Постанова № 23796614, 24.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5015/28/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді -Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мурська Х.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів від 21.02.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2012р.

у справі № 5015/28/12

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», м.Львів

до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ФОП ОСОБА_2, м.Миколаїв

про: стягнення 14088,80грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

за участю представників сторін:

від позивача: Пащенко Д.О. - представник

від відповідача: Богуш А.В. -представник

від третьої особи: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р., у зв'язку із перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, в склад колегії замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Мурську Х.В.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2012р. у справі №5015/28/12 (суддя Гулик Г.С.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» задоволено повністю та стягнено з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 на користь позивача 14088,80грн. -основного боргу; 1411,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Оскільки позивачем доведено належними доказами факт здійснення страхової виплати на користь страхувальника, а також відсутність доказів сплати відповідачем збитків в порядку регресу, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог і їх задоволив у повному обсязі.

З даним рішенням суду, Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, порушено порядок дослідження та оцінки доказів, а висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим просить назване рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що господарським судом Львівської області не враховано, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували законність вимог щодо стягнення з ЛК ПТП №1 збитків в порядку регресу, оскільки власником автомобіля БОГДАН д.н.з. НОМЕР_2 є ФОП ОСОБА_2, а водієм з вини якого сталося ДТП був ОСОБА_5,, який не перебував у трудових відносинах з ЛК ПТП №1, що у свою чергу не дає підстав для стягнення збитків з відповідача.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ФОП ОСОБА_2.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, позивачем та відповідачем надано докази надіслання ФОП ОСОБА_2 копій позовної заяви та апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи.

У письмовому поясненні на апеляційну скаргу від 27.03.2012р. (вх.№2098 від 27.03.2012р.) Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 та його представник в судовому засіданні додатково обґрунтовує доводи апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення господарського суду Львівської області скасувати.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 20.04.2012р. (вх.№2621 від 20.04.2012р.) та в судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Письмові пояснення від ФОП ОСОБА_2 на адресу суду не надходили.

Враховуючи те, що у відповідності до п.1 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також те, що третя особа у справі була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності її представника, у відповідності до ст.75 ГПК України, оскільки ухвалою суду від 27.03.2012р. присутність повноважних представників сторін в судовому засіданні була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2012р. у справі №5015/28/12 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 - 14088,80грн. страхового відшкодування в порядку регресу, так як таке страхове відшкодування було виплачено на підставі Договору страхування та відповідно до Страхового акту №СНТ/06630.030-0125.0499/1 від 07.10.2011р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА"(Страховик) та Монастирем Свято-Успенської Унівської Лаври Студитського Уставу УГКЦ (Страховик) 28.01.2011р. було укладено договір №6630.30-125.499, відповідно до якого, застраховано транспортний засіб "Citroen Berlingo VP X", державний номерний знак (далі -д.н.з.) - ВС1721CB, 2009року випуску. Договір страхування діє з 31.01.2011р. по 30.01.2012р.

Відповідно до п.7.1.3 договору -Страховик (Позивач) зобов'язувався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника або його законних представників (вигодонабувача -в разі його наявності) в строки та у розмірі відповідно до умов договору.

Страховим випадком визнаються пошкодження, втрата або знищення застрахованого транспортного засобу або додаткового обладнання ТЗ а саме: обладнання, оснащення, оздоблення, що не входить у комплектацію ТЗ, тобто встановлене не при виробництві (зборці) ТЗ заводом-виробником ТЗ, або не входить до комплекту-поставки, внаслідок подій (ризиків), які вказані як застраховані в основній частині договору. (п.1.1 договору).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.З. ч.І ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть

бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

07.09.2011р. страхувальник повідомив страховика, що 07.09.2011р. о 8 год. 15 хв. у м.Львові по вул.Стрийській сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахований за договором страхування транспортний засіб отримав пошкодження.

Обставини випадку свідчать, що гр. ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки А09202 Богдан, д.н.з. НОМЕР_2, що використовується для підприємницької діяльності відповідачем, перед початком руху та зміною його напрямку не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення із застрахованим автомобілем, в результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано технічних пошкоджень.

