Постанова № 23801678, 24.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 5020-1912/2011Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №4 від 07.12.11, комунальне підприємство "Орбіта";

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3-3902 від 19.08.10, фізична особа - підприємець ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Орбіта" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 16 лютого 2012 року у справі № 5020-1912/2011

за позовом комунального підприємства "Орбіта" (пр. Жовтневої Революції, 52, кв. 36 а, Севастополь, 99038)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 99014) (АДРЕСА_4, 99038)

про стягнення 26206,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, комунальне підприємство „Орбіта", звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 48 170,97 грн., у тому числі 41 428,71 грн. основного боргу, 433,42 грн. пені, 5 065,98 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1 242,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору від 16 липня 202 року №78 на господарське обслуговування щодо своєчасної та в повному обсязі оплати наданих позивачем послуг.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою він просив стягнути з відповідача на користь позивача 26 206,98 грн., у тому числі 23 504,99 грн. основного боргу за період: вересень 2009 року - листопад 2011 року, 1 615,69 грн. індексу інфляції, 332,68 грн. пені та 3% річних у розмірі 753,62 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 лютого 2012 року у справі №5020-1912/2011 (суддя С.М. Альошина) у задоволенні позову комунального підприємства „Орбіта" відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, комунальне підприємство „Орбіта" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове яким позовні вимоги (з урахуванням уточнень) задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

13 квітня 2012 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційному скаргу в якому він проти її задоволення заперечував та наполягав на залишенні рішення господарського суду без змін.

Розгляд справи не одноразово для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи відкладався.

У судовому засіданні, призначеному на 24 квітня 2012 року, представник комунального підприємства „Орбіта" підтримав свої доводи та заперечення у повному обсязі, представник відповідача у суді відхилив доводи апеляційної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства та спростовуються доказами, наданими під час судового розгляду дійсного спору, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

16 липня 2002 року між комунальним підприємством „Орбіта" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовник) був підписаний договір №78 на господарське обслуговування.

Відповідно до розділу 1 цього договору, він регулює на добровільній основі взаємовідносини сторін з надання господарських послуг на території Юмашевського ринку у зв'язку з розміщенням там павільйонів суб'єктами підприємницької діяльності.

За умовами розділу 2 договору Державне комунальне підприємство „Орбіта" виконавець визначає на підставі договору та згідно затвердженого проекту реконструкції Юмашевського ринку місце для розміщення павільйону з метою організації стаціонарної торгівлі на території Юмашевського ринку (підпункт 2.1.1. договору).

Згідно з підпункт 2.1.2. договору позивач також надає необхідне сприяння у вирішенні поточних задач, пов'язаних зі створенням сприятливих умов для торгівлі.

Відповідно до підпункт 2.1.3. договору комунальне підприємство „Орбіта" організовує протипожежний, санітарно-епідемічний контроль на встановленій території Юмашевського ринку, а також за дотриманням вимог, які ставляться до торгівлі окремими видами товарів

Підпунктом 2.1.4. вказаного договору встановлено, що виконавець здійснює регулярне прибирання прилеглої до павільйону території, обладнує місця збирання сміття, організовує його вивезення, забезпечує підключення електроенергії, охорону території.

Відповідно до підпункт 2.2.1. договору фізична особа-підприємець ОСОБА_4 утримує павільйон у справному технічному та протипожежному стані, не порушує його архітектурний вигляд, вивіску узгоджує з Державним комунальним підприємством „Орбіта".

Згідно з підпунктом 2.2.2. договору замовник дотримується санітарних та протипожежних вимог, правил, культури обслуговування покупців, не допускає забруднення прилеглої території, утворене сміття та предмети тари -упакування відносить до місць загального збирання сміття.

Підпунктом 2.2.3. договору встановлено, що відповідач повинен щомісячно, до 5-го числа чергового місяця, перераховувати на розрахунковий рахунок 260093020737 в АБ „Таврика" Державного комунального підприємства „Орбіта" чи вносити до каси Державного комунального підприємства „Орбіта" плату за послуги у розмірі, згідно затвердженої калькуляції (з урахуванням зміни цін та витрат), про що останнє повідомляє СПД з 30 днів. За кожен день прострочення оплати стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми платежу, яка склалася (;

Відповідно до підпункт 2.2.4. договору замовник також не займає території ринку поза павільйоном для організації торгівлі, складування товару та інших цілей .

Згідно з підпунктом 2.2.5. договору сторони не вправі передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам без письмової згоди іншої сторони.

Підпунктом 2.2.6. договору передбачено, що замовник повинен при передачі в оренду іншим особам повідомляти Державне комунальне підприємство „Орбіта" у 10-денний строк.

Договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по пр. Жовтневої революції, 61 (пункт 3.1 договорів).

