Постанова № 23796846, 26.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2012 року Справа № 5002-4/4239-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Остапової К.А.,

Ткаченко М.І.,

за участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_2, за довіреністю за №1196 від 08.09.2011, (фізична особа підприємець ОСОБА_3)

відповідача, не з'явився , Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;

третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя";

третьої особи, не з'явився, Сімферопольська міська рада,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 02 лютого 2012 року у справі № 5002-4/4239-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Сімферопольська міська рада АР Крим (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)

про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( далі ФОП ОСОБА_3) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про зобов'язання відповідача виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05 го скликання від 21.10.2010 року № 1070 "Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу ФОП ОСОБА_3 нежилого приміщення загальною площею 15,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21.10.2010 року № 1070 "Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", чим порушує права та інтереси позивача стосовно приватизації орендованого приміщення, що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням господарського суду АР Крим від 02 лютого 2012 року по справі № 5002-4/4239-2011 позов задоволений, зобов'язано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії 05-го скликання Сімферопольської міської ради від 21.10.2010 року № 1070 "Про затвердження Переліку об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу ФОП ОСОБА_3 нежилого приміщення загальною площею 15,8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя".

З Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на користь ФОП ОСОБА_3 стягнуті судові витрати: 321 грн. судового збору та 3 047,20 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.

Судове рішення мотивовано тим, що рішення місцевої ради про приватизацію нежилого приміщення загальною площею 15,8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом викупу ФОП ОСОБА_3 є чинним, вказане приміщення не є допоміжним та є комунальною владністю громади, яке може бути приватизовано шляхом викупу.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, у позові відмовити через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що прийняте по заявленим вимогам рішення не змінює правовідносини, які склалися між сторонами, та є умовним. При цьому апелянт зазначив, що виходячи з позову та враховуючи обставини справи, прохальна частина позову є неконкретною, та не вказаний передбачений законом спосіб судового захисту прав та інтересів позивача.

Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивачем до позову не наданий проект договору купівлі-продажу, а до Фонду комунального майна такий проект договору не надходив, що суперечить вимогам п. 1 ч. 1 ст. 57 ГПК України, ст.. 641 ГК України, ст.. 188 ГК України.

З відзиву ФОП ОСОБА_3 на апеляційну скаргу слідує, що позивач з її доводами не згодний тому, що органом місцевого самоврядування прийнято рішення про приватизацію не житлового приміщення в житловому будинку, яке не є допоміжним приміщенням, у відповідача не було передбачених законом підстав для відмови у здійсненні засобів по приватизації. Крім того, позивач зазначає, що перед укладанням договору купівлі-продажу, типова форма якого затверджена Наказом Фонду державного майна від 22.08.2005 року, Закон України " Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не передбачає обов'язку покупця звертатися до органу приватизації з пропозицією укласти договір, надавши свій проект договору, а передбачає здійснення певних дій з підготовки до продажу, які здійснюються органом приватизації, а саме: визначення ціни продажу об'єкту або початкову вартість продажу об'єкту, публікація інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, тощо.

Також вважає, що рішення суду відповідає вимогам, передбаченим ст.. 84 ГПК України та забезпечує захист порушених прав позивача, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від інших осіб відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2012 року було відновлено строк на подачу апеляційної скарги та прийнято її до провадження у складі судової колегії: головуючого судді Сікорської Н.І, суддів Остапової К.А. та Ткаченка М.І.

В судове засідання 21 березня 2012 року представник відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомляли, у зв'язку з чим судова колегія відклала розгляд апеляційної скарги на 26 квітня 2012 року.

Крім того, ухвалою суду від 21 березня 2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Сімферопольську міську раду, яка представляє територіальну громаду, яка є власником спірного приміщення.

У судовому засіданні 26 квітня 2012 року представник ФОП ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

На підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя від 26.02.2009 року № 38 між орендодавцем - комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", та орендарем -ФОП ОСОБА_3, у простій письмовій формі 01 березня 2009 року був укладений договір оренди № 42/2 нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площею 15,8 кв. м, яке знаходиться на балансі комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", для розміщення продовольчого магазину безподакцизної групи товарів (а.с. 12-13 т. 1).

Рішеннями виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя від 25.02.2010 року № 28/1 та 22.03.2011 року № 49/1 договір оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площею 15,8 кв. м, та яке знаходиться на балансі комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", був продовжений з ФОП ОСОБА_3 для розміщення торгівельного об'єкту з торгівлі продовольчими товарами безподакцизної групи строком на один рік, до 01.03.2011 року та до 01.03.2012 року. ( а.с. 14,16 том 1)

25 лютого 2010 року та 22 березня 2011 року між орендодавцем - комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя", та орендарем -ФОП ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди до договору оренди не житлових приміщень № 42/2 щодо продовження договору оренди строком на один рік. ( а.с. 15,17 том 1)

22 липня 2009 року орендодавець надав згоду на поліпшення орендованого майна за рахунок власних коштів орендатора без порушення будівельних конструкцій будівлі, без компенсації затрат на поліпшення (а.с. 19 т. 1) та орендодавець погодив кошторис таких поліпшень (а.с. 23-29 т. 1).

У липні 2009 року позивач через підрядника фірма "Капітель-Плюс" здійснив поліпшення орендованого майна вартістю 15 309,60 грн., з яких невід'ємні поліпшення здійснено на 12512,00 грн., (без урахування ПДВ), що підтверджується договором підряду №440 від 21 липня 2009 року, квитанціями, кошторисами, аудиторським висновком, звітом про вартість невід'ємних поліпшень. (а.с. 20-29, 32-36 т. 1).

21 жовтня 2010 року рішенням 65 сесії V скликання Сімферопольської міської ради №1070 був затверджений перелік об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, які підлягають приватизації, з додатку до якого вбачається, що пунктом 8 Переліку передбачена можливість приватизації ФОП ОСОБА_3 нежитлового приміщення, площею 15,8 кв.м, шляхом викупу для надання торгівельних послуг. (.с. 31,66 т. 1).

21.03.2011 року Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради повідомив позивача про неможливість проведення засобів по приватизації вказаного об'єкту через законодавчу неурегульованість питань правового режиму власності та встановлення категорії допоміжних приміщень житлового комплексу (а.с. 30 т. 1).

За висновками судового експерта нежитлове приміщення площею 15,8 кв.м. по АДРЕСА_2, яке розташовано в житловому будинку та яке надане в оренду ФОП ОСОБА_3, не призначене для забезпечення експлуатації цього будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Функціональне призначення приміщення -не житлові приміщення вбудовані до житлового будинку. (а.с. 90-104 т. 1).

Також з довідки ЖЕД № 2 комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" від 06.01.2011 року та технічного висновку вбачається, що нежитлове приміщення, площею 15,8 кв. м не є допоміжними та не призначене для забезпечення експлуатації цього будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Таким чином, відмова Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради у проведенні приватизації вказаного об'єкту через законодавчу неурегульованість питань правового режиму власності та встановлення категорії допоміжних приміщень житлового комплексу й стала підставою для звернення до господарського суду із зазначеним позовом .

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

До об'єктів малої приватизації, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"відносять: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно до частин 3 та 5 статті 7 вказаного Закону України за поданням органів приватизації або з ініціативи покупців місцеві ради відповідно до місцевих програм приватизації затверджують переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу шляхом викупу.

При цьому, орган приватизації протягом місяця розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Відмова у приватизації можлива тільки у встановлених цією нормою закону випадках, в тому числі коли: є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідач вважає таким законодавчо встановленим обмеженням на приватизацію вбудованого не житлового приміщення приписи Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 про тлумачення статей 1 і 10 цього Закону через те, що спірне приміщення є допоміжним приміщеннями житлових будинків та передається безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир в багатоквартирних будинках.

Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо) (Державні будівельні норми України Будинки і споруди ЖИТЛОВІ БУДИНКИ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року N80).

