Постанова № 23796462, 18.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа № 5015/7432/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності ВКФ "ВМВ Компані", м. Червоноград № 54 від 17.02.12

на рішення господарського суду Львівської області від 07.02.12

у справі № 5015/7432/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БРВ-Україна", м. Нововолинськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "ВМВ Компані", м. Червоноград

про стягнення 713 814,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився;

від відповідача: - ОСОБА_1 -представник (довіреність № 1 від 30.12.11).

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11 (суддя У.Ділай) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БРВ-Україна" задоволено частково: вирішено стягнути з ТоЗВ ВКФ «ВМВ Компані»на користь позивача 264 343, 05 грн. основного боргу та 20 626, 91 грн. 3% річних; всього -284 969, 96 грн.; 14 276, 28 грн. судового збору. В частині стягнення 428 844, 14 грн. основної заборгованості провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальності ВКФ "ВМВ Компані" - оскаржив його в апеляційному порядку з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що, беручи до уваги умови п. 10.4 договору поставки від № 03/02-10ВМВ від 03.02.10, його обов'язок здійснити оплату по договору не настав, а отже і не мало місце порушення прав позивача. Крім того, скаржник зазначає, що судом не було досліджено підставу відпуску продукції, оскільки ні копії, ні оригінали замовлень суду не подавались. На підставі викладеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати скаржник просить покласти на позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.02.12 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.03.12.

Позивач -ТзОВ "БРВ-Україна" -з доводами скаржника не погодився з підстав, наведених у запереченні на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 09.04.12 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.12.

В судових засіданнях представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у запереченні на неї.

В судовому засіданні 09.04.12 оголошено перерву до 18.04.12.

В судове засідання 18.04.12 представник позивача не з'явився, причин неявки до відома суду не довів.

Представник скаржника підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Господарським судом Львівської області при розгляді спору вірно встановлено факт укладення 03.02.10 між ТзОВ "БРВ-Україна" та ТзОВ "ВКФ "ВМВ Компані" Договору поставки № 03/02-10/ВМВ, згідно умов п.п. 1, 10.1 якого позивач зобов'язався поставляти покупцю побутові та офісні меблі, фасади МДФ, ДСП та супутні товари, а відповідач - приймати та оплачувати товар шляхом безготівкового переказу 100% оплати повної вартості поставленої партії продукції на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту поставки замовленої партії продукції покупцю. Належним чином проаналізовано судом першої інстанції п. 2.2 договору, в якому сторони погодили, що поставка продукції здійснюється на умовах "франко-склад" постачальника, тобто продукція переходить у розпорядження покупця на складі постачальника. Надано належну оцінку судом першої інстанції при розгляді спору також п. 3.1 договору, яким передбачено, що загальна кількість, асортимент продукції, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення(асортимент) за видами, моделями, розмірами, кольорами визначається в накладних за згодою сторін. Оплата поставленої продукції здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленої постачальником на вартість замовленої партії продукції (п.10.4 договору). Згідно з п. 11.1 Договору за несвоєчасну сплату передбачених у п. 10.1 платежів сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Встановлено судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів (видаткові накладні № РН-001674 від 02.11.10, РН-001709 від 10.11.10, № 001715 від 11.11.10, РН-001655 від 26.10.10, РН-001659 від 28.10.10, РН-001661 від 29.10.10, № РН-001663 від 29.10.10, довіреності № 0605 від 25.10.10 та № 0635 від 08.11.10) також факт належного виконання позивачем умов договору - отримання представником відповідача меблів в асортименті та плити ДСП різних форматів та кольорів виробництва ТзОВ "БРВ-Україна" загальною вартістю 703 054, 58 грн. Як зазначено судом першої інстанції, претензій щодо кількості та якості одержаної продукції відповідачем не заявлялось. Натомість, договірні зобов'язання відповідачем виконано частково: отриману продукцію оплачено частково на суму 9 867, 39 грн.

Як вірно встановлено господарським судом, претензію, скеровану ТзОВ "БРВ-Україна" на адресу ТзОВ "ВКФ "ВМВ-Компані" з вимогою сплатити заборгованість в сумі 697 641,52 грн. до 30.09.11, відповідачем залишено без відповіді та реагування.

Крім того, господарським судом першої інстанції при розгляді спору між сторонами вірно встановлено факт укладення між ТзОВ "БРВ-Україна" та ТзОВ ВКФ "ВМВ Компані" договору поставки № Ю-02 від 20.12.10, відповідно до умов якого ТзОВ ВКФ "ВМВ Компані" зобов'язувалося поставляти офісні та побутові меблі, а ТзОВ "БРВ-Україна" зобов'язувалось прийняти та оплатити за умовами вищевказаного договору поставки продукцію. Відтак, господарським судом першої інстанції вірно встановлено факт наявності у ТзОВ ВКФ "ВМВ Компані" та ТзОВ "БРВ-Україна" зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 428 844, 14 грн., строк виконання яких настав. Встановлено господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів також факт надсилання ТзОВ ВКФ "ВМВ Компані" на адресу ТзОВ "БРВ-Україна" заяви № 25 від 24.01.12 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої заборгованість ТзОВ ВКФ "ВМВ Компані" перед ТзОВ "БРВ-Україна" по спірному Договору поставки № 03/02-10/ВМВ від 03.02.10 зменшилась до 284 969, 96 грн. Факт отримання такої заяви, а також факт зарахування зустрічних позовних вимог відповідачем не заперечується.

Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм ст. 509 ЦК України щодо поняття зобов'язання, ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України щодо договору, як підстави виникнення зобов'язань. Вірно застосовано господарським судом першої інстанції також ст.ст. 525, 526 ЦК України, 193 ГК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язань сторонами, та недопущення односторонньої відмови від їх виконання, а також ст. 599 ЦК України щодо припинення зобов'язання його виконанням, проведеним належним чином.

Господарським судом також вірно застосовано до спірних правовідносин між сторонами ч. 2 ст. 601 ЦК України, згідно з якою зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін. Згідно із ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов вірного, на думку колегії суддів, висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме в сумі 264 343, 05 грн. основної заборгованості. Беручи до уваги належним чином доведений позивачем факт зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами, господарським судом на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України вірно припинено провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 428 844, 14 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, то колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вірно застосовано до позовних вимог в цій частині норми ст. 610 ЦК України щодо поняття порушення зобов'язання, ч. 1 ст. 612 ЦК України щодо визначення поняття боржника, що прострочив. Вірним, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є також застосування місцевим господарським судом при розгляді позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 626,91 грн. - 3% річних, положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких вказані 3 % річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.

Щодо посилань скаржника на умови п. 10.4 договору поставки від № 03/02-10ВМВ від 03.02.10, та на те, що обов'язок здійснити оплату по договору у нього не настав, то колегія суддів вважає такі посилання безпідставними з огляду на те, що заборгованість у сумі 284 969, 96 грн. (з врахуванням суми 3% річних) визнана відповідачем у заяві № 25 від 24.01.12 про зарахування зустрічних однорідних вимог, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 22).

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.02.12 у справі № 5015/7432/11 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 20.04.12.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник