Постанова № 23811839, 09.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-5242/11

Категорія статобліку 8.2.6

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О. Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Повного товариства «Ломбард «Єврокредит» Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра -Агросвіт»і компанія»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення від 23.09.2011 року №0000592200, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2011 року Повне товариство «Ломбард Єврокредит»Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра -Агросвіт»і компанія»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 23.09.2011 року №0000592200, на підставі якого позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ в сумі 35104,00 грн. (далі -оскаржуване податкове повідомлення -рішення).

09.04.2012 року у судовому засіданні, на підставі проголошеної ухвали, судом було здійснено заміну первісного відповідача, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція на її правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби, у відповідності до ст. 55 КАС України.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 08.08.2011 року по 05.09.2011 року у позивача проводилась документальна планова виїзна перевірка, за наслідками якої посадовими особами відповідача було складено акт перевірки від 12.09.2011 року №78/22-036298835 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення від 23.09.2011 року №0000592200, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ в розмірі 35104,00 грн.

Позивач вважає, що донарахування по оскаржуваному податковому повідомленні -рішенні є безпідставним, так як на підприємстві відсутні факти безоплатного отримання товарів (дорогоцінних металів та виробів з них), адже товар (дорогоцінні метали та вироби з них) було отримано в рахунок погашення позик, виданих фізичним особам та не погашених у встановлені договорами терміни.

У судовому засіданні представники позивача Русинова Л.С., Семирога І.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача Івашкін О.В., Радько Н.І., просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 70 - 72).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що протягом періоду з 12.12.2008 року по 30.06.2011 року, відповідно до положень договорів позики, що укладались під заставу дорогоцінних металів визначено: «у разі непогашення позики в установлені строки, ломбард реалізує заставне майно в Державну скарбницю Національного банку України».

В ході перевірки встановлено, що невикуплена застава після закінчення термінів дії договорів позики до Державної скарбниці Національного банку України не реалізовувалась та оприбутковувалась позивачем на балансі по рахунку 281 «Товари на складі»та відповідно позивачем в деклараціях з податку на прибуток відображався приріст балансової вартості товарів.

Отже за період з 12.12.2008 року по 30.06.2011 року позивачем до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), відносились витрати у вигляді основних сум за кредитами, що надавались протягом перевіряємого періоду та які не були погашені в установлені договорами позики строки, у рахунок погашення боргових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що протоколом загальних зборів засновників (учасників) від 25.11.2008 року №1 було затверджено засновницький договір повного товариства «Ломбард «Єврокредит»Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра -Агросвіт»і компанія»(а.с. 8 -18). 11.12.2008 року позивач зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 1 444 102 0000 006339 (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були наданні письмові пояснення від 05.09.2011 року вих. №02/09 на усний запит відповідача щодо включення до складу валових доходів і валових витрат вартості заставленого майна, яке було вилучено після закінчення строків погашення кредитів і яке було зараховано на баланс підприємства (а.с. 39). В поясненнях зазначено, що за ціною придбання вартості заставленого майна (після оприбуткування на балансі ломбарду) включалась до складу валових витрат згідно з п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а з урахуванням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону, до складу валових доходів. При цьому відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, зазначені витрати були підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 08.08.2011 року по 05.09.2011 року працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2008 року по 30.06.2011 року. Перевірка проводилась з відома генерального директора Семироги Ігоря Миколайовича в присутності головного бухгалтера Русинової Л.С. В результаті проведення перевірки було складено відповідний акт перевірки від 12.09.2011 р. №78/22-0/36298835 (а.с. 20 - 38) (далі -акт перевірки).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755 -VI, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 29101, 60 грн. у тому числі по податковим періодам: за I квартал 2010 року -2685,76 грн.; за II квартал 2010 року -10978,67 грн.; за III квартал 2010 року -4827,54 грн.; за IV квартал 2010 року -5509,61 грн.; I квартал 2011 року -3827,11 грн.; за II квартал 2011 року -1272,91 грн.

- п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а»п. 176.2 ст. 176 ,п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI на загальну суму 247,50 грн., у тому числі за 2011 р. -247, 50 грн.;

- ст. 51, п.70.16 ст. 70, п.п. «б»п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись із актом перевірки, подав відповідачу заперечення на акт перевірки від 15.09.2011 року вих. 07/09 (а.с. 41 -42), в яких зазначив, що він не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки. 20.09.2011 року позивача було повідомлено про розгляд заперечень та відсутність документів, які б спростовували викладені в акті перевірки порушення, а тому висновки акта перевірки є законодавчо обґрунтованими та залишаються без змін (а.с. 43).

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2011 р.: форми «Р»№0000592200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток фінансових установ включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій на 35 104 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 29102,00 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6002,00 грн. (а.с. 44).

Позивач, не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідача, звернувся до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області зі скаргою від 03.10.2011 року вих. №01/10 про скасування даного рішення (а.с. 45 - 47). 11.10.2011 року Рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області вих. №3435/10/25-014 продовжено строк розгляду первинної скарги (а.с. 48). 01.12.2011 року Рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області вих. №4131/10/25-014 «Про результати розгляду первинної скарги», оскаржуване податкове повідомлення -рішення відповідача було залишено без змін. (а.с. 49 - 52).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з п.п. 7.9.1 п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон №283), оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з, отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу

У відповідності до п.п. 7.9.2 п. 7.9. ст. 7 Закону №283, оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з, поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 153 Податкового кодексу України, при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку, відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період такого відчуження; якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються в загальному порядку; ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки). Якщо згідно з умовами договору або згідно із законом об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), то доходи й витрати заставоутримувача визначаються у порядку, встановленому підпунктом 159.3.4 пункту 159.3 статті 159 цього Кодексу, та відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки). Порядок надання та погашення боргових зобов'язань, забезпечених заставою, встановлюється відповідним законом.

На думку суду, відповідач в акті перевірки дійшов хибних висновків про заниження позивачем інших доходів в частині не віднесення до складу валових доходів, доходів у вигляді безоплатно отриманих позивачем товарів, чим порушив пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону (а.с. 82), з огляду на наступне.

За умовами договорів позики, які укладалися позивачем із заставниками (а.с. 119 - 125), позивач видає заставникові грошову позику, а заставник, в забезпечення повернення позики, передає в заставу майно.

Суд вважає, що у даному випадку не відбувалося безоплатного отримання позивачем товарів, оскільки позивач в кожному випадку наперед видавав заставникам грошові кошти за отримане у заставу майно.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. Згідно з Цивільним кодексом України (гл. 71), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.

Водночас, Законом України № 2654-ХІІ «Про заставу»(ст. 19, 25) та ст. 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.

Після підписання договору застави товарів у його сторін не виникає податкових наслідків з податку на прибуток. Адже в цьому випадку право власності на заставлені товари не переходить від заставодавця до заставодержателя. Тому відповідно до Закону № 283 (зокрема, пп. 7.9.1 і пп. 7.9.2 ст. 7) заставодавець і заставодержатель не збільшують свої валові доходи та валові витрати.

Оскільки застава є способом забезпечення зобов'язань, то якщо заставодавець (боржник) своєчасно виконав своє зобов'язання, забезпечене заставою (наприклад, повернув запозичені кошти тощо), то застава припиняється. Причому факт припинення застави через припинення забезпеченого заставою зобов'язання не тягне за собою податкових наслідків ні для заставодержателя, ні для заставодавця.

При відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги (наприклад, у разі невиконання заставодавцем свого зобов'язання, забезпеченого заставою), валові доходи та валові витрати заставодавця та заставодержателя визначаються з певними особливостями.

Так, відповідно до пп. 7.9.5 ст. 7 Закону № 283, відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу цього об'єкта в податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), вважається ціною продажу такої застави. Ціна продажу заставлених товарів, є доходом заставодавця, що на підставі пп. 4.1.3 ст. 4 Закону № 283 включається до складу його валових доходів (з відповідним веденням обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону № 283).

Якщо згідно з умовами договору заставлений товар відчужується у власність заставодержателя в рахунок погашення боргових зобов'язань, це прирівнюється до купівлі заставодержателем цього об'єкта застави в податковий період такого відчуження. Причому основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими заставодержателю, вважається ціною придбання цього майна. Така ціна придбання заставлених товарів відноситься до витрат заставодержателя, які на підставі пп. 5.2.9 ст. 5 Закону № 283 включаються до складу його валових витрат (з відповідним веденням обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону № 283). Доходи або збитки заставодержателя, якщо він після одержання у власність заставленого майна продає його іншим особам, визнаються в загальному порядку.

Тому в момент відчуження об'єкта застави будуть виникати податкові зобов'язання у заставодавця, а також у ломбарда у разі здійснення операцій з продажу заставних цінностей, які не викупив заставодавець-громадянин.

Як було встановлено перевіряючими під час проведення перевірки та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, невикуплена застава після закінчення термінів дії договорів позики до Державної скарбниці Національного банку України позивачем не реалізовувалась, а оприбутковувалась ним на балансі по рахунку 281 «Товари на складі».

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про те, що у позивача не могло виникнути податкових зобов'язань із податку на прибуток фінансових установ, оскільки ним не були здійснені операції з продажу заставних цінностей, які не викупили заставодавці-громадяне.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, представник відповідача не зміг довести правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного суд вважає, що при винесенні податкового повідомлення -рішення від 23.09.2011 року №0000592200 відповідач діяв не на підставах, передбачених законами України, необґрунтовано, а тому його слід скасувати.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.09.2011 року №0000592200.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.04.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом

Суддя О.Ю. Флоренко