Рішення № 23796171, 03.05.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2012 р.Справа № 22/5025/250/12

за позовом Споживчого кооперативу "Кедр-1" м.Хмельницький

до Приватного малого підприємства "Кедр" м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

про визнання недійсними договори відступлення прав від 19.06.2009 року та від 25.07.2010 року

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 12.03.2012 р.

відповідач: ОСОБА_4 за довіреністю від 01.03.2011р.

від третьої особи (ОСОБА_1.): не з'явився

від третьої особи (ОСОБА_2): ОСОБА_5 представник за адвокатською угодою

Повне рішення складено 03.05.2012р.

Суть спору: позивач - Споживчий кооператив "Кедр-1" звернувся з позовом до Приватного малого підприємства "Кедр" про визнання недійсними договори відступлення прав від 19.06.2009р. та від 25.07.2010р.

В обґрунтування позову зазначає, що 19.06.2009р. між ПМП "Кедр", СК "Кедр-1", ОСОБА_1 був укладений договір відступлення прав, відповідно до змісту якого ПМП "Кедр" відступив, а ОСОБА_1 прийняла всі права на одержання у власність квартири НОМЕР_1, проектною площею 101,2 кв.м., яка розташована на 3-му поверсі 2-ї блок секції багатоквартирного житлового будинку з прибудованими приміщеннями торгово-сервісного призначення за адресою: АДРЕСА_2 набуті на підставі договору №1-А про спільну діяльність в будівництві від 11.03.2008р., додатків №№1, 2 від 12.06.2009р., укладеного між ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1".

25.07.2010р. між ПМП "Кедр", СК "Кедр-1", ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений договір відступлення прав, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 відступила, а ОСОБА_2 прийняв всі права на одержання у власність квартири № НОМЕР_1, проектною площею 101,2 кв.м., яка розташована на 3-му поверсі 2-ї блок секції багатоквартирного житлового будинку з прибудованими приміщеннями торгово-сервісного призначення за адресою: АДРЕСА_2 набуті на підставі договору №1-А про спільну діяльність в будівництві від 11.03.2008р., додатків №№1, 2 від 12.06.2009р., укладеного між ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1", договору відступлення прав від 19.06.2009р., укладеного між позивачем, відповідачем та ОСОБА_1

Позивач вважає, що вищевказані договори є недійсними з огляду на таке.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір про сумісну діяльність від 11.03.2008р. №1-А, згідно з умовами якого, сторони зобов'язалися діяти (будівництво житлового будинку) через просте товариство без створення юридичної особи на основі вкладів учасників договору. Відповідач зобов'язався внести вклад майновими правами, вартість яких оцінена в 25000,00 грн., а позивач грошовими коштами в розмірі 73 324,00 грн.

Відповідно до умов договору сторони обумовили порядок розподілу результату спільної діяльності в натурі на підставі акта розподілення результатів спільної діяльності пропорційно часткам в об'єкті будівництва, позивачу - 80,2% часток, відповідачу - 19,8% часток. При цьому відповідно до п.2.13 договору, після закінчення робіт, передбачених договором, сторони складають акт розподілу часток (площ) і акт приймання-передачі площ.

Відповідно до п. 3.3.2 договору квартири, які підлягають розподіленню, остаточно визначаються в Акті розподілення результатів спільної діяльності і в Акті розподілення площ об'єкта.

Отже, при здійсненні будівництва та укладенні правочинів щодо об'єкта будівництва (нерухомого майна) сторони повинні керуватися законодавством, яке регулює відносини з приводу нерухомого майна.

З врахуванням того, що право вимоги майна є речовим (майновим) правом, воно в порядку ст. 182 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", стверджує позивач, підлягає обов'язковій реєстрації.

Однак, не дивлячись на чіткі приписи ст. 331 ЦК України, право власності на об'єкт незавершеного будівництва не було зареєстровано за ПМП "Кедр", що свідчить про відсутність права у ПМП "Кедр" на вчинення правочинів щодо майнових прав (права вимоги) на нерухоме майно.

З викладеного слідує, що ані ПМП "Кедр", ані ОСОБА_1 (при уступлені права вимоги ОСОБА_2) не набули права власності на майнові права (на право вимоги щодо спірної квартири).

А з врахуванням положень ст.ст. 656, 658 ЦК України право продажу майнового права (права вимоги) належить тільки власнику.

В зв'язку з викладеним, позивач приходить до висновку, що вищезазначені договори укладені в порушення приписів ст. 182, 190, 331, 334, 395 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" тобто без дотримання вимог п.1 ст. 203 ЦК України.

Окрім того, позивач вважає, що всі права, в тому числі право власності на будівельні матеріали, права вимоги сторін договору про спільну діяльність, та в подальшому право власності на об'єкт нерухомості належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

Про відсутність у ПМП "Кедр" повноважень щодо розпорядження спільним майном свідчить також те, що відповідно до змісту договору про спільну діяльність №1-А, конкретні квартири, на які виникнуть права власності у сторін в майбутньому, визначаються на підставі Акту про розподілення результатів спільної діяльності та Акту розподілення площ, яке на сьогоднішній момент так і не відбулося, про що свідчить відсутність актів.

Отже договори про відступлення права вимоги на спірну квартиру укладені щодо неіснуючого предмета.

Також позивач звертає увагу на те, що договори укладені від імені позивача ОСОБА_6 без належних повноважень на здійснення таких правочинів.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДР), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Позивач в судовому засіданні надав письмові пояснення по справі, де підтвердив свою позицію викладену у позовній заяві, зокрема щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та щодо того, яка особа є власником речових прав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що подав письмову заяву.

Представник третьої особи ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_2 подав до суду клопотання про припинення провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якого зазначає, що оскільки сторонами спірних договорів є ПМП "Кедр", СК "Кедр-1", ОСОБА_1, ОСОБА_2, то правовий статус ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з третіх осіб без самостійних вимог необхідно змінити на відповідачів у справі, так як вирішення спору впливає на права та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також враховуючи те, що правові відносини існують як з позивачем, так і з відповідачем по справі, а рішення суду може позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідних прав не у майбутньому, а внаслідок розгляду даної справи.

Таким чином, відповідачами у даній справі повинні бути також ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак спір у справі із вказаним суб'єктним складом не підлягає вирішенню у господарських судах. Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу на те, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12.03.2012р. відкрито провадження за аналогічним за підставами та предметом позовом СК "Кедр-1", однак в ньому позивачем визначено правовий статус ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості відповідачів у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи встановив таке:

Відповідно до довідки АА №459944 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Споживчий кооператив "Кедр-1" зареєстрований за юридичною адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_2.

11.03.2008р. між приватним малим підприємством "Кедр" (Сторона-1) та Споживчим кооперативом "Кедр-1" (Сторона-2) був укладений договір №1-А про сумісну діяльність в будівництві, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль та майна спільно діяти через просте товариство без створення юридичної особи для досягнення загальної господарської цілі по будівництву шестисекційного, багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями торгово-сервісного призначення, за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці, відведеній Стороні-1, рішенням Хмельницької міської ради №14 від 18.01.2007р. (надалі Об'єкт).

Додатком №1 до договору сторони погодили графік здійснення платежів Стороною 2.

Додатковою угодою від 12.06.2009р. до договору від 11.06.2009 р., останній виклали в новій редакції.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору Сторона-1 вносить у сумісну діяльність вклад у вигляді майнових прав на проектну документацію, право забудови Об'єкта. Вклад оцінюється в сумі 25000,00 грн. в т.ч. 20%ПДВ. Сторона-2 зобов'язується внести у сумісну діяльність вклад у вигляді грошових коштів в сумі 73 324 000,00 грн.

Згідно з п. 1.6. Договору Об'єкт, після прийняття в експлуатацію підлягає розподілу в натурі між сторонами сумісної діяльності (співволодільцям) як результат сумісної діяльності, на підставі акту розподілу результатів сумісної діяльності. Частки в Об'єкті розподіляються наступним чином: Сторона 1 - 10,15 % частки, Сторона 2 - 89,85 % частки.

Розподіл результатів сумісної діяльності та їх передача відбувається почергово здачі об'єкта в експлуатацію, відповідно до додатку до договору №2: перша черга - перша та друга секція об'єкта з котрих 49 квартир загальною проектною площею 3227,68 кв.м., приміщень торгово-сервісного призначення в цоколі - 768,5 кв.м.; друга черга - 102 квартири проектна площа - 6293,2 кв.м., приміщення в цоколі - 768,5 кв.м., третя черга - 102 квартири проектна площа - 6293,2 кв.м., приміщення в цоколі - 768,5 кв.м.

