Рішення № 23801152, 24.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 20/019-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»

про стягнення 4876,20 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 219 від 04.04.2012 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»(далі - відповідач) про стягнення 4876,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ним ТОВ «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»товару на загальну суму 4050,00 грн., який покупцем не був оплачений, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4050,00 грн. основного боргу, 826,20 грн. інфляційних втрат, а також 1609,50 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 09.04.2012 р., 24.04.2012 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 09.04.2012 р., 24.04.2012 р. не з'явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.04.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відкрите акціонерне товариство «Шамраївський цукровий завод», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»товар на загальну суму 4050,00 грн., що підтверджується розпорядженням № 2669 від 14.04.2009 р. (оригінал оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 52 від 14.04.2009 р., виданою на ім'я ОСОБА_2 на отримання товару від ВАТ «Шамраївський цукровий завод», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копія довіреності долучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Як зазначає позивач, ТОВ «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»не розрахувалося з ТДВ «Шамраївський цукровий завод»за поставлений товар.

У зв'язку з неоплатою поставленого товару ТДВ «Шамраївський цукровий завод»було направлено на адресу ТОВ «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»претензію № 174 від 29.02.2012 р., відповідно до якої позивач просив відповідача в добровільному порядку протягом 7 банківських днів погасити заборгованість в сумі 4050,00 грн. (направлення претензії підтверджується фіскальним чеком № 7633 від 01.03.2012 р., який долучено до матеріалів справи). Відповідь на претензію отримано не було.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача в сумі 4050,00 грн. залишається неоплаченою, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей та розпорядженням, підписаним сторонами. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 4050,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 826,20 грн. за період з травня 2009 року до 15 березня 2012 року на суму 4050,00 грн.

Як зазначалося вище, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.03.2012 р. було направлено відповідачеві претензію № 174 від 29.02.2012 р., у зв'язку з чим обов'язок щодо виконання зобов'язання виник у відповідача 09.03.2012 р., і підстави для нарахування інфляційних втрат до цього моменту є відсутніми в силу наведених вище приписів статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно, згідно з визначенням вірного моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно розпорядження № 2669 від 14.04.2009 р. на суму 4050,00 грн., а саме -з 09.03.2012 р., для нарахування інфляційних втрат за період з 01.03.2012 р. до 15.03.2012 р. індекс інфляції не розраховувався у зв'язку з відсутністю інфляції в зазначений період, внаслідок чого нарахування інфляційних втрат в цей період є відсутнім.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод»та стягнення з відповідача лише суми основного боргу.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Валео-Люкс»(08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Транспортна, 11, код ЄДРПОУ 32955591) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод»(09035, Київська обл., Сквирський р-н, с. Руда, вул. Заводська, 27, код ЄДРПОУ 13737989) -4050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1336 (одну тисячу триста тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 03.05.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна