Ухвала суду № 23813104, 02.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2012 р. м. Київ К-15798/08-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Господарського суду Сумської області від 22.05.2008

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2008

у справі № АС 3/181-08

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Обрій»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Сумської області від 22.05.2008 позов задоволено повністю. Визнано незаконними дії Конотопської МДПІ щодо нарахування пені на суму податкового зобов'язання, строки давності щодо стягнення якого минули. Визнано нечинною першу податкову вимогу від 19.12.2007 № 509 в частині вимог щодо сплати пені в сумі 12451,04 грн. та другу податкову вимогу від 11.02.2008 № 81. Зобов'язано Конотопську МДПІ анулювати незаконне нарахування пені у сумі 12451 грн. і визнати вільним від зобов'язання щодо перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті орендної плати за земельні ділянки у 2001-2004 роках в сумі 33346,73 грн. на підставі п.п. 15.1.1 та п.п. 15.2.1 п. 15.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Стягнуто з Держбюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати державного мита.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2008 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Конотопської МДПІ щодо нарахування пені в сумі 12451,04 грн. Визнано нечинними першу податкову вимогу від 19.12.2007 № 509 в частині вимог щодо сплати пені в сумі 12451,04 грн. та другу податкову вимогу від 11.02.2008 № 81. В решті позову відмовлено.

Конотопська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.3 ст. 1, п.п. 7.7 ст.7, п.п. 16.1.1 п. 16.1, п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 8, п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки № 300/23-10/746/23817488/135док від 29.07.2004 зафіксовано факт неперерахування позивачем утриманого прибуткового податку з громадян по земельним паям за період з 01.04.2001 по 01.06.2004 на суму 33436 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом нараховано пеню в сумі 12541,04 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

Суми податку з доходів, виплачених за оренду земельних паїв, після 01.07.2004 позивачем перераховувались до бюджету своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями.

Податковим органом не надано документів, які б дозволяли встановити, яким чином та за якими платіжними документами здійснювалось зарахування сум податку з доходів фізичних осіб з надходжень від платника самостійно податковим органом. Документального підтвердження розрахунку пені також не надано.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на відсутність підстав вважати нарахування позивачеві пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання правомірним.

Позивач, перерахувавши суми податку за визначений ним період, виконав свої податкові зобов'язання зі сплати такого податкового зобов'язання за такий період.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 цього ж Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Оскільки у податкової інспекції не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку за інші періоди, ніж визначені позивачем, то нарахування пені, виходячи із дати погашення позивачем інших зобов'язань, є помилковим.

Зважаючи на те, що неврахування судом апеляційної інстанції такої позиції не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло