Постанова № 23796382, 11.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

11.04.12 Справа № 5015/3138/11

ПОСТАНОВА

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ІНТАСК", м.Київ б/н від 27.02.2012 р.

на ухвалу господарського суду про оскарження рішення третейського суду від 25.01.2012 р.

у справі №5015/3138/11

за заявою ТОВ „ІНТАСК", м.Київ

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10

за позовом ТОВ „Транс-сервіс-1", с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області

до відповідача ТОВ „ІНТАСК", м.Київ

про стягнення 8 359,46 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Вельгош Т. - представник

від відповідача -Васенков В.Г. -директор

від ЛНДІСЕ - Качмар Т.В.

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.01.2012р. (суддя Сухович Ю.О.) у справі №5015/3138/11 відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ "ІНТАСК", м.Київ подано апеляційну скаргу б/н від 27.02.2012р., в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючи на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені в ухвалі суду не відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є недоведеними, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що запропонований ТОВ «Транс-сервіс-1»проект договору не може розглядатися в розумінні ч.2 ст.188 ГК України, оскільки він не був підписаний сторонами, не скріплений печатками сторін та не наданий у двох примірниках, а надісланий засобом електронного зв»язку у формі, яка дозволяє вільне редагування. Посилання суду першої інстанції на відсутність протоколу розбіжностей як підтвердження визнання ТОВ «Інтаск»третейського застереження в договорі та застосування ч.4 ст.181 ГК України, на думку скаржника, є неприйнятним. Окрім того, скаржник вважає, що суд, посилаючись на наведену норму закону, не звертає уваги на той факт, що після отримання проекту договору від ТОВ «Транс-Сервіс-1»відповідач наступного дня надіслав у відповідь свій проект договору, який не містив третейського застереження. Також скаржник зазначає, що вищезазначений договір в редакції ТОВ «Транс-Сервіс-1»не був підписаний та засвідчений печаткою зі сторони скаржника. До матеріалів справи долучено лише копію договору, надану ТОВ «Транс-Сервіс-1», яка містить, на думку скаржника сфальсифіковане зображення підпису та відбитку печатки ТОВ «Інтаск». Окрім того, скаржник зазначає, що оригінал договору, з якого позивачем зроблена долучена до матеріалів справи копія, сторонами до третейського та господарського судів для огляду не надавалась, судом першої інстанції не був витребуваний, що свідчить про неповне з»ясування обставин справи, які мають значення для розгляду справи. З огляду на викладене, оскільки ТОВ «Інтаск» не укладав договір №02-09/10 від 17.09.2010р. в редакції позивача, надавати до суду докази визнання його недійсним, на думку скаржника, є неможливим.

ТОВ «Транс-Сервіс-1»подано пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Качмар Т. надано пояснення щодо п.1 висновку судово-технічної експертизи реквізитів документів №4148, складеного 30.11.2011р., письмове пояснення долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як встановлено судом першої інстанції, Постійно діючим третейським судом при асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" 28.02.2011р. прийнято рішення у справі № 51/01.10 за позовом ТзОВ „Транс-сервіс-1" до ТзОВ „ІНТАСК" про стягнення 8 359,46 грн., яким повністю задоволено позов та стягнено з ТОВ „ІНТАСК" на користь ТзОВ „Транс-сервіс-1" 8 359,46 грн. з яких 8 039,64 грн. основного боргу, 178,96 грн. пені, 24,12 грн. інфляційних нарахувань, 116,74 грн. процентів річних та 510,00 грн. сплаченого третейського збору за розгляд справи в третейському суді (т.І а.с.64-68).

Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/1526/11 від 12.04.2011р. задоволено заяву ТОВ «Транс-Сервіс-1»про видачу виконавчого документа та видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 28.02.2011р. у справі за № 51/01.10 (т.І а.с.73-74).

ТОВ „ІНТАСК" подано заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10, оскільки вважає його незаконним та ухваленим з порушенням чинного законодавства України щодо компетенції третейських судів (т.ІІ а.с.5-8).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.01.2012р. у справі №5015/3138/11 відмовлено у задоволенні позову ТОВ „ІНТАСК". Як зазначено в ухвалі суду, ТОВ „ІНТАСК" через факсимільний зв"язок отримано від ТОВ „Транс-сервіс-1" проект договору транспортного перевезення № 04-09/10 від 17.09.2010р. згідно умов якого перевізник (ТОВ „Транс-сервіс-1") зобов"язується надати замовнику (ТОВ „ІНТАСК") послуги по перевезенню вантажу на умовах, визначених цим договором, а також у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

В пункті п.6.2. договору зазначено, що спори стосовно виконання грошового зобов"язання замовником, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, або у зв"язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т.ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація", який знаходиться за адресою - м.Львів, вул.Героїв УПА, 72, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ „ІНТАСК" та ТОВ „Транс-сервіс-1" шляхом електронного та телефонного зв"язку проводились переговори щодо підписання договору про перевезення (листи №03/10 від 13.10.2010р. та №5-10/10 від 14.10.2010р.) (том І а.с.56-57). Договір № 04-09/10 від 17.09.2010р. у редакції ТОВ „Транс-сервіс-1" передбачав третейське застереження, з яким не погодившись ТОВ „ІНТАСК" запропоновано ТОВ „Транс-сервіс-1" укласти договір № 04-09/10 від 17.09.2010р. у редакції, яка не передбачає третейського застереження.