Дані обставини підтверджуються довідкою відділу Державтоінспекції МВС від 04.10.2011р. №8871703 та постановою Франківського районного суду м.Львова від 05.10.2011р. №3-3264/11.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості від 15.09.2011р. №328 (експерт ОСОБА_8, свідоцтво Міністерства Юстиції України від 01.06.2001р. №461, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України від 31.10.2008р. НОМЕР_1) вартість відновлювального ремонту автомобіля CITROEN Berlingo -1,4і, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент дослідження становить 16457,79грн.

Постановою Франківського районного суду м.Львова №3-3264/11 від 05.10.2011р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та призначено адміністративне стягенння у виді штрафу.

На підставі рахунків-фактури: №Р-000323 від 07.10.2011р. на суму 5720,00 грн. та №Р-000311 від 08.09.2011р. на суму 8368,80 грн. (загальна сума 14088,80 грн.) позивачем, за вказівкою страхувальника, виплачено суб'єкту господарювання, який здійснював відновлювальний ремонт автомобіля страхувальника страхову виплату, що підтверджується платіжним дорученням №24498 від 11.10.2011р.на суму 14088,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України -майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України - особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування"від 07.03.1996р. №85/96-ВР (з внесеними змінами та доповненнями), ст.993 ЦК України -до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Зважаючи на положення норм чинного законодавства, а також на викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтанції про підставність задоволення позовних вимог.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі та в поясненні від 27.03.2012р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Скаржник стверджує, що автобус БОГДАН д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП належав ОСОБА_2, який діючи як фізична особа-підприємець, на підставі договору №26 від 19.07.2010р. про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів, власними працівниками забезпечував перевезення пасажирів на маршруті ЛК АТП №1. При цьому, винний в ДТП ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах з ЛК АТП№1.

В обґрунтування цього, скаржник посилається на Договір №26 про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів від 19.07.2010р., укладений між ЛК АТП№1 та СПД-ф.о. ОСОБА_2 Дія даного Договору визначена до 31.12.2010р. Натомість дорожньо-транспортна пригода внаслідок, якої було заподіяно шкоду відбулась 07.09.2011року, а отже Договір №26 припинив дію на момент вчинення ДТП. Доказів пролонгації даного договору відповідачем не надано.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на водія ОСОБА_5 було видано шляховий лист № 544809 від 07.09.2011 року, оскільки договір на який посилається Відповідач, а саме п. 2.1.1. «Сторона 1 (Відповідач) зобов'язується надати можливість Стороні 2 (Третя особа) експлуатувати належній останній транспортні засоби на маршрутах ЛК АТП № 1, за розпорядженням директора».

Враховуючи дану умову Договору №26, третя особа використовувала маршрут АТП № 1 (Відповідача), а отже у Відповідача не було правових підстав, видавати шляховий лист на водія ОСОБА_5, такий лист міг бути виданий тільки при умові, якщо ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Відповідачем.

У відповідності до п.2.1.1. договору №26 такий шляховий лист мав виписуватись ФОП ОСОБА_2 (Третя особа) на імя ОСОБА_5, оскільки саме він надавав послуги по перевезенню пасажирів. Натомість, шляховий лист був виписаний Відповідачем, дана обставина підтверджує використання транспортного засобу «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 для здійснення господарської діяльності (а.с.32).

Крім цього, факт підтвердження використання транспортного засобу «Богдан»д.н.з. НОМЕР_2 для здійснення господарської діяльності Відповідачем, а не Третьою особою також підтверджується Ліцензійною карткою НОМЕР_4 та тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_5 де передбачено, що власником транспортного засобу і особа яка його використовує являється Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 (а.с.33,34).

Згідно ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів про те, що транспортний засіб належав третій особі на праві власності, а ні відповідач, а ні третя особа суду не надали.

Доводи скаржника спростовуються викладеним вище та колегією відхиленні, як безпідставні.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2012 року у справі №5015/28/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 залишити без задоволення.

2. На виконання рішення місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2012р.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мурська Х.В.