Постанова № 23796532, 24.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5015/7542/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", б/н від 21.02.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2012 р.

у справі № 5015/7542/11 (суддя -Матвіїв Р.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78", м. Виноградів, Закарпатська область

до Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", м. Львів

про стягнення 393176,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність, б/н від 01.12.2011 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.01.2012 р. у справі № 5015/7542/11 (суддя -Матвіїв Р.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" (далі -відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" (далі -позивач)- 343098 грн. 12 коп. боргу, 6861 грн. 95 коп. сплаченого судового збору. Відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 50078 грн. 03 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між Приватним акціонерним товариством «Виноградівська пересувна механізована колона № 78»та Публічним акціонерним товариством «Фірма «Нафтогазбуд»виникли правовідносини на підставі укладених сторонами ряду договорів, зокрема Договорів від 08.10.2010 р., Договорів від 01.12.2009 р., Договору від 25.05.2010 р., на підставі яких позивач надавав відповідачу послуги (виконав роботи), за які відповідач зобов'язувався розрахуватись, однак грошові зобов'язання виконав неналежним чином. В силу вимог ст. ст. 509, 525, 526, 610, ,612, 626, 628 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України, враховуючи факт порушення відповідачем виконання грошових зобов'язань у розмірі 343098,12 грн., суд дійшов висновку щодо підставності заявлених позовних вимог в цій частині. В решті позовних вимог відмовив, а саме: в стягненні пені в розмірі 50078,03 грн., вказуючи на те, що з поданих первинних документів та платіжних банківських документів не можна встановити ступінь виконання кожного господарського зобов'язання, а відтак не можна встановити, які саме господарські зобов'язання між сторонами є невиконаними чи виконані з простроченням.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, відповідач -Публічне акціонерне товариство «Фірма Нафтогазбуд»(надалі -ПАТ) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене рішення є незаконним, прийнятим без участі відповідача з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що Договір від 08.10.2010 р. (по підготовці до навантаження та навантаженні графійно-піщаної суміші), Договір від 08.10.2010 р. (передача та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці р. Тиса), Договір від 01.12.2009 р. (передача гравійного грунту суміші, добутого при розчистці р. Тиса), Договір від 25.05.2010 р. (перевезення гравійно-піщаної суміші) не можна вважати належними доказами, оскільки не з'ясовано на підставі якої довіреності укладені, і чи були у начальника управління БУ -21 повноваження на їх укладення. На думку апелянта, правочини вчинено особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а в силу вимог ст. ст. 203, 215, 207 Цивільного кодексу України такий правочин не створює юридичних наслідків. Крім того, вказує, що судом однобічно та неповно досліджено обставини справи, не з'ясовано чи підписані акти приймання виконаних робіт, накладні, товаро -транспортні накладні, акт звірки взаєморозрахунків уповноваженими на те особами, а щодо акту звірки взаєморозрахунків, зазначає такий не є первинним бухгалтерським документом в розумінні пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Приватне акціонерне товариство «Виноградівська пересувна механізована колона № 78»(надалі -ПрАТ) у відзиві на апеляційну скаргу, вих. № 60 від 12.03.2012 року (вх. № суду 1797) вказує, що рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2012 р. є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити його без змін.

Скаржник участі уповноваженого представника в судові засідання 20.03.2012 р., 03.04.2012 р. та 24.04.2012 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 24.02.2012 р., від 20.03.2012 р. та від 03.04.2012 р., що підтверджується, поштовими повідомленнями про вручення ухвал (а.с. 109,141,145). Ухвалою суду від 03.04.2012 р. участь представників сторін визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

24.04.2012 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2012 р. заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві від 12.03.2012 р. № 60.

Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів, копії яких долучено до матеріалів справи, зокрема Договір про надання послуг від 08.10.2010 року; Договір від 08.10.2010 року про передачу та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці річки Тиси; Договір від 01.12.2009 року про надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженню гравійно-піщаної суміші; Договір від 01.12.2009 року про передачу гравійного грунту суміші, добутого при розчистці річки Тиси; Договір від 25.05.2010 року про перевезення гравійного-піщаної суміші (а.с. а.с. 11-12, 13-14, 15-17, 20-21, 24-25).

Дані Договори укладені між Приватним акціонерним товариством «Виноградівська пересувна механізована колона № 78»та Будівельним управлінням - 21 Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", яке є структурним підрозділом ПАТ "Фірма "Нафтогазбуд".

Предметом Договору про надання послуг від 08.10.2010 року є надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженні гравійно-піщаної суміші. Предметом Договору від 08.10.2010 року є передача та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці річки Тиси. Предметом Договору від 01.12.2009 року є надання послуг по підготовці до навантаження та навантаженню гравійно-піщаної суміші. Предметом Договору від 01.12.2009 року є передача гравійного грунту суміші, добутого при розчистці річки Тиси. Предметом Договору від 25.05.2010 року є перевезення гравійного-піщаної суміші.

Відповідно до первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи , а саме: актів приймання виконаних робіт, накладних, товарно-транспортних накладних, позивач надав відповідачеві послуги (виконав роботи) на загальну суму 955983, 20 грн. (а.с. а.с. 27-45).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 21.12.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежів: "за погрузку гравійно-галькової суміші згідно рах. № 235" в розмірі 34400 грн. 00 коп., "за грунт гравійний" згідно рахунку № 236 від 29.10.2010 року" в розмірі 51600 грн. 00 коп., "за послуги по перевезенню гравійно-галькової суміші" згідно рахунку № 226 від 15.10.2010 року" в розмірі 78181 грн. 26 коп. (а.с. 50).

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 01.12.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: "за авто послуги" згідно рахунку № 237 від 29.10.2010 року" в розмірі 148703 грн. 82 коп. (а.с. 51).

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 21.10.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: "за грунт гравійний та послуги" згідно рахунку б/н від 15.10.2010 року" в розмірі 90000 грн. 00 коп. (а.с. 52).

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 07.10.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: "за виконані роботи" згідно акту виконаних робіт" в розмірі 50000 грн. 00 коп., "за виконані роботи згідно акту виконаних робіт" в розмірі 150000 грн. 00 коп.(а.с. 53).

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача за 01.06.2010 року, відповідач сплачував позивачеві грошові кошти з призначенням платежу: "за матеріали по рахунку б/н від 28.05.2010 року" в розмірі 10000 грн. (а.с. 54).

Всього здійснено платежів на загальну суму 612885,08 грн. на користь позивача, однак решта суми (343098,12 грн.) залишилась неоплаченою.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

15 лютого 2011 р. позивач на адресу ПАТ «Фірма»Нафтогазбуд»скерував претензією № 34 з вимогою сплатити борг в розмірі 343098 грн. 12 коп. (а.с. 55).

Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія відповідачем залишена без відповідного реагування .

5 січня 2012 р. ПрАТ «Виноградівська пересувна механізована колона № 78»та ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»підписали акт звірки розрахунків, який відображає облік господарських операцій між ними за період з грудня 2009 р. по 05.01.2012 р. та підтверджує загальний розмір боргу в сумі 343098,12 грн. Крім того, з акту звірки розрахунків вбачається, що борг частково утворився внаслідок здійснення господарських операцій по вантажних перевезеннях на підставі заявок, надання послуг бульдозера, про що свідчить акт приймання здачі робіт (послуг) від 27.12.2010 р., поставки труб, про що свідчить накладна від 28.04.2010 р. № 240 (а.с. 78).

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи вищевказані обставини та норми ст.ст. 509,525, 526, 530 Цивільного кодексу України дійшов підставного висновку про те, що позивач надав послуги (виконав роботи) без отримання від відповідача повної суми проплати.