ТОВ „ІНТАСК" зазначає, що доказом його відмови від укладення договору в редакції ТОВ „Транс-сервіс-1" та факту підписання зі сторони ТОВ „ІНТАСК" іншої редакції договору є лист ТОВ „Транс-сервіс-1" №03/10 від 13.10.2010р. та договір -доручення №04-09/10 від 17.09.2010р. підписаний скаржником (т.І а.с.15-17).

Також, оскільки відмова від укладення договору в редакції ТОВ „ІНТАСК" від ТОВ „Транс-сервіс-1" не надходила, скаржник вважає, що перевезення були здійснені згідно редакції договору № 04-09/10 від 17.09.2010р., яка не містить третейського застереження.

Окрім того, скаржник зазначає, що посилання третейського суду на третейську угоду у вигляді третейського застереження у договорі № 04-09/10 від 17.09.2010р. не відповідають реальним обставинам справи, оскільки такий договір у письмовій формі зі сторони ТОВ „ІНТАСК" не підписувався.

В матеріалах справи відсутній оригінал договору № 04-09/10 від 17.09.2010р. в тій чи іншій редакції підписаний сторонами у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2012р. розгляд справи відкладався та позивача зобов»язувалось подати суду оригінал договору № 04-09/10 від 17.09.2010р., підписаного сторонами, для огляду. На виконання вимог ухвали суду, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що оригінал договору № 04-09/10 від 17.09.2010 р. знаходиться в матеріалах справи. Однак в матеріалах справи знаходиться екземпляр договору (а.с.32-36), підписаний ТОВ «Транс-Сервіс-1»та ксерокопія останньої сторінки договору з підписами та печатками обох сторін. Твердження позивача, що дана сторінка одержана від ТОВ «ІНТАСК» факсимільним зв'язком, а тому згідно п.7.2 договору має юридичну силу, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки документально не обґрунтоване. Так, екземпляр останньої сторінки договору не містить ознак документу,одержаного факсимільним зв'язком, а саме: від кого отримано факс, номер телефону, з якого здійснено відправлення, дата та година, сторінка.

Оскільки скаржник заперечує факт підписання запропонованого ТОВ «Транс-сервіс-1»проекту, судом першої інстанції за клопотанням ТОВ «ІНТАСК»призначалась експертиза по технічному дослідженню копії договору №04-09/10 від 17.09.2010р. за результатами якої складено висновок №34148, в якому зазначено, що в електрографічних копіях договору транспортного перевезення № 04/09/10, укладеного 17.09.2010р. між ТОВ „Транс-сервіс-1" та ТОВ „ІНТАСК" та листа ТОВ „ІНТАСК" за вих. №4-10/10 від 12.10.2010р. адресованого ТОВ „Транс-сервіс-1", був застосований монтаж з використанням одного і того ж зображення відтиску печатки та підпису або копій таких зображень.

Окрім того, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції викликалась в судове засідання експерт Качмар Т., якою надано пояснення щодо п.1 висновку, що одні і ті ж (ідентичні) зображення підпису і відтиску печатки ТОВ «ІНТАСК»в копіях двох різних документів могли з»явитись тільки в результаті їх монтажу.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004р. № 1701-IV із змінами та доповненнями до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За умовами ст.5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно із ст.1221 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст..638 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми закону та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази підписання обома сторонами договору № 04-09/10 від 17.09.2010р. у редакції тої чи іншої сторони, скаржник заперечує підписання договору в редакції ТОВ „Транс-сервіс-1", позивачем не надано суду для огляду оригіналу договору № 04-09/10 від 17.09.2010р. укладеного сторонами у будь-який спосіб, судова колегія прийшла до висновку, що копія договору транспортного перевезення №04-09/10 від 17.09.2010р. (т.І а.с.17-20) не може бути належним доказом укладення спірного договору, доказом домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення цивільних прав та обов'язків та засвідчення їхньої волі до настання відповідних правових наслідків, в зв»язку із чим розгляд спору Постійно діючим третейським судом при асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" та винесення рішення у справі № 51/01.10 за позовом ТзОВ „Транс-сервіс-1" до ТзОВ „ІНТАСК" про стягнення 8 359,46 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що ухвалою суду помилково відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „ІНТАСК", м.Київ про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 28.02.2011р. у справі № 51/01.10.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 25.01.2012р. у справі №5015/3138/11 скасувати.

2. Рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації „Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 28.02.2011р. у справі № 1/01.10 скасувати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1», с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області на користь товариств з обмеженою відповідальністю «ІНТАСК», вул.. Урицького, 34/15, м.Київ 236,00грн. судового збору за розгляд заяви та 1 073,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1», с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області на користь Львівського НДІ судових експертиз (р/р 31257272210323 в ГУ ДКС України у Львівській області, ЄДРПОУ 23272864, МФО 825014, рахунок №424 від 06.04.2012р.) 196,40грн. затрат за участь експерта у судовому засіданні.

5. Місцевому господарському суду видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.