Протягом дії Договору позивачем було затверджено декілька калькуляцій - розрахунків вартості господарського обслуговування торгівельних павільйонів на Юмашевському ринку, відповідно до яких одне торгове місце дорівнює двом повним чи неповним квадратним метрам; вартість одного торгового місця з 01 лютого 2007 року становить 58,60 грн. (з ПДВ), з 01 травня 2010 року - 65,81 грн. (з ПДВ), з 01 січня 2011 року - 68,17 грн. (зПДВ). Всі калькуляції - розрахунки були надіслані відповідачу.

Крім того, як убачається з наказу №70 від 01 грудня 2010 року, про зміни в калькуляції на господарське обслуговування, підприємців ринку „Юмашевський" було повідомлено шляхом оголошення по гучномовнику.

На виконання умов вищевказаного договору позивач регулярно виставляв відповідачеві рахунки на оплату господарського обслуговування павільйону, що підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками-актами виконаних робіт.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення плати за договором від 16 липня 2002 року №78 на господарське обслуговування виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога комунального підприємства „Орбіта" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості за надані за договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, 16 липня 2002 року між комунальним підприємством „Орбіта" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (замовник) був підписаний договір №78 на господарське обслуговування.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Протягом дії Договору позивачем було затверджено декілька калькуляцій - розрахунків вартості господарського обслуговування торгівельних павільйонів на Юмашевському ринку, відповідно до яких одне торгове місце дорівнює двом повним чи неповним квадратним метрам; вартість одного торгового місця з 01 лютого 2007 року становить 58,60 грн. (з ПДВ), з 01 травня 2010 року - 65,81 грн. (з ПДВ), з 01 січня 2011 року - 68,17 грн. (зПДВ). Всі калькуляції - розрахунки були надіслані відповідачу.

Крім того, як убачається з наказу №70 від 01 грудня 2010 року, про зміни в калькуляції на господарське обслуговування, підприємців ринку „Юмашевський" було повідомлено шляхом оголошення по гучномовнику.

З огляду на те, що у відповідача 19 торгових місць, вартість господарського обслуговування в місяць складала 1 113,40 грн. до 1 травня 2010 року, з 01 травня 2010 року складає 1 250,39 грн., з січня 2011 року складає 1 295,23 грн.

Так, колегія судді зазначає, що сума нарахувань з вересня 2009 року по листопад (включно) 2011 року, складає 23 504,99 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

В свою чергу, визначення понять „штраф", „пеня" наводиться в статті 549 Цивільного кодексу України, згідно з якою пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось вище судом, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати господарського обслуговування за період з березня 2009 року по березень 2011 року, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору, за кожен день прострочення оплати послуг стягується пеня в розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, перевіривши надані позивачем розрахунки за період вересень 2009 року - листопад 2011 року, індексу інфляції у розмірі 1 615,69 грн., 332,68 грн. пені та 3% річних у розмірі 753,62 грн. - судова колегія погоджується з їх правильністю та задовольняє позовні вимоги щодо їх стягнення.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання внаслідок закінчення строку дії вищенаведеного договору, а також на те, що павільйони, за обслуговування яких позивач стягує спірні грошові кошти, перебувають у власності відповідача, є нерухомим майном та, у відповідності з приписами законодавства, не належать до Юмашевського ринку, колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.

Статтею 6 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626 Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 628 Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 632 Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 638 Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, Що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами другою та третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У частині першій статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Довід відповідача про закінчення строку дії спірного договору у зв'язку із закінченням дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташований ринок, з посиланням на пункт 3.1 Договорів, колегією суду відхилені, у зв'язку з наступним.

Так, договір №148 про право на користування землею на умовах оренди був укладений Севастопольською міською державною адміністрацією та комунальним підприємством „Орбіта" 12 червня 1997 року та набрав чинності 19 грудня 1997 року (т.2, а.с. 81-83).

Згідно з пунктом 1.2 цього Договору, земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 10 років.

Водночас, постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 02 червня 2009 року у справі №2а-3181/2009 встановлено, що договір оренди земельної ділянки №148 від 19 грудня 1997 року був пролонгований, оскільки жодна зі сторін не вимагала його розірвання (т.2, а.с. 51-52).

Крім того, за умовами Договорів №№ 65, 66, 67 від 01 вересня 2005 року (пункт 3.1) ці Договори діють до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по проспекту Жовтневої Революції, 61. Тобто, жодного посилання на якийсь конкретний договір оренди даний пункт не містить.

Цільове використання земельної ділянки, наданої позивачу на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2011 року - реконструкція і обслуговування будівель і споруд торгового мікрорайонного ринку, який знаходиться за адресою: місто Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 61 (т.2, а.с. 57-66).

Зазначений Договір зареєстрований у Головному управлінні Держкомзему у місті Севастополі у книзі реєстрації земель за № 53640004000028 від 27 квітня 2011 року; строк дії Договору - 25 років (пункт 3.1 Договору).

Таким чином, на сьогоднішній день строк оренди земельної ділянки під ринок по пр. Жовтневої Революції, 61 не закінчився, а отже, спірний Договір є чинним.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем в добровільному порядку здійснювалась оплата за виставленими позивачем рахункам (т.2, а.с. 34-53).

До того ж відповідач зазначав у суді першої інстанції, що позивачем не представлено жодних доказів надання відповідачу послуг.

Вищевказаний довід відповідача спростовується наявними в матеріалах справи договорами укладених з іншими організаціями, а саме: договір укладений з комунальним підприємством „Форель" за 2009 рік; договір укладений з комунальним підприємством „Форель" за 2010 рік; договір укладений з комунальним підприємством „Форель" за 2011 рік; договір укладений із СПД ОСОБА_5 на проведення робіт по дезинсекції і дератизації 2009 рік-2010 рік; договір укладений із СПД ОСОБА_6 на проведення робіт по дезинсекції і дератизації 2010

рік - 2011 рік; договір укладений з міською СЕС на профілактичну дезинфекцію поверхонь приміщень на 2010 рік; договір укладений з міською СЕС на профілактичну дезинфекцію поверхонь приміщень на 2011 рік; договір укладений з ДКП „Севгорводоканал" від 01 січня 2009 року; договір з ВАТ „АЧ „Севастопольенерго" від 02 вересня 2004 року; лист про зміну назви і реквізитів ВАТ „АЧ „Севастопольенерго" від 05 травня 2011 року.

Окрім цього відповідач не укладав самостійно договорів на постачання електричної енергії та водопостачання та оплачує ці послуги позивачу.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що вищевказаний павільйон являється магазином зареєстрованим в Бюро технічної реєстрації та інвентаризації, у зв'язку з чим на нього не розповсюджуються правила торгівлі на ринку -є не спроможним з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N57/188/84/105 (надалі - Правила), ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Пунктами 31-35 Правил, зокрема, встановлено, що адміністрація ринку зобов'язана: забезпечити постійне вивезення відходів і сміття; забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком; знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекція, дезінсекція, дератизація); створити на ринку необхідні умови для здійснення правоохоронними і контрольними органами діяльності згідно з їх повноваженнями; підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази ринку, оснащувати його необхідним обладнанням та інвентарем, засобами вимірювальної техніки; справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету в терміни та в обсягах, передбачених чинним законодавством.

Згідно абзацу другого пункту 19 Правил тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Поняття торгового місця визначено в абзаці третьому пункту 13 Правил та у пункті 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 12-торг "Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26 липня 2005 року N209 (далі - Інструкція). Торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься вирішення питань щодо встановлення відповідно до законодавства правил торгівлі на ринках.

Згідно з абзацом третім пункту 13 Правил торгівлі на ринках міста Севастополя, затверджених рішенням Севастопольської міської ради від 06 квітня 2004 року за № 1879, одне торговельне місце на прилавках (столах) дорівнює одному погонному метру, при продажі продукції (товарів) з транспортного засобу, причепа, візків, у тому числі ручної, в контенейрах, кіосках, палатках та ін. - двом повним або неповним квадратним метрам площі, яка займається.

Також згідно з Інструкцією до торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства.

Національні стандарти України ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" розділяють поняття таких видів торговельних об'єктів як "магазин" та "павільйон". Відмінність павільйону від магазину полягає у тому, що павільйон розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції.

Таким чином, обов'язок продавців на ринках зі сплати ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інших послуг ринку розповсюджується і на продавців, павільйони яких розташовані на території ринку.

Викладене свідчить, що місцевий суд необґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених ним у судовому рішенні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, наряду з іншими, підтверджуються письмовими доказами.

Обов'язок щодо доказування обставин справи покладено на сторони (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на підставі вказаних правових норм колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не були ті обставини, на які він посилався в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам, що обумовлюють відповідальність боржника, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення -скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції нового рішення у справі.

Сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 105, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства „Орбіта" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 лютого 2012 року у справі №5020-1912/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги комунального підприємства „Орбіта" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (99014, АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_1, виданий 24.05.1996, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь комунального підприємства „Орбіта" (99038, місто Севастополь, пр. Жовтневої революції, 52, кв. 36 а, р/р 2600830110992 в АБ "Тавріка", МФО 300788, код ОКПО 20702980) заборгованість у розмірі 26 206,96 грн., з яких: сума основного боргу складає 23 504,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 615,69 грн., пеню - 332,68 грн., 3% річних - 753,62 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 411,50 грн.

4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. комунальне підприємство "Орбіта" (пр. Жовтневої Революції, 52, кв. 36 а, Севастополь, 99038)

2. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 99014)

3. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, 99038)