Судова колегія, також вказує на те, що місцевий господарський суд підставно відмовив позивачеві в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 50078,03 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання послуг від 08.10.2010 року, яким передбачено, що у випадку невиконання замовником своїх грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Договором від 08.10.2010 року, предметом якого є передача та завантаження на транспортні засоби гравійного грунту, добутого при розчистці річки Тиси, забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і у формі неустойки (пені), не передбачено. Пунктом 4.3 Договору від 01.12.2009 року передбачено, що у випадку невиконання замовником своїх грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Договором від 01.12.2009 року, предметом якого є передача гравійного грунту суміші, добутого при розчистці річки Тиси, забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і у формі неустойки (пені), не передбачено. Договором від 25.05.2010 року, предметом якого є перевезення гравійного-піщаної суміші, забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і у формі неустойки (пені), не передбачено.

Згідно приписів ст. 547 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вище викладене, судова колегія зазначає, що не всі Договори передбачали право позивача на стягнення з відповідача неустойки, окрім цього подані акти приймання виконаних робіт, накладні, товарно -транспортні накладні, підписані без зазначення конкретного договору, пеня розрахована із суми боргу 343098,12 грн., яка утворився внаслідок різних господарських операцій, з яких неможливо встановити, які господарські зобов'язання між сторонами є невиконаними чи виконані з простроченням.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Водночас, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, вважає за необхідне відзначити, що відповідач у апеляційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також порушує питання, які стосуються оцінки доказів.

Однак, місцевий господарський суд обґрунтовав своє рішення лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Покликання апелянта на те, що судом однобічно та неповно досліджено матеріали справи, не з'ясовано на підставі якої довіреності були укладені Договори, і чи були у начальника управління БУ -21 повноваження на їх укладення, а також щодо підписання актів приймання виконаних робіт, накладних, товаро -транспортних накладних та акту звірки взаєморозрахунків документально не обґрунтовані. Відповідач своїми діями, які полягали в оплаті 612885,08 грн., здійснених на користь позивача платежів , відповідно до банківських виписок за 21.10.2010 р., за 29.10.2010 р., за 15.10.2010 р., за 01.12.2010 р., за 01.06.2010 р., за 28.05.2010 р., визнав факт наданих позивачем послуг (виконаних робіт) за Договорами від 08.10.2010 р., за Договорами від 01.12.2009 р., за Договором від 25.05.2010 р. на загальну суму 955983,20 грн., однак, оплатив його лише частково в розмірі 612885,08 грн., чим порушив законні вимоги позивача.

Щодо покликань апелянта на підписання договорів, не уповноваженою на те особою, судова колегія зазначає, що дані договори в судовому порядку недійсними не визнані, відповідачем в передбачений законом спосіб не оспорені, а сума основного боргу, задоволена місцевим господарським судом до стягнення складається з сум заборгованостей, не оплачених відповідачем на підставі актів приймання виконаних робіт, накладних, товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 27-49).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевий господарський суд від 28.12.2011 р. зобов'язав сторін провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки подати суду.

На виконання даної ухвали суду 05.01.2012 р. ПрАТ «Виноградівська пересувна механізована колона 78»та ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»провели звірку взаємних розрахунків, при якій зафіксовано борг в сумі 343098,24 грн. Даний акт складено та підписано головними бухгалтерами підприємств та скріплений їхніми печатками. При чому, в ньому відображено надання послуг на відпуск гравію помісячно, що співпадає з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та накладних, на які покликається позивач. Судова колегія зазначає, що акт звірки - це зведений обліковий документ, який складається на основі первинних документів і містить зведені відомості про бухгалтерський облік, здійснених операцій на підприємствах, а відтак такий є належним доказом заборгованості відповідача.

Крім того, ухвалами суду від 28.12.2011 р. та від 16.01.2012 р. суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву, чого останній не виконав, додаткових доказів по справі не подав, позовних вимог не спростував.

З врахуванням положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи місцевим господарськими судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків суду, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2012 р. у справі № 5015/7542/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", б/н від 21.02.2012 р. - без задоволення.

2. Судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 5015/7542/11 повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кордюк Г.Т.

повний текст постанови підписано 25.04.2012 р.