О.М. Нечитайло