Рішення № 23798288, 25.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2012 р. Справа № 2/014-12

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1)Кабінету Міністрів України, м. Київ

2)державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до відповідача державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», м. Переяслав-Хмельницький, Київська область

про стягнення 35 034,12 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача-1: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 19.01.2012р. №290-9-1/1;

від позивача-2: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 12.01.2012р. № 14/20-9-12;

від відповідача: ОСОБА_3, уповноважений, довіреність від 27.02.2012р. №38;

від прокуратури: Бобко І.В., посвідчення від 02.11.2006р. №133;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 01.03.2012р. №99/16вих в інтересах держави в особі: 1)Кабінету Міністрів України, м. Київ, 2) Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ, до відповідача -державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», м. Переяслав-Хмельницький Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість за Договором фінансового лізингу від 11.04.2007р. №10-07-201сфл в сумі 35 034,12 грн., а також, з метою забезпечення позову накласти арешт в межах позовних вимог на майно та грошові кошти відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу від 11.04.2007р. №10-07-201сфл належним чином, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі

35 034,12 грн., в тому числі: 30 620,20 грн. основного боргу, 2 042,28 грн. пені, 704,17 грн. 3% річних та 1 667,47 грн. збитків завданих інфляційними процесами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №2/014-12 та призначено справу до розгляду. Ухвалою господарського суду, в порядку ст. 65 ГПК України, зобов'язано позивача-2 надати суду оригінали та копії актів прийому передачі предмету лізингу відповідачу та від відповідача позивачу-2, або копію постанови про вчинення виконавчих дій та закінчення виконавчого провадження та письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора, обґрунтувавши їх документально.

03.04.2012р. до господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких ДСП «Головний селекційний центр України»визнає позовні вимоги про стягнення 35 034,12 грн. у повному обсязі, просить суд розглянути можливість укладення у справі мирової угоди між сторонами з графіком погашення заборгованості та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 04.04.2012р. представник позивача-2 подав суду витребувані документи, обґрунтував позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості в сумі

35 034,12 грн. та пояснив, що не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду в разі подання відповідачем відповідної заяви. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані пояснення відповідача, суд зазначив, що не має повноважень укладати у справі мирову угоду, оскільки мирова угода за змістом ст. 78 ГПК України укладається сторонами і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору. До повноважень господарського суду належить лише розглянути укладену сторонами мирову угоду і у разі її відповідності встановленим вимогам закону затвердити, роз'яснивши при цьому сторонам наслідки такої процесуальної дії. Також, господарський суд не має повноважень розглядати поданий проект графіку погашення заборгованості, оскільки він стосується заборгованості за іншими зобов'язаннями відповідача перед позивачем-2, а господарський суд позбавлений повноважень виходити за межі позовних вимог.

В порядку частини першої ст. 77 ГПК України, розгляд справи по суті відкладався.

18.04.2012р. до господарського суду відповідачем подано письмове клопотання від 17.04.2012р. №62 про розстрочку виконання рішення про стягнення на користь ДПАТ «НАК «Украгролізинг»заборгованості в сумі 35 034,12 грн. наступним чином: червень 2012р. -5 034,12 грн., липень 2012р. -5 000,00 грн., серпень 2012р. -5 000,00 грн., вересень 2012р. -5 000,00 грн., жовтень 2012р. -15 000,00 грн.

В судовому засіданні 18.04.2012р., відповідно до частини 3 ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 25.04.2012р., у зв'язку з наданням сторонам часу узгодити графік розстрочення боргу, про що представникам сторін було оголошено особисто під розпис. Після оголошеної перерви 18.04.2012р. представник позивача-2 ОСОБА_2, зазначена у вступній частині рішення, в судове засідання не з'явилась.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2012р. відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1)Кабінету Міністрів України, м. Київ (далі по тексту -КМ України), 2)державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м Київ (далі по тексту -ДПАТ «НАК «Украгролізинг») до державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», м. Переяслав-Хмельницький Київської області (далі по тексту -ДСП «Головний селекційний центр України»), вислухавши пояснення прокурора, представників позивача-1, позивача-2 та відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків позивача-2 та відповідача є укладений 11.04.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(правонаступником якого є позивач-2 - ДПАТ «НАК «Украгролізинг») (лізингодавець) та державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України»(лізингоодержувач) Договір фінансового лізингу №10-07-201 (далі -Договір), Відповідно до зазначеного Договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування трактора МТЗ-82.1.26 (далі -предмет лізингу) у кількості однієї одиниці строком на п'ять років, який набувається ним у власність у постачальника, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору. Відповідно до умов Договору:

- строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - Тристоронній акт) (п. 2.2. Договору);

- постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до Договору. Передача предмету лізингу здійснюються на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000р. (п. 2.3. Договору);

- лізинодавець має право у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість та вилучати предмет лізингу (п. 3.1.6. Договору);

- лізингодавець зобовязаний відповідно до вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленого додатком №1 до Договору. Укладення між сторонами тристороннього акту приймання-передачі предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмету лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання (п. 3.2.1. Договору);

- лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору (п. 3.5.3. Договору);

- лізингоодержувач не має права на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів в односторонньому порядку внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору (п. 3.6. Договору);

- з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду в розмірі 7 (семи) річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців (п. 4.1. Договору);

- розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком №2 до Договору (п. 4.2. Договору);

- лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунок лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.3. Договору);

- за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нраховується пеня (п. 7.1. Договору);

- нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі (п. 7.6. Договору);

- договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років (п. 8.1. Договору);

- правовідносини між сторонами, не врегульовані Договором, регулюються законодавством (п. 9.4. Договору);

- додатки до Договору є його невід'ємними частинами (п. 9.5. Договору);

- сторони домовились з усіх істотних умов Договору (п. 9.11. Договору).

Відповідно до Додатку №1 до Договору (копія наявна у матеріалах справи), сторонами погоджено, що вартість предмету лізингу становить 106 500,00 грн. разом з ПДВ; попередній лізинговий платіж у розмірі 15% його вартості складає 15 975,00 грн. разом з ПДВ; винагорода лізингодавця в розмірі 7% невідшкодованої вартості предмета лізингу складає 6 336,75 грн. разом з ПДВ.

Також, сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів (Додаток №2) за Договором фінансового лізингу від 11.04.2007р. №10-07-201сфл (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 292 ГК України, лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг»(далі по тексту -Закон). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 ЦК України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач-2 -відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(правонаступником якого є позивач-2 - ДПАТ «НАК «Украгролізинг») (лізингодавець) належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, про що сторонами складено Акт №123 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 25.04.2007р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв зобов'язання по сплаті вартості переданого предмету лізингу -трактор МТЗ-82.1.26, заводський №007280 в сумі 106 500,00 грн. на умовах Договору.

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем-2 за період з 25.04.2010р. по 04.07.2011р. року в розмірі 30 620,20 грн.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3.1.6 Договору, лізингодавець має право у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів, стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість, вилучати предмет лізингу у лізингоодержувача.

У зв'язку із виникненням заборгованості більше 30 календарних днів, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 24.05.2011р. об'єкт фінансового лізингу -трактор МТЗ-82.1.26 №007280 у зв'язку із несплатою лізингових платежів за період з 25.10.2008р. по 04.10.2010р. повернуто позивачу-2 - ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач проти позову не заперечує та визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором, яке полягає в несплаті лізингових платежів за період з 25.04.2010р. по 04.07.2011р. за передбаченим Додатком №2 до Договору графіком в сумі 30 620,20 грн.

За таких обставин, вимога позивачів про стягнення з відповідача суми основного боргу за лізинговими платежами в сумі 30 620,20 грн. є обґрунтованою, законною, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 25.04.2010р. по 04.07.2011р., позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 042,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.1. та 7.6. Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочки від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, пеня нарахована позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства, та згідно з вірним арифметичним розрахунком становить 2 042,28 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 042,28 грн. є обґрунтованою, законною, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» від 27.12.2007р. №480 визначено, що індекс інфляції -це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем-2;

- строк та порядок оплати встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 ЦК України, беручи до уваги офіційні данні Державного комітету статистики України, враховуючи рекомендації Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», арифметично вірно розрахувавши 3% річних та збитки, завдані інфляційними процесами, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 704,17 грн. та збитків, завданих інфляцією в сумі 1 667,47 грн. є обґрунтованими, законними, матеріалами справи підтверджується та підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідно до частини 3 ст. 3 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом в тому числі присудженням до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій. Згідно до частин першої ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно ст. 3 ЦК України однією з основних засад цивільного законодавства в Україні є судовий захист цивільного права та інтересу.

Таким чином, основними засадами господарського судочинства є судовий захист на основі законодавства порушених прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Судом встановлено порушення права ДПАТ «НАК «Украгролізинг»саме з боку ДСП «Головний селекційний центр України», яке полягало в несплаті належних коштів за договором фінансового лізингу. Принципом судочинства є саме захист законних прав та інтересів суб'єктів господарювання, а не звільнення або зменшення відповідальності осіб, які ці права інтереси порушили.

Крім того, суду не подано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на погодження з позивачем-2 графіку розстрочення, хоча судом сторонам надавався на це час.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивачів обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю, приймає рішення про стягнення з відповідача -державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»на користь позивача-2 -державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» заборгованості в сумі 35 034,12 грн., з яких: 30 620,20 грн. основного боргу, пені в сумі 2 042,28 грн., 704,17 грн. 3% річних, збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 1 667,47 грн. та, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судові витрати на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 3, 11, 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст. 547, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст.ст. 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст. 2, частиною 3 ст. 3, ст.ст. 20, 173, 230, частиною 4 ст. 231, частинами 4, 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, статтями 4, 22, 32, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»(08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, 1-А, код ЄДРПОУ 00699945)

на користь державного публічного акціонерного товариства «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456)

30 620,20 грн. (тридцять тисяч шістсот двадцять гривень двадцять копійок) заборгованості,

2 042,28 грн. (дві тисячі сорок дві гривні двадцять вісім копійок) пені,

704,17 грн. (сімсот чотири гривні сімнадцять копійок) 3% річних,

1 667,47 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят сім гривень сорок сім копійок) збитків, завданих інфляційними процесами.

3. Стягнути з державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України»(08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, 1-А, код ЄДРПОУ 00699945)

на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018) 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 25.04.2012р.