Рішення № 23801459, 23.04.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2012 р.Справа № 4/11/5022-121/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "КГМ-Рейн", вул. Тельмана, 98, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30 А, м. Тернопіль

про стягнення 45 722 грн. 01 коп.

За участю представників сторін:

позивача: представник -ОСОБА_1 (довіреність № 11/07 від 11.07.2011р.)

відповідача: не з'явився

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Приватне підприємство "КГМ-Рейн" вул. Тельмана, 98, м. Ужгород звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." вул. Текстильна, 30 А, м. Тернопіль про стягнення 45 663 грн. 35 грн.

02.04.2012р. представник позивач подав заяву про збільшення позовних вимог № б/н від 26.03.2012р., відповідно до якої просив стягнути з відповідача 45 722 грн. 01 коп., з яких: 34 191 грн. 37 коп. боргу, 3 217 грн. 99 коп. три проценти річних та 8 312 грн. 65 коп. інфляційних.

Суд, розглянувши заяву позивача № б/н від 26.03.2012р. про збільшення позовних вимог, враховуючи, що вона подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, до прийняття рішення у справі, прийняв її та спір вирішується відповідно до збільшених позовних вимог.

02.04.2012р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву № 109 від 02.04.2012р., у якому просив відмовити в задоволені позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності в один рік, посилаючись при цьому на норми п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та п. З ст. 925 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2012р., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав заперечення № б/ н від 22.04.2012р. на відзив, у якому зазначив, що посилання відповідача на норми п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України та п. З ст. 925 ЦК України є помилковим з наступних підстав:

- згідно ч. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавним перевезенням вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

- нормою ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) (далі - Конвенція) встановлено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначене в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін;

- оскільки Україна приєдналася до Конвенції, вчиненої 19 травня 1956р. в Женеві, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 серпня 2006р. та є договірною країною у розумінні ч. 1 ст. 1 Конвенції, до правовідносин, що виникли у сторін спірного перевезення, слід застосовувати норми вказаної Конвенції;

- у відповідності до ст. 32 ч. 1 Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, встановлюється в три роки. Відлік трирічного терміну згідно п. с) ч. 1 ст. 32 Конвенції починається через три місяці з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується;

- відповідачем не надано суду жодних доказів, на підставі яких згідно ч. 2 ст. 218 ГК України його може бути звільнено від відповідальності за неналежне виконання обов'язку сплатити суми фрахтів та нараховані інфляційні збитки та 3% річних;

- нормою ст. 33 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач витребувані судом додаткові обґрунтування його заяви про застосування до розглядуваних правовідносин строку позовної давності в один рік не надав, участь уповноваженого представника в цьому ж судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 05.04.2012р. та до 23.04.2012р. для надання можливості позивачу подати витребувані судом документи, відповідачу - прийняти участь у її розгляді, подати обґрунтований та документально підтверджений відзив на позовну заяву, який також надіслати на адресу позивача (докази чого надати суду) та додаткові обґрунтування його заяви про застосування до розглядуваних правовідносин строку позовної давності в один рік.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 30.05.2008р. між ПП "КГМ-Рейн" (надалі - Перевізник) та ТОВ "Р.Е.Й.В." (надалі - Замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з умовами якого Перевізник зобов'язався виконати для Замовника перевезення вантажів згідно поданої заявки у якій конкретно вказані:

- адреса, дата, час завантаження, контактні особи з № телефону, місце замитнення вантажу;

- найменування вантажу, вага, кількість місць, рід упаковки, об'єм та ін.;

- назва одержувача, номер заказу;

- місце розвантаження та розмитнення, № ТГО, контактні особи при розмитненні з № телефону;

- вартість та форма оплати;

- додаткові умови та ін. (п. 1.1.);

- відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору -розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами додатково у заявках на перевезення або згідно рахунків -фактур, що є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки між Перевізником та Замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені в заявці строки, але не більше 7 банківських днів від дати отримання пакету документів для оплати (якщо інше не передбачено заявкою);

- даний договір вступив в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. Договір автоматично продовжується, якщо не виникає ніяких суперечностей між сторонами, що його підписали (п. 6.1.).

На виконання умов зазначеного договору, Перевізником згідно заявок: № б/н від 19.12.2008р., № б/н від 13.02.2009р. та № 03/03 від 03.03.2009р. були надані Замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Trieste -п/п Чоп, а/м 55455 РТ/06355РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м 55455 РТ/06355РЕ на суму 26 184 грн. 00 коп., Novate Milanese - п/п Чоп, а/м АО7537АС/05772РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м АО7537АС/05772РЕ на суму 4 848 грн. 00 коп., Ronchi dei Legionari -Budrio - п/п Чоп, а/м АО9475АС/05715РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м АО9475АС/05715РЕ на суму 14 620 грн. 00 коп., що підтверджується копіями міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR): від 24.12.2008р., від 15.02.2009р. та від 09.03.2009р., копіями рахунків - фактур: № СФ-000394 від 25.12.2008р. на суму 26 184 грн. 00 коп., № СФ-0000007 від 16.02.2009р. на суму 4 848 грн. 00 коп., № СФ-0000029 від 10.03.2009р. на суму 14 620 грн. 00 коп., а також копіями актів здачі - прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000394 від 25.12.2008р., № ОУ-0000006 від 16.02.2009р. та № ОУ-0000029 від 10.03.2009р., які підписані представниками сторін та скріплені відтиском їх круглих печаток.

Як вбачається із матеріалів справи, рахунок - фактура № СФ-000394 від 25.12.2008р. на суму 26 184 грн. 00 коп. дійсний до сплати до 30.12.2008р., рахунок - фактура № СФ-0000007 від 16.02.2009р. на суму 4 848 грн. 00 коп. дійсний до сплати до 26.02.2009р., рахунок -фактура № ОУ-0000029 від 10.03.2009р. на суму 14 620 грн. 00 коп. дійсний до сплати до 20.03.2009р.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору перевезення вантажу, згідно якого, в силу ст. 909 Цивільного кодексу України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

22.07.2009р. та 08.09.2009р. позивачем направлено на адресу ТзОВ "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30 А, м. Тернопіль відповідно претензію № 2 з вимогою перерахувати суму боргу та попередження, які залишенні відповідачем без відповіді та задоволення.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач зобов'язання по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № б/н від 30.05.2008р. щодо сплатити за перевезення вантажу встановленої плати належним чином та у встановлений строк не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 23.02.2012р. (дата звернення до суду) в розмірі 34 191 грн. 37коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом:

- відповідно до розрахунків, поданих позивачем (враховуючи заяву № б/н від 26.03.2012р. про збільшення позовних вимог), проаналізованих судом в процесі розгляду справи, розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з березня 2009 року по лютий 2012 року (включно) становить 8 312 грн. 65 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з 21.02.2009р. по 20.02.2012р. становить 3 217 грн. 99 коп.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої суми позову, тому позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." -34 191 грн. 37 коп. боргу, 3 217 грн. 99 коп. три проценти річних та 8 312 грн. 65 коп. інфляційних підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст. ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами.

Що ж стосується строку позовної давності, то господарський суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Оскільки Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 1 серпня 2006 року, та є договірною країною у розумінні ч. 1 ст. 1 Конвенції, суд вважає, що перевезення виконане на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № б/н від 30.05.2008р. та заявок: № б/н від 19.12.2008р., № б/н від 13.02.2009р. та № 03/03 від 03.03.2009р. за маршрутом: Trieste -п/п Чоп, а/м 55455 РТ/06355РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м 55455 РТ/06355РЕ, Novate Milanese - п/п Чоп, а/м АО7537АС/05772РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м АО7537АС/05772РЕ, Ronchi dei Legionari -Budrio - п/п Чоп, а/м АО9475АС/05715РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м АО9475АС/05715РЕ, входить в сферу її застосування.

Відповідно ч. 1 ст. 32 Конвенції подання позовів, які можуть виникнути внаслідок здійснення перевезень, виконаних у відповідності із цією Конвенцією, можуть здійснюватись на протязі одного року. Однак, у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки, відлік якого, зокрема в даному випадку, починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № б/н від 30.05.2008р. щодо сплатити за перевезення вантажу встановленої плати, який прирівнюється до навмисного правопорушення, господарський суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності та застосовувати наслідки спливу позовної давності, встановлені ст. 267 ЦК України, немає підстав.

Окрім того, враховуючи вимоги ст. ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем не подано в процесі розгляду справи додаткових обґрунтувань його заяви про застосування до розглядуваних правовідносин строку позовної давності в один рік.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30 А, м. Тернопіль, ідент. код 24635111:

- на користь Приватного підприємства "КГМ-Рейн", вул. Тельмана, 98, м. Ужгород, ідент. код 19105262 -34 191 (тридцять чотири тисячі сто дев'яносто одну) грн. 37 коп. боргу, 3 217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 99 коп. три проценти річних, 8 312 (вісім тисяч триста дванадцять) грн. 65 коп. інфляційних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Суддя Н.М. Бурда

Повне рішення складено 27.04.2012р.