Рішення № 23797629, 27.04.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/1757/2012

Номер провадження 2/2025/605/2012

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2012 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням- судді Жмуд Н.М., секретаря судових засідань Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ",

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, посилаючись на те, що з 28 листопада 2009 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач працює у військовій частині А 1395, отримує офіційну заробітну плату, стягнень за виконавчими документами з нього не проводяться, інших неповнолітніх дітей він немає, а тому просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно.

У судове засідання позивач не з»явилася, але надала суду письмову заяву, в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та просила слухати цивільну справу за її відсутністю.

Відповідач жодного разу у судове засідання на з»явився, тоді як про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином, однак, не повідомив про причини своєї неявки і не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не було ним подано і заперечень на позовну заяву.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач між собою уклали шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області зроблено актовий запис № 428, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про шлюбу (а.с. 9).

В даному шлюбі в них народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№10), в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_4, а в графі мати: ОСОБА_3.

Судом встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Судом було з»ясовано матеріальне становище сторін, де встановлено, що відповідач працює в Військові частині А 1395 на посаді старшого водія забезпечення взводу забезпечення. Позивач працює в КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня»на посаді медсестри операційної.

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, але її доходу, недостатньо для належного забезпечення дитини. Суд також враховує той факт, що відповідач працює, має задовільний стан здоров»я, на утриманні інших осіб не має.

Відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України; ст.ст.180, 181, 183, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини " - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Мальцеве, Лозівського району, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, працюючого в Військовій частині А 1395 на посаді старшого водія відділу забезпечення взводу забезпечення (адреса розташування: вул. Полтавський шлях, 192, м. Харків), ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду - 15 березня 2012 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Лозівським міськрайонним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд