Рішення № 23796154, 25.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5023/972/12

вх. № 972/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-327 від 16.03.2012 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 06/5448 від 30.12.2011 року

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 27614131,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів в сумі 27614131,86 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу від 20 грудня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 23 878 609,09 грн., індекс інфляції в розмірі 1 535 347,39 грн., 3% річних в розмірі 356 087,46 грн. та пеню в розмірі 1 844 087,92 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. Також, в позовній заяві позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/972/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2012 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 19 березня 2012 року в задоволенні заяви про забезпечення позову позивачу відмовлено та розгляд справи відкладено на 11 квітня 2012 року о 10:20; від 11 квітня 2012 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 25 квітня 2012 року об 11:45.

Позивач позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Також, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 8969) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач позовні вимоги визнає частково з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

20 грудня 2010 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" та відповідачем - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", правонаступником якого є ПАТ "Харківміськгаз" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/1447/10, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцеві) в 2011 році імпортований природний газ, виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах вищезазначеного договору.

Відповідно до п. 2.1 спірного договору від 20.12.2010 року, встановлено, що позивач (постачальник) передає відповідачу (покупцеві) в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 100 000 000 (сто мільйонів) куб. м.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за спірним договором від 20.12.2010 року виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ в період з січня по жовтень 2011 року всього на загальну суму 199842192,38 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.11, від 25.02.11, від 28.02.11, від І3.11, від 31.03.11, від 29.04.11, від 29.04.11, від 30.05.11, від 31.05.11, від 29.06.11, від 30.06.11, від 29.07.11, від 31.07.11, акт приймання-передачі природного газу без дати (за період 301.08.11 по 31.08.11), акт приймання-передачі природного газу без дати (за період з 01.09.11 №30.09.11) від 31.10.11, від 31.10.11 (арк. справи 33-49).

Таким чином позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 189190878,74грн.

Пунктом 6.1. спірного договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату в строки, встановлені п. 6.1 спірного договору від 20.12.2010 року не провів, сплативши позивачу частину суми боргу в розмірі 165312269,65 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 23878609,09 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю, позивач направив на адресу відповідача лист від 21.04.11р. за вих. № 48-2535/1.6-11, в якому звертається з проханням до відповідача належним чином виконати умови договору, а саме п. 6.1 та 7.2. договору від 20.12.2012 року. Проте відповідач оплати за спожитий природний газ не здійснив, що й змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій банківських виписок (арк. справи 86-101) відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 23878609,09 грн., яка повністю включає в себе суму основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 14/1447/10 від 20.12.2010р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 1535347,39 грн. та 3% річних у розмірі 356087,46 грн.

В силу вимог ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 1535347,39 грн. та 3% річних у розмірі 356087,46 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивач, відповідно до п.6.2 спірного договору від 20.12.2010 року, за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 1844087,92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 спірного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 5.1. цього договору, відповідач (покупець) сплачує на користь позивача (постачальника), крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

Враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані та враховуючи статус відповідача, ступінь виконання зобов'язань за спірним договором, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача, у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 90 % та стягнути з відповідача 18440,88 грн. пені.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612, Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 1535347,39 грн. індексу інфляції, 356087,46 грн. 3 % річних, 18440,88 пені, 60123,66 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 1825647,04 грн. відмовити.

В частині стягнення 23878609,09 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/972/12 підписаний 28 квітня 2012 року.