Квартири, які підлягають розподілу за цим Договором, остаточно визначаються в Акті розподілу результатів сумісної діяльності, та в Акті розподілу площі Об'єкта (п. 3.3.2. Договору).

В п. 8.8 та 3.3.2 Договору Сторони узгодили, що уступка права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін третім особам не допускається без письмового погодження іншої Сторони. Також сторона 1 не має права передавати площу, визначену в додатку №2 в залог (іпотеку) третім особам, без письмового погодження сторони 2.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

19.06.2009р. між приватним малим підприємством "Кедр", громадянкою ОСОБА_1 та Споживчим кооперативом "Кедр-1" був укладений договір відступлення прав, відповідно до п. 1 Договору ПМП "Кедр" відступив (передав), а ОСОБА_1 прийняла усі права на одержання у власність квартири №НОМЕР_1, проектною площею 101,21 м.кв., яка розташована на 3-му поверсі 2-ої блоксекції багатоквартирного житлового будинку з прибудованими приміщеннями торгово-сервісного призначення за адресою: м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, 18 (далі Квартира), набутих на підставі Договору №1-А про спільну діяльність в будівництві від 11.03.2008р., додатків №№ 1, 2, додаткової угоди від 12.06.2009р., укладеного між ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1".

Після прийняття в експлуатацію першої черги будівництва (перша та друга секції) будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, 18 ПМП "Кедр" зобов'язане протягом 15-ти днів передати Квартиру у власність ОСОБА_1 за актом приймання-передачі та надати інші документи, необхідні для реєстрації права власності на Квартиру. СК "Кедр-1" зобов'язаний сприяти ПМП "Кедр" у виконанні свого обов'язку щодо передачі Квартири ОСОБА_1. Остаточна площа Квартири уточнюється (корегується) згідно замірів Хмельницького БТІ на час прийняття будинку в експлуатацію. Скорегована площа Квартири зазначається в Акті приймання-передачі та не впливає на зобов'язання сторін та ціну даного Договору (п.2 Договору).

Згідно з п. 3 Договору на момент підписання Сторонами даного договору ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1" гарантують, що ПМП "Кедр" здійснив свій внесок у спільну діяльність згідно договору №1-А про спільну діяльність у будівництві від 11.03.2008р., та гарантують, що право вимоги на отримання у власність квартири, яке ПМП "Кедр" передало ОСОБА_1 є дійсним (виплаченим) та буде реалізовано ОСОБА_1 після прийняття в експлуатацію першої черги будівництва (перша та друга секції) будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, 18. СК "Кедр-1" надає згоду на передачу (відступлення) прав на одержання у власність Квартири до ОСОБА_1, яка набуває права, передані їй за цим договором, з моменту підписання останнього та має право передати (відступити) набуті права іншим особам.

Відступлення прав вимоги, за даним договором здійснюється платно. Ціна, по якій ПМП "Кедр" відступило (передало) ОСОБА_1 права вимоги на Квартиру та порядок проведення розрахунку визначаються в додатку до цього договору. ОСОБА_1 набула права вимоги за цим договором з моменту його підписання, а також має права вимагати виконання ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1" зобов'язань набутих згідно договору №1-А про спільну діяльність в будівництві від 11.03.2008р. та цього Договору, з метою завершення будівництва, здачі об'єкту в експлуатацію та отримання Квартири у власність (п.п. 4., 5. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1".

Додатком №1 від 19.06.2009р. до договору Сторони погодили, що відступлення прав вимоги на одержання у власність квартири №НОМЕР_1, проектною площею 101,21 м.кв. здійснюється ПМП "Кедр" по ціні 1384,00 грн., які ОСОБА_1 зобов'язана сплатити ПМП 2кедр" протягом двох місяців з моменту підписання цього Договору.

Додаток №1 підписаний сторонами та скріплений печатками ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1".

28.07.2010р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватним малим підприємством "Кедр" та Споживчим кооперативом "Кедр - 1" був укладений договір відступлення прав, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 зобов'язується відступити (передати), а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти та оплатити всі права вимоги на одержання у власність квартиру, площею 101,21 м.кв., яка розташована на 3-му поверсі 2-ої блоксекції багатоквартирного житлового будинку з прибудованими приміщеннями торгово-сервісного призначення за адресою: м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, 18 (далі Квартира), набутих ОСОБА_1 на підставі Договору №1-А про спільну діяльність в будівництві від 11.03.2008р., додатків №№ 1, 2, додаткової угоди від 12.06.2009р., укладеного між ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1", договору відступлення прав від 19.06.2009р., укладеного між ОСОБА_1, ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1".

До ОСОБА_2 за цим Договором переходять у тому числі права на отримання за актом приймання-передачі у власність від ПМП "Кедр" квартири та права вимоги на отримання документів, необхідних для реєстрації права власності на квартиру (п.2 Договору).

Відповідно до п.4 Договору СК "Кедр-1" та ПМП "Кедр" надають згоду на передачу (відступлення прав) на одержання у власність Квартири до ОСОБА_2.

Згідно з п. 5 Договору відступлення прав вимоги за цим Договором здійснюється оплатно. Ціна, по якій ОСОБА_1 відступає (передає) ОСОБА_2 права вимоги на Квартиру та порядок проведення розрахунку визначають в додатку до цього Договору.

ОСОБА_2 набуває прав вимоги на Квартиру, передбачену цим Договором, тільки після проведення ним повного розрахунку з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому цим Договором та додатком до нього. Факт проведення повного розрахунку підтверджується письмовою заявою ОСОБА_1, яка є підставою для видачі ПМП "Кедр" ОСОБА_2 документів для оформлення права власності на Квартиру. Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до моменту реєстрації права власності на Квартиру за ОСОБА_2 (п.п. 6, 7 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками ПМП "Кедр" та СК "Кедр-1".

Таким чином, позивач, посилаючись на те, що спірні договори відступлення прав, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, так як право вимоги майна є речовим (майновим) правом, укладенні з порушенням п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому зазначає, що ні ПМП "Кедр", ані ОСОБА_1 не є власниками квартири, тому у останніх відсутні підстави розпоряджатися спірним майном. Крім того, відмічає, що спірні договори були укладені від імені позивача ОСОБА_6 без належних повноважень на здійснення таких правочинів, оскільки виключною компетенцією загальних зборів є вирішення питання щодо розпорядження майном.

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову позивач вважає порушенням відповідачем п.п. 1, 2, 4 ст. 203 ЦК України щодо укладення договорів відступлення прав від 19.06.2009р. та від 25.07.2010р., а предметом позову є вимога позивача визнати недійсними вищезазначені договори.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч.1 ст. 1130 Цивільного кодексу України).

Згідно даної статті кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає водночас як боржник і як кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, потрібно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою: у чому конкретно полягає неправомірність дії сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З положень ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що багатостороннім є договір, що укладається більше ніж двома сторонами.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину (п. 26 Постанови).

Частиною 3 ст. 21 ГПК України передбачено, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 23 ГПК України визначено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача (ч.1 ст. 24 ГПК України).

В п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (з подальшими змінами) зазначено, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії (залучення до участі у справі іншого відповідача) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Залучення у разі необхідності підприємства, організації чи громадянина, що виступав у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідачем у тій же справі здійснюється на загальних підставах та в порядку, визначених статтею 24 ГПК. У такому разі відповідне підприємство, організація чи громадянин втрачає статус третьої особи у даній справі, і прийняття якогось окремого судового рішення з приводу виключення його з числа третіх осіб не вимагається (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу договорів відступлення прав, які просить визнати недійсними позивач, вбачається, що договір відступлення від 19.06.2009р. є багатостороннім, оскільки укладений між приватним малим підприємством "Кедр", громадянкою ОСОБА_1 та Споживчим кооперативом "Кедр-1".

Також, багатостороннім є договір відступлення прав від 28.07.2010р., укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2, Приватним малим підприємством "Кедр" та Споживчим кооперативом "Кедр - 1".

Крім того, судом встановлено, що на час укладання договору від 19.06.2009 р., квартири №НОМЕР_1, проектною площею 101,21 кв.м., яка розташована на 3-му поверсі за адресою АДРЕСА_2 як об'єкту нерухомості ще не існувало.

Таким чином, сторонами за спірними договорами від 19.06.2009р. є: ПМП "Кедр", гр. ОСОБА_1 та СК "Кедр-1", (за яким саме гр. ОСОБА_1, яка діяла як фізична особа, прийняла від ПМП "Кедр" всі права на одержання у власність квартири №НОМЕР_1, а СК "Кедр-1" лише надало згоду на передачу зазначених прав); від 28.07.2010р. є: ПМП "Кедр", гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_2 та СК "Кедр-1" (за яким гр. ОСОБА_2 прийняв від гр. ОСОБА_1, які діяли як фізичні особи, всі права на одержання у власність квартири №НОМЕР_1, а СК "Кедр-1" та ПМП "Кедр" лише надали згоду на передачу зазначених прав), тоді як відповідачем позивач визначає лише ПМП "Кедр".

При цьому судом звертається увага на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру за електронним запитом від 18.04.2012 р. №13598923 та змістом клопотання ОСОБА_2, а також те, що спірні договори з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені як громадянами для особистих потреб, а не для здійснення підприємницької діяльності. Зазначене не спростовано сторонами.

За таких обставин, сторонами у справі (відповідачами або позивачами) за позовними вимогами про визнання недійсними договорів відступлення прав від 19.06.2009р. та від 28.07.2010р. повинні бути не тільки ПМП "Кедр" та СП "Кедр-1", але й гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, оскільки залучення останніх лише третіми особами позбавляє їх окремих прав наданих сторонам у спорі, зокрема щодо визнання позову, застосування судом заяв щодо спливу позовної давності (позиція Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. викладена в інформаційному листі № 01-08/163), тощо.

Враховано, що позивач просить визнати договори недійсними в цілому, а не окремої її частині, при цьому СП "Кедр-1" в спірних договорах лише надавав згоду на передачу прав на одержання квартири у власність, а фактично передавались права та частка саме відповідача та саме особам, визначеним позивачем у позовній заяві як треті особи. Звертається увага, що засновником відповідача - є громадянин ОСОБА_9, який одночасно являється засновником юридичної особи позивача.

Приймається до уваги, що відповідач у справі є особою, яка згідно договору про спільну діяльність, володіє 10,15 % частки, що зважаючи на загальну площу об'єкта з цокольними приміщеннями (18119,58 кв.м. = 3227,68кв.м.+768,5кв.м.+6293,2 кв.м.+768,5 кв.м.+6293,2 кв.м.+768,5 кв.м.) визначеним додатком до договору №2 (п. 1.7 додаткової угоди), становить 1839,14 кв.м. При цьому, якщо загальна площа першої черги становить 3996,18 кв.м., а саме права на одержання у власність квартири №НОМЕР_1 першої черги будівництва є предметом спірних договорів, то відповідно відповідач наділений правом на 405,61 кв.м. першої черги (10,15 відсотків від 3996,18 кв.м.).

Останнє істотно не зміниться у разі взяття до уваги позиції позивача щодо дії додаткової угоди. Крім того, у будь-якому випадку підписавши та скріпивши договір від 19.06.2009 р. позивач погодив право відповідача на майнові права квартири №НОМЕР_1, проектною площею 101,21 кв.м. (в межах частки визначеної договором про спільну діяльність), що розцінюється як зміна у план розподілу площі.

Доводи позивача про те, що додаткова угода не має жодної юридичної сили, судом до уваги не приймається з оглядку на те, що остання підписана та скріплена печатками сторін, а тому враховуючи п. 8.6 договору є невід'ємною частиною договору.

Судом звертається увага, що згідно умов додаткової угоди не остання починає діяти з часу реєстрації в податкових органах (п. 8.1 угоди), а саме договір, тобто договір №1 від 11.03.2008 р. який зареєстрований згідно свідоцтва №100107168.

Необґрунтованими є доводи позивача, щодо сплати (несплати) останньому відповідачем коштів внаслідок укладання спірних договорів, оскільки даними договорами лише відбулося відступлення прав частки відповідача, а умови договору 1-А не передбачають сплату будь-яких коштів споживчому кооперативу "Кедр-1" у разі відступлення частки ПМП "Кедр".

За таких обставин, зважаючи що відповідач по договору від 19.06.2009 р. передав ОСОБА_1 всі права на одержання у власність квартири №НОМЕР_1, проектною площею 101,21 кв.м. (в межах частки визначеної договором про спільну діяльність), а позивач погодив дане право на передачу, останній визнав за відповідачем право на одержання вказаної квартиру у майбутньому, у тому числі при складанні сторонами акту розподілу площ, як це передбачено п. 3.3.2 та 2.13 договору про спільну діяльність.

Тобто, договір від 19.06.2009 р., фактично є договором, який наділяє певними правами та обов'язками відповідача та ОСОБА_1, а позивач у даному випадку виступає особою, яка своїми діями лише не заперечила проти того, що у майбутньому (після завершення будівництва), за результатами розподілу сумісної діяльності по договору від 11.03.2008 р., права на вказану квартиру будуть розподілені як частка відповідача. При цьому, умови договору про спільну діяльність та діюче на той час законодавство України не містить будь-яких обмежень щодо вчинення даних дій як позивачем так і відповідачем. Враховано, що згідно ст. 656 ЦК України - предметом договору купівлі-продажу може бути товар створений у майбутньому. Крім того, договір про спільну діяльність не потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а тому не потребують державної реєстрації і спірні договори, в яких відступалася частка по договору про спільну діяльність.

Звертається увага позивача, що спірний договір від 19.06.2009 р. за своєю правовою природою не є договором відступлення права вимоги, оскільки сторони по договору про спільну діяльність від 11.03.2008 р., не є а ні боржниками, а ні кредиторами по відношенню один до одного, також договір не містить будь-яких обов'язків (обмежень) відповідача щодо неможливості (без згоди позивача) передачі прав своєї частки іншим особам до закінчення будівництва.

Таким чином, отримавши згоду позивача на те, що права на квартиру вказану у договорі від 19.06.2009 р. є часткою відповідача по договору про сумісну діяльність, ПМП "Кедр" на свій розсуд (власника) має право розпоряджатися даними правами, зокрема їх відчужувати, що не суперечить главі 54 Цивільного кодексу України, так предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права, до якого застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (п.2 ст. 656 ЦК України). Приймається до уваги, що предметом спірного договору від 19.06.2009 р. є передача прав на одержання у власність квартири, а не самої квартири як об'єкта нерухомості (якої ще не існувало) чи об'єкта незавершеного будівництва, як помилково вважає позивач, проте ст. 657 ЦК України застосовується саме до нерухомого майна, а не прав на одержання майна яке буде створено у майбутньому. Крім того, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (п. 1 ст. 639 ЦК України), а також згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час укладання договору від 19.06.2009 р.) не підлягали обов'язковій реєстрації права на одержання у власність в майбутньому об'єкта нерухомості.

Вищевикладене спростовує доводи позивача в частині відсутності у ПМП "Кедр" права на передачу іншим особам прав на одержання в майбутньому у власність квартири вказаної у договорі від 19.06.2009 р. та в частині укладення договору, щодо неіснуючого предмету. При цьому, остання обставина та п. 4 ст. 203 ЦК України (на яку позивач посилається у позовній заяві) не є підставою для визнання правочинів недійсними як це передбачено ст. 215 ЦК України.

Не заслуговує на увагу позиція позивача проте, що предметом договору від 19.06.2009 р., є майнові права які перебувають у спільній сумісній власності, оскільки дані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а також спростовуються наявними у справі матеріалами та суперечать законодавству України. Так, судом встановлено, що сторони договором про спільну сумісну діяльність передбачили частки в об'єкті багатоповерхового житлового будинку в м. Хмельницькому по вул. Лісогринівецькій 18 наступним чином: ПМП "Кедр" -10,15 % (19,8%), СК "Кедр-1" - 89,85 % (80,2%), останнє в свою чергу виключає можливість теоретично припустити належність позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності будь-яких прав за зазначеним вище договором. При цьому згідно п.1 ст. 368 ЦК України спільною сумісною власністю є власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Також суд не може застосовувати п. 4 ст. 368 ЦК України, оскільки дана норма стосується набуття майна у спільній праці, а не в результаті виконання умов договору про спільну діяльність (ст. 1131 ЦК України).

Стаття 92 ЦК України встановлює, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на вказані вище норми законодавства, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог доводи позивача про те, що виконавчий директор ОСОБА_6 без належних повноважень підписав спірні правочини. При цьому зі змісту спірних договорів не вбачається розпорядження позивачем належному йому на праві власності майна, та береться до уваги факт відсутності об'єкту нерухомого майна визначеного договором про спільну діяльність на час укладання оспорюваного правочину від 19.06.2009 р. Звертається увага, що протоколом №3 СК "Кедр-1", загальні збори позивача затвердили додаткову угоду та вирішили укласти з ПМП "Кедр" та ОСОБА_1 спірний договір від 19.06.2009 р. Також приймається до уваги, що договір про спільну діяльність в редакції від 12.06.2009 р. підписаний саме ОСОБА_6, правомірність підписання якого позивачем не ставиться під сумнів, а п. 7.6 статуту надає виконавчому директору дане право.

Суперечливою, непослідовною та незрозумілою є позиція позивача стосовно дії додаткової угоди до договору про спільну сумісну діяльність від 12.06.2009 р., оскільки сам позивач надаючи згоду при укладенні спірних договорів, не ставив під сумнів дію даної угоди (протокол загальних зборів №3 від 16.06.2009 р.). Окрім того, у будь-якому випадку зміст договору від 11.03.2008 р. істотно не відрізняється від змісту додаткової угоди, а тому не може вплинути на суть розгляду справи. Також враховано факт того, що треті особи не знали і не могли знати про реєстрацію договору про спільну діяльність або додаткової угоди в податкових органах, отже чинність (нечинність) додаткової угоди не впливає на розгляд спору по суті.

Зважаючи на викладене, враховуючи визнання відповідачем позову та зміст договорів, позивачем не доведено, яким чином (діями або бездіяльністю) саме відповідач одноособово, укладаючи спірні договори, порушив або оспорив права та інтереси СК "Кедр-1", з огляду на те, що спірними договорами передавались права (частка) відповідача, а не позивача, а останній лише гарантував та надавав згоду на передачу прав які належать ПМП "Кедр" по договору про сумісну діяльність в будівництві, проте згідно ст.1 ГПК України особи в господарського процесі звертаються лише за захистом своїх прав та інтересів. Судом враховано, що в даному випадку спірні договори ніяким чином не порушили та не оспорили права та інтереси позивача, оскільки договори про відступлення прав не впливають на права та зобов'язання СК "Кедр-1" по договору про спільну діяльність від 11.03.2008 р., так частка позивача в об'єкті поділу залишилася незмінною - 89,85 % (80,2%).

Не заслуговує на увагу позиція позивача стосовно застосування в даному випадку норм Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", оскільки вказаний Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, однак спірними договорами вказані вище питання не регулювались.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до абз. 6 п.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

З огляду на вищевикладене в сукупності, зважаючи що усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину від 19.06.2009 р., у розумінні статті 203 ЦК України додержані, враховуючи, що сторонами (позивачем або відповідачем) у даній справі повинні бути гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2, однак останні не можуть бути учасниками судового процесу в господарському суді, враховуючи зміст ст. 1 ГПК України, та те, що позивач наполягає на розгляді цієї справи саме господарським судом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивача стосовно здійснення інших процесуальних дій та представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог до ПМП "Кедр" в частині визнання недійсним договору відступлення прав від 19.06.2009р.

Окрім того, зважаючи, на відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору відступлення прав від 19.06.2009р., враховуючи що предметом договору від 28.07.2010 р. є передача права вимоги на одержання у власність квартири №НОМЕР_1, проектною площею 101,21 кв.м. (а не самого об'єкту нерухомості, незважаючи на існування нерухомості на час укладання договору), а також відсутність будь-яких застережень (обмежень) у договорі від 19.06.2009 р. щодо передачі даних прав іншим особам, суд з аналогічних підстав відмовляє в задоволенні позовних вимог до ПМП "Кедр" в частині визнання недійсним договору відступлення прав від 28.07.2010 р. Звертається увага позивача, що договору відступлення прав датованого датою 25.07.2010 р., який останній просить визнати недійсним, не існує, що також унеможливлює задоволення позовних вимог у цій частині.

Клопотання третьої особи ОСОБА_2 про припинення провадження у справі задоволенню судом не підлягає з врахуванням вищевстановленого.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові.

Приймаючи рішення враховується зміст ухвали про відкриття провадження у справі Хмельницьким міськрайонним судом від 12.03.2012 р. №2/2218/3434/2012.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

Повне рішення складено 03.05.12 р.

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу рекомендованим (АДРЕСА_1),

3 - відповідачу (АДРЕСА_3),

4 - третій особі ОСОБА_1 рекомендованим (АДРЕСА_4),

5 - третій особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_5).