Ухвала суду № 23813154, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-11491/10-С

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Калініної О.Д.

відповідача Кеміня В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (правонаступника Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області)

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010

у справі № 2-а-11991/09/0570

за позовом Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» (правонаступник «Закритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник»)

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 20.07.2009 № 0000562341/0.

Горлівська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та процесуального права: п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну позивача у справі -Закритого акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник»на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Горлівський машинобудівник»у зв'язку зі зміною найменування підприємства. Також здійснено заміну відповідача у справі - Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на її правонаступника -Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби у зв'язку з проведенням реорганізації.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2009 № 0000562341/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14071977,00 грн., в тому числі 9381318,00 грн. основного платежу та 4690659,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.07.2009 № 1995/23-3/31534348, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягає у тому, що позивач, не зважаючи на висновки податкового органу, викладені в актах перевірок від 06.03.2008 № 382-23-3/31534348 та від 13.03.2008 № 407/23-1-511/31534348, про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у вересні 2007 року на суму 6644666,00 грн., та порушення позивачем вимог п.п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.5.2 п.7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 1341658,00 грн. у листопаді 2007 року, скористалося правом, визначеним п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та включило залишок від'ємного значення, не відшкодованого у попередньому податковому періоді, до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таким чином, позивач не відкоригував залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 26) за жовтень - грудень 2007 року, січень -грудень 2008 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 9381318 грн.

На підставі акту перевірки від 06.03.2008 № 382-23-3/31534348 податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000252341/0 від 19.03.2008 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 9966999,00 грн., у тому числі 6644666,00 грн. основного платежу та 3322333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі акту перевірки від 13.03.2008 № 407/23-511-1/31534348 податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022342/0 від 19.03.2008 про визначення позивачеві податкового зобов'язання у загальній сумі 1878321,00 грн., у тому числі 1341658,00 грн. основного платежу та 536663,00 грн. штрафних санкцій.

26.03.2008 позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000252341/0 від 19.03.2008 та податкове повідомлення-рішення № 0000022342/0 від 19.03.2008 до Донецького окружного адміністративного суду.

Суд касаційної інтонації не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Зокрема, з огляду на встановлену судами попередніх інстанцій обставину щодо оскарження до суду податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з якими податкова інспекція пов'язує відсутність у позивача права за правилом п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включати залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та виходячи з положень п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, відповідно до яких при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, щодо виникнення у позивача обов'язку врахувати виявлений податковим органом факт завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та у зв'язку з цим не включати до складу податкового кредиту наступних періодів залишок від'ємного значення у попередньому податковому періоді.

Порушень судами попередніх інстанцій п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, на що посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції також не вбачає, оскільки вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі 2-а-11991/09/0570 до вирішення справи № 2-а-8123/08 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з якими податкова інспекція пов'язує відсутність у позивача права включати залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. У даній справі 2-а-11991/09/0570 обов'язок позивача відкоригувати залишок від'ємного значення податковий орган пов'язує з конкретними обставинами -з самостійним визначенням податковим органом позивачеві податкових зобов'язань внаслідок виявлених в ході перевірок фактів їх занижень, а відтак, для правильного вирішення даної справи значення мала обставина щодо фактичного узгодження позивачем таких зобов'язань саме на спірні періоди. Можливе узгодження таких зобов'язань у зв'язку з розглядом справи № 2-а-8123/08 могло вплинути на права та обов'язки позивача у періоді, коли б відбулося таке узгодження.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.І. Бившева

О.М. Нечитайло