За приписами частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Вказаній нормі Закону було надано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 N4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

Зокрема у пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

У зв'язку з необхідністю з'ясування питань щодо цільового призначення нежитлового приміщення, яке є предметом даного спору, участі цього приміщення в обслуговуванні житлового будинку, відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції призначалась у даній справі судова будівельно-технічна експертиза, за висновками якої вбачається, що це приміщення не бере участь в обслуговуванні і життєзабезпеченні будинку, не є допоміжним та є вбудованим нежитловим приміщенням.

Таким чином, судом першої інстанції був правильно зроблений висновок , що нежитлові приміщення загальною площею 15,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, які перебувають в оренді у ФОП ОСОБА_3 в розумінні норм чинного законодавства є окремим індивідуально визначеним майном, та згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є об'єктом малої приватизації.

Відповідно до пункту 51 розділу IX "Способи та порядок приватизації" у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)" викуп, як один із способів приватизації, застосовується відносно об'єктів малої приватизації, включених в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Сімферопольська міська рада у межах своєї компетенції прийняла рішення щодо вказаного приміщення та включила його до переліку майна, що підлягає приватизації у спосіб - викуп.

Відповідно до статей 4, 8, 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовка об'єкту малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, яким є Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, та який повинен був виконати певні дії, пов'язані з підготовкою об'єкта малої приватизації до продажу.

Пунктом 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що термін підготовки об'єкту малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня ухвалення рішення про включення його у відповідний перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

Повноважень органу приватизації відмовити у проведенні підготовки до приватизації об'єкту малої приватизації, який включено до відповідної Програми приватизації з переліком об'єктів приватизації, цей Закон не передбачає.

Крім того у пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.04.2001 N01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" відмова у приватизації припустима лише з підстав, визначених частиною третьою статті 12 Закону та абзацом другим частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. Акти органів приватизації про відмову у приватизації можуть визнаватись недійсними на загальних підставах за заявами заінтересованих осіб. У разі ухилення державного органу приватизації від розгляду заяви про приватизацію особа, заяву якої не розглянуто у встановлений законом строк, не позбавлена права звернутись до арбітражного суду з заявою про спонукання державного органу приватизації прийняти належне рішення.

Пунктом 19 вказаного Листа визначено, що відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону та абзаці другому частини п'ятої статті 7 Закону про малу приватизацію. У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що без визнання недійсним у встановленому порядку рішення Сімферопольської міської ради про затвердження Переліку об'єктів, в частині включення до приватизації вказаного вище нежитлового приміщення в житловому будинку, що орендує позивач, орган приватизації не має повноважень відмовляти позивачу у здійсненні підготовки до приватизації (оцінки об'єкту приватизації, публікації у пресі про об'єкт приватизації, при необхідності проведення екологічного аудиту, тощо).

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права щодо необхідності звернення до органу приватизації з пропозицією укласти договір та надати свій проект договору купівлі-продажу, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, Наказом Фонду державного майна України від 22.08.2005 року № 2411, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.09.2005 року за № 1045/11325, затверджений типовий договір купівлі-продажу окремого індивідуально призначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу.

Отже, саме зазначена форма договору купівлі-продажу повинна застосовуватись сторонами при його укладанні.

Згідно з п. 3.8. Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 1511 від 30.07.1998 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.09.1998 року за № 558/2998, орган приватизації на підставі акту оцінки вартості майна протягом чотирнадцяти календарних днів готує проекти договору купівлі-продажу та акт передачі об'єкта, що приватизуються.

Таким чином, твердження апелянта щодо необхідності розроблення та подання проекту договору купівлі-продажу об'єкту приватизації саме позивачем є не спроможними та такими, що суперечать нормам законодавства про приватизацію (малу приватизацію).

Крім того, із зазначеного вище Положення також убачається, що розробленню проекту договору купівлі-продажу об'єкту приватизацію передує його оцінка, яка входить до складу підготовчих дій, що орган приватизації повинен здійснити протягом двох місяців з моменту прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації.

