Рішення № 23798276, 26.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2012 р. Справа № 7/015-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн», Київська область, м. Обухів,

про стягнення 16 031, 27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю б/н від 01.12.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю №17 від 26.03.2012 року

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 05.03.2012 року (вх. №690 від 12.03.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»(далі -відповідач) про стягнення 16 031, 27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання №01/37 від 03.01.2011 року, зокрема, щодо проведення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 14 289,25 грн. основного боргу, 800,98 грн. пені, 155,02 грн. 3% річних, 71,56 грн. інфляційних, 714,46 грн. одноразових штрафних санкцій, а всього 16 031, 27 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2012 року порушено провадження у справі № 7/015-12 та призначено розгляд справи на 05.04.2012 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»надійшло клопотання б/н від 02.04.2012 року (вх. № 5047 від 02.04.2012 року) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

04.04.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», на виконання вимог ухвали суду, з клопотанням б/н від 29.03.2012 року (вх. № 5363 від 04.04.2012 року) надійшли документи, які залучені судом до матеріалів справи.

05.04.2012 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 05.04.2012 року (вх.№5428) про включення до судових витрат витрат на відрядження представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ»для участі в судовому процесі, а саме: витрати на проїзд залізничним транспортом, добові з 04.05.2012 по 05.04.2012 року з розрахунку (мінімальна заробітна плата х 0,2) за один день відрядження, разом -881,86 грн. Розглянувши подане клопотання, господарський суд дійшов висновку, що воно підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно абз. 2 п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

У п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»на питання Чи можливе віднесення до «інших витрат, пов'язаних з розглядом справи»(в розумінні статті 44 ГПК) витрати сторін у справі, яких вони зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, проживання, харчування та ін.), а також кошти, сплачені за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом), яка не перебуває зі стороною у трудових відносинах? Вищим господарський судом дана наступна відповідь. У господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами згадані у наведеному питанні видатки сторони у справі, а так само зазначати про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Крім того, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників. Дане роз'яснення міститься у Листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»(п.10).

З огляду на викладене, клопотання позивача про включення в вартість судових витрат витрат на відрядження представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» для участі в судовому процесі відхилено.

У судове засідання 05.04.2012 року представник відповідача по справі, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав. У зв'язку з неявкою у судове засідання 05.04.2012 року представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.04.2012 року.

25.04.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача з клопотанням б/н від 23.04.2012 року про залучення додаткових документів надійшли документи, які залучені судом до матеріалів справи.

26.04.2012 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог в межах сплаченого судового збору, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 16 469,51 грн., в тому числі: 14 289,25 грн. основного боргу, 1 107,42 грн. пені, 214,93 грн. 3% річних, 143,45 інфляційних, 714,46 грн. одноразових штрафних санкцій. На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

У судовому засіданні 16.02.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач проти позову не заперечував, відзиву на позовну заяву не надав.

У судовому засіданні 26.04.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

03.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір постачання №01/37 (далі -договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується за заявками (замовленню) покупця в терміни, обговорені договором, поставляти і передавати у власність покупцю товари (далі -товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату згідно умов даного договору.

Згідно п. 1.3. договору загальна вартість товару (ціна договору), поставка якого здійснюється на умовах даного договору, визначається на підставі всіх оформлених і підписаних вповноваженими представниками сторін накладних-специфікацій.

Сторонами, п. 3.1. договору, узгоджено, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару за ціною зазначеною в накладних на наступних умовах: попередньої оплати, або за погодженням сторін з відтермінуванням 7 календарних днів від дати отримання товару. У випадку триразового порушення термінів відтермінування оплати товару, постачальник має право в односторонньому порядку змінити умови розрахунку (перевести на повну або часткову передоплату, скоротити відстрочку платежу за своїм розсудом), направивши покупцю відповідне повідомлення.

Даний договір, згідно п. 8.1., набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року (з дати, зазначеної у верхньому правому куті на першій сторінці договору).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн» товар на загальну суму 179 355,19 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін:

№ п/пДатаНакладнаСумаДовіреність1.19.04.2011ДК 000860617200,70№ 0188 від 19.04.2011 р.2.19.04.2011ДК 000998128188,00№ 0188 від 19.04.2011 р.3.21.04.2011ДК 00099167877,34№ 0188 від 19.04.2011 р.4.29.04.2011ДК 001013513263,00№ 0188 від 19.04.2011 р.5.25.05.2011ДК 001035722490,23№ 0278 від 25.05.2011 р.6.26.05.2011ДК 00108524512,00№ 0278 від 25.05.2011 р.7.26.05.2011ДК 001064915660,00№ 0278 від 25.05.2011 р.8.15.06.2011ДК 00112135040,00№ 0334 від 15.06.2011 р.9.15.06.2011ДК 00111156607,50№ 0334 від 15.06.2011 р.10.30.06.2011ДК 0010803676,20№ 0384 від 30.06.2011 р.11.30.06.2011ДК 0010672873,00№ 0384 від 30.06.2011 р.12.11.08.2011ДК 00116792388,66№ 0491 від 11.08.2011 р.13.11.08.2011ДК 00110335814,60№ 0491 від 11.08.2011 р.14.29.08.2011ДК 00137539480,00№ 0552 від 29.08.2011 р.15.31.08.2011ДК 00136503822,00№ 0552 від 29.08.2011 р.16.22.09.2011ДК 00139013628,50№ 0643 від 22.09.2011 р.17.22.09.2011ДК 00140442644,40№ 0643 від 22.09.2011 р.18.29.09.2011ДК 00145293971,06№ 0643 від 22.09.2011 р.19.29.09.2011ДК 00147181098,00№ 0643 від 22.09.2011 р.20.29.09.2011ДК 00142042554,80№ 0643 від 22.09.2011 р.21.17.10.2011ДК 001479215807,90№ 0703 від 17.10.2011 р.22.17.10.2011ДК 00147425757,30№ 0703 від 17.10.2011 р. Всього179 355,19 Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вищезазначених довіреностей.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, а саме здійснено оплату на загальну суму 165 065,94 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок:

№ п/пДатаСума1.06.04.201121000,002.13.04.201136540,003.22.04.20117877,344.12.05.20113900,005.20.05.201110500,006.20.05.201122200,007.01.06.201115000,008.20.06.20115040,009.19.08.201115000,0010.26.08.20119480,0011.19.09.20113294,0012.20.09.20113294,0013.26.09.20113628,5014.19.10.20115757,3015.25.10.20112554,80 Всього165 065,94У зв'язку з існуванням заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»з оплати поставленого товару, позивач звертався до нього з претензією б/н від 12.01.2012 року про сплату суми заборгованості, яка згідно акту звірки розрахунків між ТОВ «ДУКАТ ЛВ»та ТОВ «Максимус Констракшн»станом на 12.01.2012 року становила 14 289,25 грн.

У відповідь на претензію відповідач надіслав гарантійний лист вих. №5 від 19.01.2012 року, яким визнав існування перед позивачем заборгованості на суму 14 289,25 грн. та зобов'язався перерахувати суму заборгованості до 01.02.2012 року. Копія претензії та відповідь на неї наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 14 289,25 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14 289,25 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені (згідно заяви про збільшення позовних вимог) у сумі 1 107,42 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару в період з 25.10.2011 року по 25.04.2012 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється в день виконання зобов'язання, забезпеченого санкцією.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 6.2. договору при порушенні покупцем термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 25.10.2011 року по 25.04.2012 року, однак є арифметично невірним. Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір пені складає 1109,32 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 1107,42 грн. пені згідно заяви про збільшення позовних вимог, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі -1107,42 грн.

У відповідності до умов договору позивач також просить стягнути з відповідача одноразові штрафні санкції в розмірі 714,46 грн., нараховані відповідно до п. 6.2, яким встановлено, що при простроченні оплати товару тривалістю 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику разовий штраф у розмірі 5 відсотків від неоплаченої у встановлений термін вартості товару

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (6.2.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості товару, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення одноразових штрафних санкцій є обґрунтованою.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування одноразових штрафних санкцій, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним. Таким чином, вимога позивача про стягнення 714, 46 грн. одноразових штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 214,93 грн. 3% річних з простроченої суми та 143,45 грн. інфляційних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 6.3. договору, при порушенні покупцем термінів оплати товару постачальник має право: а) стягнути з покупця суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, і нарахуванням 3 відсотків річних від простроченої суми.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 25.10.2011 року по 25.04.2012 року за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично невірним і складає 216,10 грн.

Однак, як зазначено вище, господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі -214,93 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахованих за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 143,45 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 16 469,51 грн., з яких 14 289,25 грн. сума основного боргу, 1 107,42 грн. пеня, 214,93 грн. 3% річних, 143,45 грн. інфляційних та 714,46 грн. одноразові штрафні санкції.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»(08700, Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова, б.9, код ЄДРПОУ 31201909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ»(79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Курбаса, буд. 4, кв. 8, код ЄДРПОУ 23268449) 14 289 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. основного боргу, 1 107 (одну тисячу сто сім) грн. 42 коп. пені, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 93 коп. 3% річних, 143 (сто сорок три) грн. 45 коп. інфляційних, 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 46 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 28.04.2012 року