Постанова № 23797048, 25.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 квітня 2012 року Справа № 5019/201/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ФОП ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.03.12 р. у справі № 5019/201/12 (суддя Мамченко Ю.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі "Україна-Захід" у справі №250/11-П

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції №У08/2008 від 21.01.2008 року

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 23.03.2012 року Господарський суд Рівненської області ухвалив видати судовий наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» від 07.11.2011 року у справі №250/11-П за позовом ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» (Код ЄДРПОУ 14338719, адреса: 34552, с. Селище, Сарненський р-н, Рівненська область, р/р 26008249016001 в КБ «Приватбанк» м. Рівне, МФО 333391) до ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Львівській філії ВАТ «Кредитпромбанк» м. Львів, МФО 385305) про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції №У08/2008 від 21 січня 2008 року.

Виносячи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази скасування рішення постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» від 07.11.2011 року по справі №250/11-П компетентним судом; вказана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону та третейської угоди; строк для звернення за видачею виконавчого документа заявником не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам статей 16-19 вказаного Закону та третейській угоді; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі (арк. справи 34-36).

Господарський суд Рівненської області у своїй ухвалі також зазначив, що питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 12210 ГПК України, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області по справі №5019/201/12 від 23.03.2012 року про видачу судового наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» від 07.11.2011 року у справі №250/11-П за позовом ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції №У08/2008 від 21 січня 2008 року.

Скаржник вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області є незаконною та такою, що порушує правовий порядок в Україні, гарантований статтею 19 Конституції України (арк. справи 41-43). На думку апелянта суд першої інстанції грубо порушив законодавство України, належно не з'ясував предмет судового розгляду і допустив невідповідність фактичним обставинам справи. ФОП ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішення третейського суду по справі №250/11-П від 07.11.2011 року містить способи захисту прав та охоронюваних законом інтересів, не передбачені законом.

Апелянт також зазначив наступне: рішенням Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» по справі № 250/11-П від 07.11.2011 року зазначено, що відповідач, ФОП ОСОБА_1 заперечень на пред'явлений позов не подала. Однак, в порушення пункту г) частини 2 статті 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід», ФОП ОСОБА_1 не отримувала позовну заяву про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції № У08/2008 від 21 січня 2008 року, оскільки у заявника відсутні докази надання ФОП ОСОБА_1 позову. Відповідно, ФОП ОСОБА_1 була позбавлена можливості на ознайомлення з вимогами ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр».

На думку відповідача, ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» безпідставно зазначає, що ФОП ОСОБА_1 частково проводила оплату на поставку продукції. Згідно пред'явленого позивачем договору купівлі-продажу продукції № У08/2008 від 21.01.2008 року формою оплати є 100% переплата партії продукції в тому числі витрат на транспортування. Відповідно отриманих від ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» видаткових накладних умовою продажу зазначено передоплату. Отже, при отриманні видаткової накладної, відповідач здійснив оплату за отриманий товар.

ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр», звертаючись у липні 2011 року до Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід», висловив вимогу про стягнення заборгованості, яка базувалася на пред'явленій претензії №181 від 03.06.2011 року. ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» формуючи суму заборгованості виходить із рахунку №62 від 16.04.2008 року на суму 11611,80 грн.. Відтак, на думку ФОП ОСОБА_1, позивачем пропущено термін позовної давності, яка встановлена тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Апелянт зауважує також, що Господарський суд Рівненської області грубо не прийняв до уваги те, що окрім вищезазначеного, виходячи зі змісту рішення Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» від 07.11.2011 року, стає очевидним, що ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» намагається ввести суд в оману. Так, позивачем стверджено, що ним отримано замовлення від 16.04.2008 року на поставку двох вагонів щебеня фракції 20х40 м.м. до станції Песенківка та пред'явлено рахунок ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» №62 від 16.04.2008 року, платником за яким є СПД ФО ОСОБА_1, сума даного рахунку становить 11611,80 грн. за щебінь фракції 20х40 м.м. в кількості 138 тон.. Однак, на противагу зазначеному ФОП ОСОБА_1 зауважує: згідно видаткової накладної №707 від 30 квітня 2008 року ФОП ОСОБА_1 здійснила 100% передоплату за товар у розмірі 11745,60 грн., отримала щебінь фракції 20х40 м.м. в кількості 140 тон.

Позивач на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу не надіслав, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5019/201/12 від 18 квітня 2012 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 було прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк. справи 40).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 25 квітня 2012 року представники позивача та відповідача не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду скарги позивач та відповідач були повідомлені у встановленому порядку (арк. справи 48-49).

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/201/12 від 18 квітня 2012 року явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 18 квітня 2012 року у справі №5019/201/12 з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2011 року постійно діючий третейський суд при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід», розглянувши справу №250/11-П про стягнення з відповідача на користь заявника борг за отриману продукцію у розмірі 11611 грн. 80 коп., третейського збору в сумі 571 грн. 40 коп., виніс рішення, яким позов задоволив частково.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.03.2012 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» задоволено. Ухвалено видати судовий наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» від 07.11.2011 року у справі №250/11-П за позовом ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції №У08/2008 від 21 січня 2008 року.

Згідно з положеннями ст.1229 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 12210 цього Кодексу.

Відповідно до ст.12210 ГПК України Господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом; 2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

ФОП ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі заперечила проти видачі виконавчого документу, зазначивши що при прийнятті рішення третейського суду по справі №250/11-П від 07.11.2011 року всупереч п.7 ст. статті 12210 ГПК України містить не передбачені законом способи захисту прав та охоронюваних інтересів.

Відповідно до пункту 6.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2012 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у застосуванні пункту 7 цієї статті господарським судам необхідно керуватися, зокрема, приписами частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» звернувся до третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» з позовною заявою про стягнення заборгованості за поставлений товар, при цьому у рішенні третейський суд захистив порушене право позивача шляхом стягнення заборгованості, що не суперечить вимогам ст.16 ЦК та ст. 20 ГПК України.

Місцевим судом правомірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування рішення постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» від 07.11.2011 року по справі №250/11-П компетентним судом; вказана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону та третейської угоди; строк для звернення за видачею виконавчого документа заявником не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам статей 16-19 вказаного Закону та третейській угоді; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Згідно пункту 6.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2012 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 12210 ГПК, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа. Тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не бере до уваги доводи апелянта про те, що: ФОП ОСОБА_1 не отримувала копію позовної заяви до третейського суду, чим була позбавлена можливості на ознайомлення з вимогами позивача при прийнятті рішення Постійно діючим третейським судом; відповідно до видаткових накладних умовою продажу була 100% передоплата, а тому відповідач здійснив оплату товару повністю; позивачем було пропущено термін позовної давності.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про те, що за вказаних обставин заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення від 07.11.2011 року по справі №250/11-П Постійно діючого третейського суду при Універсальній товарній біржі «Україна-Захід» підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись, ст.ст. 33, 99, 101, 103, 105, 106, 1227-12211 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від 23.03.2012 року у справі №5019/201/12 -залишити без задоволення, а ухвалу -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.