Постанова № 23812325, 03.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 травня 2012 р. № 2-а- 2116/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання Крайник Т.О., за участі сторін: представник позивача - Черніченко Т.В., представник відповідача 1 - не зявився, представник відповідача - 2 не зявився, третя особа - 1 не зявилася, представник третьої особи - 2 Катеринюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до 1. Відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції, 2. Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, третя особа 1- ОСОБА_3 про скасування постанови, третя особа - 2 ПАТ КБ "ПриватБанк" про скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мегбанк» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 1. відділу Державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції, 2. відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, третя особа 1 - ОСОБА_3, третя особа 2 - ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просить суд визнати недійсною Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011, винесеної відділом Державної виконавчої служби Вовчанського РУЮ, якою накладено арешт на нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції виключити з-під арешту накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011, а також арешту накладеного на підставі інших документів виконавчого проводження, винесеними після 17.04.2007, майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно Іпотечного договору №141П/2007-з від 17.04.2007, а саме нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсною Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21227184 від 08.09.20.10, винесеної Відділом Державної виконавчої служби Харківського РУЮ, якою накладено арешт на все майно в межах суми боргу у розмірі 29316,29 грн., в частині накладання арешту на нежиле приміщення - кафе, літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції виключити з-під арешту накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження, ВП № 21227184 від 08.09.20.10, винесеної ВДВС Харківського РУЮ, а також арешту накладеного на підставі інших документів виконавчого проводження, винесеними після 17.04.2007, майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно Іпотечного договору № 141П/2007-з від 17.04.2007, а саме нежиле приміщення «кафе» літ. А-1, загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що є заставодержателем об'єкту нерухомості; накладення органом державної виконавчої служби арешту на даний об'єкт суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження» та порушує інтереси ПАТ «Мегабанк» на одержання заборгованості по наданим ОСОБА_3 кредитам за рахунок вартості цього об'єкту нерухомості.

Відповідач 1 - відділ Державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції зазначив, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та жодних порушень законодавства не допущено. При розгляді справи поклався на розсуд суду.

Відповідач 2 - відділ Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав їх невідповідності дійсності та відсутності обґрунтованого пояснення і законодавчого підтвердження. У задоволенні позову просив відмовити .

Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» проти заявлених позовних вимог заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача та третьої особи 2 в судовому засіданні 03.05.2012 року підтримали свою правову позицію по справі.

Представник відповідача 1 в судове засідання 03.05.2012 року не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача 2 та третьої особи 1 в судове засідання 03.05.2012 року не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи те, що відповідно до ст. 35 КАС України відповідача 2, третю особу 1 було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку розглядати справу за наявними в ній матеріалами, без участі зазначених сторін.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 17.04.2007 року між ВАТ «Мегабанк» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 141П/2007, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти (надалі кредит) на придбання нерухомого майна у розмірі 543600,00 грн. на строк з 17.04.2007 року до 16.04.2017 року, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 18,0 процентів річних.

Відповідно до п. 2.1 Договору зобов'язання за Договором забезпечується нерухомим майном згідно з іпотечним договором та порукою фізичної особи згідно з договором поруки.

17.04.2007 року між ОСОБА_3 (надалі - Іпотекодавець) та ВАТ «Мегабанк» (надалі - Іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір № 141П/2007-з, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 683, відповідно до умов якого даний договір забезпечує виконання Іпотекодержателем зобов'язання за кредитним договором від 17.04.2007 року № 141П/2007 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, згідно з умовами якого Іпотекодержателем було надано Іпотекодавцеві кредит у сумі 543600,0 грн. з 17.04.2007 року по 16.04.2012 року зі сплатою 18% річних.