Отже, в порушення вказаних норм права відповідач, як орган приватизації, не вжив ніяких дій з проведення приватизації спірного приміщення, у зв'язку з чим перешкоджає позивачу у реалізації його права на викуп орендованого ним майна, на яке він має право відповідно до закону.

Крім того, колегія суддів вважає неспроможними доводи Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради й з приводу порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства.

Так, апелянт вважає, що рішення у справі є неконкретним та умовним, оскільки заявлені позивачем вимоги не відповідають передбаченим законом способам захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст.. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів та зокрема, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що визначений позивачем спосіб захисту узгоджуються із способами захисту, визначеними нормами Цивільного кодексу України, зокрема, із примусовим виконанням обов'язку в натурі, оскільки дії, які мають бути здійснені Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради у виконання рішення Сімферопольської міської ради від 21.10.2010 року №1070 щодо проведення приватизації, визначені нормативно-правовими актами про приватизацію та не потребують додаткового удосконалення рішенням суду.

Доводи відповідача щодо неконкретності та умовності рішення суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки резолютивна частина рішення викладена таким чином, що не залежить від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення), а зобов'язує відповідача виконати рішення щодо приватизації спірного не житлового приміщення шляхом його викупу, що забезпечить захист порушеного права позивача.

Отже, твердження відповідача, що вищевказане рішення суду першої інстанції не містить конкретний перелік дій, які повинен здійснити відповідач щодо здійснення приватизації спірного приміщення, колегія суддів вважає надуманим, оскільки відмова відповідача у здійсненні приватизації стосувалась не окремих дій, за здійсненням яких звернувся позивач, а стосувалась виконання рішення в цілому щодо приватизації спірного об'єкту шляхом викупу через його законодавчу неврегульованість. Крім того, чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено звернення покупця, за яким визнане право на викуп об'єкту приватизації, з заявами або пропозиціями щодо здійснення органами приватизації окремої дії з підготовки та проведення необхідних заходів з приватизації майна, яке є комунальною власністю, оскільки вчинення вказаних дій є обов'язком органу приватизації, який передбачений законом.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з висновками судів першої та апеляційних інстанції про зобов'язання органу приватизації виконати дії щодо приватизації шляхом викупу не житлових приміщень, з аналогічних підстав погодились й колегії суддів Вищого господарського суду України по справам № 5002-24/5765-2010, 2-17/2984-2009, 33/228.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, інших підстав для його скасування не має; апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону станом на момент звернення з апеляційною скаргою) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Судовою колегією встановлено, що апеляційну скаргу було подано без сплати судового збору 21.02.2012 року з клопотанням про відстрочення його сплати, яке апеляційний суд задовольнив та відстрочив його сплату.

Більш того Вищим господарським судом України в пункті 1 Інформаційного листа від 21.11.2011 N01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що згідно з підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону: за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять відповідно 70 і 50 відсотків. Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли - до набрання Законом чинності чи після цього - подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (частина 1, підпункти 2 та 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, яким вирішено позовні вимоги немайнового характеру має складати 536,50 грн.

Однак, представник заявника апеляційної скарги в судове засідання не з'являвся, доказів оплати судового збору суду не надав.

Абзацом 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у випадках коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати державного мита у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму мита за результатами апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради до Державного бюджету України несплачену суму судового збору у розмірі 536,50 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2012 року у справі №5002-4/4239-2011.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2012 року у справі № 5002-4/4239-2011 залишити без змін.

Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Толстого, буд. 15, код ЄДРПО України 20687358) в дохід Державного бюджету м. Севастополя (п/р 31216206782001, отримувач - Державний бюджет міста Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі, код банку 824509; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536,50 грн.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді К.А. Остапова

М.І. Ткаченко

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

2. Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя" (вул. Лермонтова, 17,Сімферополь,95000)

3.Сімферопольська міська рада (вул. Толстого ,15, місто Сімферополь, 95000)

4. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)