Згідно п. 1.2 Договору предметом іпотеки є нежиле приміщення «кафе» літ. А-1, загальною площею 192,1 кв.м., яке розташована за адресою АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 зареєстрованим № 685 від 17.04.2007 року та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів за № 2031317 від 17.04.2007 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів за № 3845939 від 17.04.2007 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, відшкодування витрат щодо утримання і збереження предмета іпотеки, відшкодування витрат щодо страхування предмета іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання іпотечного договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Сторони домовилися, що згідно зі звітом про оцінку майна від 16.12.2006 року, наданим ВАТ «ФІНІНВЕСТ» вартість предмета іпотеки становить 679500,0 грн.

Як вбачається з Іпотечного договору № 141П/2007-з від 17.04.2007 року, цей договір на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки накладено заборону відчуження на нежитлове приміщення «кафе» літ. А-1, загальною площею 191,2 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 688.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 23836286 від 08.02.2012 року, в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис 1 про заборону на нерухоме майно, зареєстрованого 17.04.2007 року за № 4817579 реєстратором - приватний нотаріус ОСОБА_4 на підставі Іпотечного договору, об'єкт обтяження - нежиле приміщення, кафе, загальною площею 192,1 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2010 року за вх. № 3948/03-3315 на адресу відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з метою виконання виконавчого листа № 2-821/2010, виданого 04.06.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом в розмірі 29316,29 грн. з одночасним забезпеченням виконання рішення суду шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника.

08.09.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області на підставі заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 21227184 виконавчого листа № 2-821, виданого 04.06.2010 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитом в розмірі 29316,29 грн. та надано строк для добровільного виконання протягом 7 днів з моменту отримання постанови.

Як вбачається з п.п. 4, 5 зазначеної постанови державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 у межах суми звернення стягнення 29316,29 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Копії постанови направлені для виконання до МБТІ, КП «ХРБТІ», Земельного кадастру, УДАІ Харківської області, для сторін виконавчого провадження - для відома.

Враховуючи умови Іпотеченого договору, відповідно до яких судом було встановлено, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, суд приходить до висновку про накладення державним виконавцем арешту, зокрема, й на нежиле приміщення «кафе» літ. А-1, загальною площею 192,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 28410088, виданого 08.09.2010 року Харківською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 21227184 від 08.09.2010 року відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області внесено реєстраційний запис про арешт нерухомого майна в межах суми боргу у розмірі 29316,29 грн.

На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 21227184 від 08.09.2010 року відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про публічне обтяження арештованого рухомого майна в межах суми боргу у розмірі 29316,29 грн. з терміном дії до 08.09.2015 року (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 28410101 від 08.09.2010 року).

24.03.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-821 від 04.06.2010 року, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитом в розмірі 29316,29 грн. встановлено, що згідно заяви стягувача від 02.03.2011 року та акту державного виконавця від 02.03.2011 року, боржник ОСОБА_3 фактично мешкає та працює за адресою АДРЕСА_1, що відноситься по територіальності до відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції.

24.03.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова по виконавчому провадженню № 21227184 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-821, виданого 04.06.2010 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитом в розмірі 29316,29 грн.

Копії постанови 24.03.2011 року направлені сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2011 року по виконавчому провадженню № 28297060 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-821/10, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за кредитом в розмірі 29316,29 грн. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження та надано строк для самостійного виконання рішення суду до 29.08.2011 року.

Відповідно до довідки КП «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» № 522 від 15.09.2011 року згідно архівних реєстраційних матеріалів станом на 15.09.2011 року на ім'я ОСОБА_3 зареєстроване право власності на нежиле приміщення «кафе», розташоване за адресою АДРЕСА_1

22.09.2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-821/10, виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за кредитом в розмірі 29316,29 грн. постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить.

22.09.2011 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011 року по виконавчому провадженню № 28297060 внесено реєстраційний запис про арешт нерухомого майна, об'єктом якого є нежиле приміщення «кафе», розташоване за адресою АДРЕСА_1 (витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 33056223 від 22.09.2011 року).

27.03.2012 року державним виконавцем державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції складений акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано і накладено арешт на нежиле приміщення «кафе», загальною площею 192,1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 попередня вартість якого складає 50000,00 грн.

Предметом оскарження даної адміністративної справи є постанова відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 08.09.2010 року та постанова відділу Державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області від 22.09.2011 року.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи, що оскаржувані позивачем постанови винесені в різний проміжок часу, в період якого діяли різні редакції Закону України «Про виконавче провадження», суд, при вирішенні справи керується Законом України «Про виконавче провадження», в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 21227184 від 08.09.20.10, винесеної Відділом Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції та постанови від 22.09.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної відділом державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» № 606 -ХIV від 21.04.1999 року (надалі - _Закон № 606).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1 Закону № 606).

Відповідно до ст. 18 Закону № 606 (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2010 року) та ст. 19 (в редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011 року) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до вимог Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Статтею 52 цього Закону (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2010 року) та ст. 54 (в редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011 року) передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що спірні постанови, якими був накладений арешт винесені 08.09.2010 року та 22.09.2011 року.

З виписки/особового рахунку № НОМЕР_1, на якому обліковується заборгованість ОСОБА_3 по тілу кредиту за кредитним договором № 141П/2007 року від 17.04.2007 року, вбачається, що заборгованість станом на 14.02.2012 року становить 500700,0 грн.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі не мали визначених ст. 52 підстав для накладення арешту на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, по-перше, право застави виникло до винесення судового рішення про стягнення з боржника ОСОБА_3 коштів, на підставі яких було накладено арешт, а по-друге заборгованість боржника перед позивачем є меншою ніж вартість предмета застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 62-1 Закону України № 606 (в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2010 року) на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

З системного аналізу положень Закону № 606, п. 5.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованого Мінюстом України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, Закону України від 19 червня 2003 року № 979-ІУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІУ «Про іпотеку», (в редакціях, чинних на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2010 року) вбачається, що звернення стягнення на майно боржника, яке є предметом Іпотеки, можливо тільки за наявності в провадженні відділу державної виконавчої служби виконавчого документа щодо задоволення вимог стягувача -іпотекодержателя, тобто кредитодавця за іпотечним договором.

Судом встановлено, що позивач, ПАТ "Мегабанк" не має статусу стягувача за виконавчим провадженням про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, яке перебувала у провадженні відповідача 2. А відтак, спірна постанова від 08.09.2010 року в частині накладення арешту виносилась не для задоволення вимог позивача.

З приводу правової природи накладеного спірними постановами від 08.09.2010 року та від 22.09.2011 року арешту суд зазначає, що відповідно до Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Підпунктом 5.1.1 п.5.1 розділу 5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 із змінами та доповненнями, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.12.1999р. за №865/4158; далі за текстом -Інструкція) звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до п. 5.3 Інструкції стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено в разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна".

Інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна можна отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 N 31/5 "Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", зареєстрованим в Мін'юсті України 10.06.99 за N 364/3657.

Відповідно до п.п.5.6.1 п.5.6 розділу 5 Інструкції арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. При цьому, за приписами п.п.5.6.2 п.5.6 розділу 5 Інструкції арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що спірною постановою було накладено арешт при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, то суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах арешт був застосований відповідачем як спосіб забезпечення збереження майна боржника для його подальшої реалізації в межах виконавчого провадження.

З системного аналізу приписів Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність такого рішення вимогам ч.3 ст.2 названого кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас з цим суд бере до уваги, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України означена невідповідність може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише в тому разі, коли таке рішення порушує права, свободи та інтереси саме того суб'єкта права, який звернувся за їх захистом до адміністративного суду.

При вирішенні справи суд вважає за можливе врахувати правові позиції, які викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) в частині розуміння визначення права та інтересу.

Так, у п.1 резолютивної частині даного рішення Конституційний суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах відповідач визначив об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 як можливе джерело погашення заборгованості ОСОБА_3 за виконавчим провадженням, в межах якого стягувачем є ПАТ КБ «ПриватБанк», що суперечить інтересу позивача, який є іпотекодержателем даного об'єкту нерухомості.

За таких обставин, заявлений позов підлягає задоволенню в частині скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 08.09.2010 року в частині накладення арешту на нежиле приміщення «кафе», літ. А-1, загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції харківської області.

Відповідно до ст. 60 Закону № 606 у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Вирішуючи спір в частині вимог про зобов'язання відповідача виключити майно з-під арешту, суд виходить з того, що положеннями приписів ст.8 Конституції України запроваджено принцип верховенства права, а приписами ст.6 Конституції України встановлено принцип поділу державної влади, і в силу наведених конституційних приписів орган судової влади не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень та вирішувати замість нього ті питання, які законом віднесені до виключної компетенції такого суб'єкта владних повноважень. За правилами ч.3 ст.2 КАС України, якими визначено предмет судової перевірки по справі адміністративної юрисдикції, суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, за результатами якої може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або навпаки утриматись від їх вчинення.

За таких обставин, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню з урахуванням того, що суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень і здійснювати замість нього покладені на цього суб'єкта владні управлінські функції, а отже, шляхом зобов'язання відповідача здійснити дії щодо виключення майна з-під арешту.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Харківського управління юстиції Харківської області та відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області виключити з-під арешту, накладеного на підставі інших документів виконавчого провадження, винесеними після 17.04.2007 року, майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «Мегабанк» згідно Іпотечного договору № 141П\2007, а саме нежиле приміщення кафе літ. А-1, загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки в ході розгляду справи сторонами відповідних документів, окрім оскаржуваних позивачем постанов, якими були накладені арешти на предмет іпотеки, суду не надано, а судом самостійно за правилами ст. 11 КАС України в межах офіційного з'ясування обставин по справі - не виявлено.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах, які є публічно-правовими, то поданий позов належить задовольнити в частині вимоги щодо скасування постанови відділу Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011, винесеної відділом Державної виконавчої служби Вовчанського РУЮ, якою накладено арешт на нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції здійснити дії щодо виключення з-під арешту накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011, майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно Іпотечного договору №141П/2007-з від 17.04.2007, а саме нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21227184 від 08.09.20.10, винесеної Відділом Державної виконавчої служби Харківського РУЮ, якою накладено арешт на все майно в межах суми боргу у розмірі 29316,29 грн., в частині накладання арешту на нежиле приміщення - кафе, літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції здійснити дії щодо виключення з-під арешту накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження, ВП № 21227184 від 08.09.20.10, винесеної ВДВС Харківського РУЮ, майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно Іпотечного договору № 141П/2007-з від 17.04.2007, а саме нежиле приміщення «кафе» літ. А-1, загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1

В решті задоволення адміністративного позову суд відмовляє позивачу.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 183-3, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до 1. Відділу державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції, 2. Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, третя особа 1- ОСОБА_3 про скасування постанови, третя особа - 2 ПАТ КБ "ПриватБанк" про скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011, винесеної Відділом Державної виконавчої служби Вовчанського РУЮ, якою накладено арешт на нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП № 21227184 від 08.09.2010, винесеної відділом Державної виконавчої служби Харківського РУЮ, якою накладено арешт на все майно в межах суми боргу у розмірі 29316,29 грн., в частині накладання арешту на нежиле приміщення - кафе, літ. «А-1», загальною площею 192.1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Вовчанського районного управління юстиції здійснити дії щодо виключення з-під арешту накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.09.2011, майно, що знаходиться в Іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК»згідно Іпотечного договору №14П/2007-з від 17.04.2007, а саме нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м,. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції здійснити дії щодо виключення з-під арешту накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 21227184 від 08.09.2010, винесеної ВДВС Харківського РУЮ, майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «МЕГАБАНК» згідно Іпотечного договору №141П/2007-з від 17.04.2007, а саме нежиле приміщення «кафе», літ. «А-1», загальною площею 192,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету україни на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, код 09804119) судовий збір в сумі 32 (тридцять дві) грн. 18 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст виготовлено 04.05.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.